Голова Держсільгоспінспекції
Микола ПОЄДИНОК

Безпека харчових продуктів починається із землі, на якій вони вирощуються, і закінчується прилавками магазинів. Саме тому до завдань, Держсільгоспінспекції включено організацію держнагляду, контролю майже в усіх сферах агропромислового комплексу. Про перші результати роботи інспекції та плани на майбутнє — наша розмова з головою Держсільгоспінспекції Миколою ПОЄДИНКОМ.

Перевірка  за принципом «єдиного вікна»

 — Миколо Сергійовичу, Держ сільгоспінспекція створена відносно нещодавно. Розкажіть стисло, з якою метою і які функції на неї покладено?

— 13 квітня 2011 р. указом Президента створено єдиний орган, який інспектує і контролює якість і безпечність усіх видів агропродукції, пов’язаних з її вирощуванням, зберіганням та реалізацією. Раніше ці функції виконувало 12 спеціалізованих інспекцій, підпорядкованих Мінагропроду та іншим органам. Часто їхні дії та завдання дублювалися, що створювало певне навантаження на учасників ринку — суб’єктів підприємницької діяльності. Відтак, було вирішено об’єднати їх в єдину систему контролю, як це прийнято у світі.

—  Тобто?

— Тобто, інспекція поетапно досліджує всі процеси, починаючи з насіння, яке закладається у грунт для вирощування тієї чи іншої культури, технологій вирощування (обробки грунту та застосування мінеральних або біологічних добрив, засобів захисту рослин), і закінчуючи безпечністю продукції рослинництва, місцем та умовами її зберігання. Саме від цього залежить здоров’я кожного з нас і населення загалом. Окрім того, на інспекцію покладено додаткові функції з контролю в тих галузях, де його взагалі майже не було. Це стосується винної продукції, цукрової галузі тощо.

—  А чи вистачає кадрів, адже ця робота потребує відповідної освіти та фаховості?

— Звичайно, знайти кваліфіковані кадри за напрямками діяльності Держсільгоспінспекції проблематично. Зважаючи, що інспекторам доводиться працювати в різних умовах і бути фахівцями в різних галузях. У цьому питанні ми активно співпрацюємо з вітчизняними вишами, залюбки беремо студентів на практику, стажування, навчання. Водночас заохочуємо фахових інспекторів різноманітними навчальними програмами, зокрема за кордоном, підвищуючи цим рейтинг професії. Вчимо працювати по-новому — мобільніше і фахово, за європейськими стандартами, бути компетентними і відповідати за широке коло питань. Адже після адміністративної реформи кількість працівників інспекції у регіонах скоротиться до 6442 (замість 8200) і центральному апараті - до 155, а отже, навантаження на інспекторів збільшилося на 30%.

— Відомо, що для серйозних досліджень потрібне суперсучасне і дороге обладнання, лабораторії, чи влаштовує вас матеріально-технічна база?

— 25 лабораторій в областях, які перевіряють якість сільгосппродукції, укомплектовані найсучаснішим обладнанням. Переоснастити їх вдалося завдяки увазі уряду до питань інспекційного контролю та сприяння Мінагропроду, зокрема першого керівника. Крім того, є 9 лабораторій, оснащених для перевірки кількісного складу ГМО і показників безпеки. Загалом при Держсільгоспінспекції діє 39 зернових лабораторій, у тому числі 13 портових. Інспекція навіть має свій методичний Центр. До того ж, 20 лабораторій з 14 областей України акредитовані міжнародним органом на компетентність виконання вимірювань та відбір проб згідно ІСО 17025. 14 лабораторій мають міжнародне членство GAFTA. Відтак, об’єднавши всі дослідницькі бази на регіональному рівні, зможемо вести контроль за європейськими стандартами, за відомим у світі принципом «єдиного вікна».

Скільки хімії у продукції з поля та чи є там ГМО — визначить інспектор. Фото з сайту visualphotos.com  

Контролюють  одні структури,  а штрафують — інші

—  Кого і коли перевіряєте і від чого це залежить?

— У сфері сільського господарства є періодичні, планові та вибіркові позапланові перевірки. Усі вони законодавчо регламентуються. Останні проводяться у разі відповідних звернень та невиконання певних угод між учасниками процесу. Між покупцем і продавцем має бути державний арбітр. Держсільгоспінспекція якраз ним і є, запобігаючи недобросовісним стосункам в галузі АПК. Окрім того, наші фахівці упродовж року систематично здійснюють моніторинг стану посівів усіх аграрних культур на полях, аби можна було спрогнозувати і спланувати їх валове виробництво.

— У разі виявлення неякісної продукції, неефективної технології чи невдалого зберігання, як карають порушників?

— Відповідно до чинного законодавства. У зернових господарств може бути зупинена їхня діяльність. У насінництві передбачено накладення штрафів та може бути заборонена або призупинена реалізація та виробництво продукції. Нині розробляється законопроект, яким передбачено посилення адміністративної відповідальності у кожному із напрямків діяльності Держсільгоспінспекції.

— Керівник агропідприємства, зерно- чи овочесховища зацікавлений дати хабара інспектору, щоб йому не виписали штраф і не забрали сертифікат… Як боретеся з корупцією?

— Технологічний (лабораторний) процес перевірки побудований так, що виключає можливість корупційних діянь. Адже лаборант чи будь-який інший працівник лабораторії, який проводить аналіз, за результатами якого надаються певні висновки, навіть гадки не має, хто є заявником цієї перевірки і хто власник продукції. Держсільгоспінспекція не є караючим органом, а лише контролюючим і інспектуючим. Штрафи і покарання — це функції інших державних органів, таких, як МВС тощо.

