Крига скресла, і шлях до кардинальних структурних реформ в економіці й водночас усвідомленню їх суспільством нарешті відкрито. Про це багато говорять нині, а в майбутньому говоритимуть і писатимуть іще більше. Уже доконаним фактом є схвалення Міжнародним валютним фондом програми кредитування нашої економіки за допомогою механізму розширеного фінансування (Extended Fund Facility), загальний обсяг якої становить 17,5 мільярда доларів терміном на чотири роки.

Довіра й відповідальність

Недарма Президент Петро Порошенко на своїй сторінці у Твіттері відреагував на цю подію хоч і стримано, проте лаконічно й змістовно: «Рішення МВФ — це знак довіри до України та підтримки від цивілізованого світу».

А Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк у заяві акцентував на тому, що «це програма реформ не Міжнародного валютного фонду і не для Міжнародного валютного фонду. Це програма змін і реформ для України».

Продовження податкової реформи, соціальної, економічної реформ, дерегуляція, боротьба з корупцією, зменшення навантаження на державний бюджет через закриття неефективних програм є, за словами Прем’єра, всеосяжним планом нової України, який підтримують західні партнери і союзники.

«Ми все переживемо, перейдемо, далі будемо рухатися шляхом європейської України і не звернемо з цього складного, але єдино правильного вибору для України і українців», — твердо переконаний Арсеній Яценюк. 

Після болю настає полегшення 

«Ця нова програма дасть змогу стабілізувати економічну ситуацію в Україні й упровадити цілу низку глибоких реформ для подальшого зростання в середньостроковій перспективі та підвищення рівня життя українців», — такими словами директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард дала зрозуміти, на що саме спрямовують кошти кредиторів. Ідеться зокрема про збалансування платіжного балансу, зростання обсягу фінансування ключових програм на вигідніших і гнучкіших умовах.

Програма українських реформ амбітна й ризикована, але іншого шляху наша держава просто не має, вважає Крістін Лагард. Тож заради досягнення успіху в майбутньому нині вона наполегливо радить нашій владі в жодному разі не звертати зі шляху реформ.

У фонді вже оголосили про розмір першого траншу, який сягатиме 5 мільярдів доларів, із яких 2,7 мільярда буде спрямовано на підтримку бюджету країни. Умови ж виділення та обсяги подальших траншів визначатимуть в міру виконання критеріїв програми реформ, повідомляє УНІАН.

Доповідь МВФ про ситуацію в Україні охоплює 173 сторінки з докладним аналізом усіх нинішніх і очікуваних макроекономічних показників. Зазначено, що сильна політика та фінансування в першій половині року припинить дію надмірних дисбалансів на валютному ринку і швидко відновить показники фінансової стійкості. Водночас реальний ВВП України, за підрахунками МВФ, скоротиться цього року майже до мінус 5,5%, порівняно торішнім мінусом 3,4%. А ось 2016 року прогнозують зростання ВВП до 2%. За даними Укрінформу, експерти МВФ очікують подальшого зростання цього показника, який до 2019 року має перевищити докризовий рівень.

Цьогорічну інфляцію тамтешні фахівці прогнозують на рівні 27%. Піку досягне державний і гарантований державою борг. Звичайно, ризики зростання залишаються високими через бойові дії на сході країни, нестабільність боргових операцій, вірогідну затримку у виконанні вимог програми.

Позитивний сигнал отримано і з-за океану. В офіційному повідомленні Білий дім схвалив рішення МВФ про відкриття для України нової кредитної програми та пообіцяв попрацювати з міжнародними партнерами задля забезпечення Києва необхідною фінансовою підтримкою. У Вашингтоні вважають, що рішення МВФ сприятиме фінансуванню з боку міжнародного співтовариства, щоб допомогти економічній стабілізації України в період реалізації реформ.

Від редакції. При цьому всім нам слід зрозуміти, що справжні реформи далеко не завжди здійснюються під овації. Скоріш навпаки. З одного боку, пересічні громадяни давно виступають за скорочення чиновницького апарату, подолання корупції та посилення верховенства права. З іншого — ці ж таки громадяни, тобто ми з вами, доволі складно сприймаємо непопулярні кроки, що неодмінно супроводжують кардинальні суспільно-економічні зміни. Особливо коли власним гаманцем постійно відсувають підвищення вартості енергоносіїв, тарифів на послуги ЖКГ, здорожчання життєво необхідних послуг і товарів повсякденного вжитку.

Свого часу крізь непопулярні рішення пройшли й країни Східної Європи, остаточно позбувшись залишків посткомуністичної економіки. Тож нам є на кого рівнятися і з кого брати приклад. Головне — не втратити часу і шансу.