Ростислав з родиною повернулися з Карпат розчаровані. Треба ж так не вгадати з погодою! Викроїв з напруженого лікарського графіка два вихідні на свята, завчасно зарезервував номер у готелі, а насолодитися зимовими горами й активним відпочинком не вдалося. Вершини вкриті не снігом, а радше памороззю, а висока як на цю пору плюсова температура завадила залучити на допомогу природі спеціальні гармати: було б кілька градусів морозу — і сучасна техніка вкрила б лижні карпатські траси товстим шаром снігу. Єдиний плюс від поїздки — подихали свіжим карпатським повітрям. А так — змарнований час, зіпсований настрій. Та якщо сімейний бюджет лікарської родини ще не надто постраждав від вибриків природи, то для жителів гірського краю і власників відпочинкових комплексів це катастрофа! Зрозуміло, чому для них банальна тема про погоду, рятівна зазвичай задля підтримання розмови, набула особливого змісту, стала найважливішою. Погодні прогнози обговорюють вдома, при зустрічі із сусідами, односельцями. Переорієнтувавшись на туризм, вони стали заручниками погоди. Сніжні зими з метровими заметами і двадцятиградусними морозами (бували і періоди відлиги й потепління), які у гірських районах тривали з грудня до березня, залишилися хіба що у спогадах старожилів, що радше казку нагадують, аніж реальність. 

— А чим заманиш взимку туристів, — бідкаються тутешні газди, — якщо немає ні снігу, ні морозу? Влітку спокушають мальовничими пейзажами, збиранням грибів-ягід та мандрівками горами і плаями, а взимку в таку пору приїжджих сподіватися — що торішнього снігу виглядати.

 Не поспішають відпочивальники, бо й справді нічим тут зайнятися: розкислими лісовими стежками не помандруєш, бо у Карпатах доріжок для теренкуру, як у польських Бескидах, не прокладено. Великим готельним комплексам та базам відпочинку є ще чим зацікавити гостей, хоч і це складно, бо саунами, більярдами й кінозалами нікого не здивуєш, а невеликим приватним садибам та міні-готелям і справді важко щось цікаве запропонувати. Через це й підраховують місцеві селяни не прибутки від туріндустрії, а втрати. Кошти у спорудження об’єктів газди (у тутешніх селах кімнати з побутовими зручностями запропонують чи не в кожній другій господі) вклали чималі, а вони пустують. Тож горяни мають дві серйозні проблеми: примхливу погоду і жахливі дороги. Та якщо сніжної й морозної погоди змушені чекати як милостині чи порятунку з неба (у прямому й переносному значенні), то на стан автошляхів ще якось можуть впливати або хоча б сподіватися допомоги від влади. Аби привернути увагу громадськості до цієї важливої проблеми, місцеві підприємці, розповів власник приватного комплексу пан Михайло, позаторік зініціювали проведення акції протесту — похорони туризму. Символічний, звісно. І все через катастрофічний стан доріг. 

Ризикнуло, приміром, молоде подружжя Олеся й Петро поїхати в Карпати з двома малими дітьми. Тепер, мабуть, довго згадуватимуть поїздку на вихідні у Славське, бо повертаючись до Львова, вскочили у халепу — даруйте, в чималу яму, об’їхати яку не було куди: з одного боку гора, з протилежного — річка з високим берегом, а назустріч — потік автівок, та й за ними тягнулася вервечка машин: ні загальмувати, ні маневрувати. Авто не витримало випробування ямою — відлетіло колесо. Врятувала родину досвідченість водія. А поблизу жодної авторемонтної майстерні. Довелося дотемна в холоді з маленькою Діанкою і трирічним Яремою чекати евакуатора аж зі Львова, а це понад 150 кілометрів (!). Тепер, каже подружжя, надовго забудуть дорогу у Славське.

Зініційована місцевими підприємцями акція увагу до проблеми привернула, та прокласти супермагістраль до серця Карпат тоді ніхто не обіцяв. Проте запевнили: ями полатають, аби можна було нормально доїхати. Два літа й осінь минули, календарна зима давно постукала у двері карпатських газдів, вже й частина «високого» сезону минула, а відремонтувати обіцяний шматочок дороги не спромоглися.

Снігу теж досі чекають, бо пухнаста ковдра й іншу гостру проблему розв’язала б, засипавши снігом вибоїни. Але то вже не залежить від чиновницької волі. І з небес порятунку, як на біду, немає: певно, жартують селяни, «білий кінь» заблукав гірським бездоріжжям! Горяни вірять у прогнози синоптиків і замовляють у церквах служби Божі за сніг і за дороги, аби природа змилувалася, бо як не буде снігу, залишаться без роботи, а відтак і без шматка хліба родині. А припорошить, вкриє землю сніговими заметами, з’явиться  у селян надія — ще встигнуть сезон наздогнати.