— Які будуть передбачені штрафи за нецільове використання землі? Наскільки мені відомо, Держсільгоспінспекція виступає розробником відповідного документа...

— Штрафні санкції за нецільове використання земель передбачені у статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення і передбачають накладення штрафу на громадян від 5 до 25 неоподатковуваних мінімумів (н.м.) доходів громадян, тобто, від 85 до 425 грн, і на посадових осіб – від 15 до 30 н. м., або від 255 до 510 грн. Окрім штрафів, передбачено розрахунок розміру шкоди через нецільове використання земель. Він проводиться за «Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу», затвердженою постановою Кабміну від 25.07.2007 №963.

— До речі, а родючість грунтів досліджуватиме і контролюватиме після вступу ринку землі Держсільгоспінспекція чи інший орган?

— Держсільгоспінспекція та її територіальні органи разом із Державним технологічним центром охорони родючості грунтів контролюватимуть родючість грунтів, зміну показників їх якісного стану, своєчасне проведення заходів зі збереження, відтворення та підвищення родючості грунтів…

Нами вже розроблено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо посилення контролю за використанням земельних ресурсів). Він уже прийнятий парламентом у першому читанні і передбачає зміни до Закону «Про охорону земель» у частині забезпечення контролю за родючістю грунтів через показники виносу поживних речовин урожаєм сільгоспкультур, а також передбачає утворення Державного фонду економічного стимулювання підвищення родючості грунтів.

Гмо-рослини  «до знищення»

—  На початку інтерв’ю ви згадали про ГМО-лабораторії? Чи багато ГМО-продукції виявляєте?

— Цьогоріч Держсільгоспінспекція провела комплекс заходів щодо захисту споживачів від ГМО-продукції. Зернові та олійні культури (подвійного призначення), де найчастіше трапляються ГМО, проходять повний контроль на відповідність технічним вимогам і на наявність ГМО. В Україні немає жодного офіційно зареєстрованого трансгенного сорту, хоча, гадаю, деякі з них мають право на реєстрацію для подальшого технічного використання. Однак це тривалий процес, пов’язаний з експертизами на закритих об’єктах, відповідними випробуваннями, та отриманням цілої низки дозволів. Таким чином, реєстрація може тривати 4-5 років. Гадаю, рано чи пізно ми до цього прийдемо. Наразі вся відповідальність за якість продукції покладена на виробника. Хочу зауважити, що всі економічно розвинуті країни приділяють цим питанням значну увагу.

На сьогодні за кордоном немає єдиного підходу щодо використання ГМО. Європа вкрай жорстко контролює свою територію, в Америці вирощування дозволене лише для технічних цілей. Для прикладу, на сьогодні є генетично модифіковане сорго, яке широко використовують для виробництва біогазу. Ми теж могли б це робити, однак трансгенна модифікація може істотно вплинути на інші рослини. У цьому є небезпека. Нам потрібні закриті системи, як це робиться в Голландії, де дослідні поля абсолютно ізольовані. При нинішньому розвитку технологій та глобалізації важко спрогнозувати, що буде через 5–10 років, і якщо зараз не вжити заходів, то ситуація може повністю вийти з-під контролю.

—  Що робите з трансгенними сортами, які вже вирощуються на українських полях?

— Із запровадженням Порядку утилізації та використання ГМО-продукції, який знаходиться на розгляді в Міністерстві екології та природних ресурсів України, ми зможемо не лише виявляти, а й знищувати сорти, нелегально завезені в Україну. Погодьтеся, якщо значну частину посівів просто знищать, це буде дієвим аргументом для виробника і показовим прикладом для інших. З іншого боку, на насіннєвих посівах запрацює механізм польового інспектування та грунтоконтролю, що забезпечить ідентифікацію сорту. Усе вирощене у нинішньому році насіння, буде перевірене на трансгени. До речі, згідно з Порядком утилізації та використання ГМО-продукції знищуватимуться лише рослини. Товарна продукція по можливості застосовуватиметься в технічних цілях, що мінімізує збитки. Скажімо, трансгенну сою перероблятимуть на біопаливо. Після відповідного висновку санітарно-ветеринарної служби її також можна використовувати, як корм для тварин. Сподіваюсь, що наступного року у насінництві проблеми ГМО не буде. Щодо товарної продукції, то процес під контролем і незабаром про це говоритимуть мало. Я не можу гарантувати, що ми проконтролюємо 100% ринку, але сформувавши до кінця нашу структуру, цілком реально поетапно привести систему контролю у відповідність до Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Іншого шляху просто не існує.

—  Стільки всього знаючи, не боїтесь споживати продукцію з поля?

— Думаю, я ще мало знаю. Я такий самий споживач, як і інші громадяни. І мені прикро, що на певних етапах розвитку агробізнесу в Україні підприємцями було допущено багато помилок, які ми зараз намагаємося виправити.

Галина ІЩЕНКО, 
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Микола ПОЄДИНОК. Народився у с. Кобринове, на Черкащині. У 1991 р. закінчив Одеський технологічний інститут харчової промисловості ім. Ломоносова. У 2006 р. — директор ДП ДАК «Хліб України» Севастопольського комбінату хлібопродуктів, згодом перший заступник голови Держінспекції з контролю якості сільгосппродукції та моніторингу її ринку. У 2009 — заступник голови Держслужби з охорони прав на сорти рослин. З 2010 р. — голова Держконтрольсільгосппроду, а з 2011 — керівник Держсільгоспінспекції.