«Уявляєш, дивлюся — квитків до Козятина немає, до Києва немає! До Конотопа є!» Мій добрий знайомий Олександр Володимирович емоційно ділиться перипетіями, з якими він таки зміг вибратися до рідного Козятина поїздом № 24 Одеса — Москва. Так, лише через населений пункт, розташований значно далі, заплативши на «квитковому» сайті Укрзалізниці кілька зайвих десятків гривень.

Здорова логіка підказує, що не може бути зайнятим місце, яке вільне до віддаленішої станції. А ось для залізничної логіки це норма. Продають квитки виключно зі «зручної» чи до «зручної» станції не тільки через інтернет, а й у касах Укрзалізниці. Тож доки ніхто не спонукає залізничників думати по-людськи, думай, як залізничник.

Коли треба їхати з пункту А до пункту Б, а квитків немає, всупереч нормальній логіці перебирай варіанти з попередніми чи наступними станціями. Так, переплатиш кілька десятків гривень, але це все одно буде кращий варіант, ніж автобусом, на перекладних чи в дорогезному «Інтерсіті», на який, до речі, квитків завжди греблю гати.

Можемо тільки припускати, що вигадує на таких перипетіях залізниця. Коли хочуть тримати місця для пасажирів, що їдуть на довшу відстань, то це не спрацює — люди зрозуміли і з уже названих причин їхатимуть, куди їм треба, хай і за «довшим» від потрібного квитком. Якщо питання в тому, щоб застрахуватися від втрат на квитки на «неоптимальні» відстані, то, за здоровим глуздом, втрати ці просто слід було б відобразити в тарифах. 

У результаті ж маємо ось що. Деяких пасажирів просто змушують платити за невикористані кілометри. Додаткові проблеми для тих, хто їде у відрядження: як пояснити, що тебе відрядили до Києва, а квиток — до Конотопа? Ймовірною стає ситуація, коли пасажир із Козятина не зможе потрапити на порожнє місце до Києва, бо не з власної волі, а примхами менеджерів залізниці Олександр Володимирович придбав квиток не до Козятина, де й вийшов, а до Конотопа, що й відобразилося у даних залізничних комп’ютерів. Хіба чуйний провідник за відповідну подяку візьме когось на йому одному відоме вільне місце.

Їздити Олександрові Володимировичу доводиться часто, тож останнім часом він став справжнім експертом із залізничної логіки. Ось у нього на столі власноруч написана схема електрички № 798 Одеса — Вінниця. Навіщо вона йому? Та просто з’ясувалося, що розміщена на «квитковому» сайті схема дуже не схожа на справжнє розташування сидінь у потязі, і, обравши затишне місцечко біля віконця за ходом поїзда, потім можна від Одеси до Вінниці підпирати вагонний клозет. Ще один «фірмовий» сюрприз цього поїзда: коли обираєш квиток певного класу, на вибір далі пропонують усі наявні варіанти. Тобто не маючи досвіду, легко переплутати і взяти квиток або значно дорожчий, або менш комфортний, ніж планувалося.

Тут, звісно, вже не про логіку йдеться, а про звичайну недбалість, якої не повинно бути у такій структурою, як залізниця. Хай навіть говоримо просто про зручність пасажирів. «Розкрито секрет вчинків Укрзалізниці, — жартували якось місцеві КВН-ники. — Вона просто не любить людей!»

А всерйоз один із колишніх керівників нашої залізниці на якомусь з одеських транспортних форумів заявляв так: «У нас звикли ставитися до поїзда як до готелю на колесах. Ми це припинимо». Крім як неприязню до пасажирів чим ще можна пояснити такі сентенції?

Що поганого в тому, що людина, переночувавши в дорозі, сходить із поїзда, маючи в запасі повний день хоч для роботи, хоч для огляду пам’яток? Яких таких супервитрат потребує цей ідеальний із погляду логістики варіант? Постіль за 27 гривень чи склянка чаю за 5 гривень себе не виправдовують? І хто при здоровому глузді визнає оті «Хюндаї»вдалою альтернативою нічним експресам?

З Одеси такий «Інтерсіті» вирушає о 5.47: до 200 гривень за другий клас, імовірно, доведеться додати ще сотню за таксі, бо громадський транспорт о цій порі ще не працює. У столиці експрес має бути о 12.40 — щось встигнути можна, але, ймовірно, доведеться шукати стаціонарний готель із вельми вагомою ціною.

Ще одна вже давня новація пасажироненависників: продаж квитків на наступний вагон тільки після майже повного продажу попереднього. Казали, наче для того, щоб не возити порожні вагони. Чи може хтось уявити, приміром, порожні вагони в нічному експресі Київ — Одеса у пляжний сезон? То чому і за цих обставин пасажир біля віконця каси має грати у російську рулетку, ризикуючи взяти вагонні «неліквіди», якщо є багато зручних порожніх місць, що їх просто не виставили на продаж на момент його підходу до каси? Якщо в такому «почерговому» продажу і є якийсь економічний зиск, то використати його можна тільки через цілковите нехтування інтересів пасажирів. Як у тому анекдоті: «П’ять стареньких забив — ось вам і рубчик!»

Не хочеться думати, що своїми дивними вибриками Укрзалізниця просто торує шлях приватним залізничним перевізникам. Хоч було вже раз щось схоже в Одесі. Міський електротранспорт у середині 1990-х тут оголосили безплатним і швиденько довели його до ручки. Потім пустили бусики паралельними маршрутами. Дивом уцілілі завжди переповнені трамваї  на той час конкуренції приватним маршруткам складати не могли.

Ось і на Одеській залізниці вже давно нема зручних і затребуваних  «київських» поїздів №9 та №123. Може, причини тут інші? Може, накопичені внутрішні проблеми та нинішнє повсюдне зубожіння просто не дають змоги Укрзалізниці, попри всі добрі наміри, працювати якісно й гармонійно? А може, там справді не люблять людей?