КОНФЛІКТ

Замість одужання — реальна небезпека?

Чи можна поєднати непоєднуване? Саме таку спробу роблять чиновники Міністерства охорони здоров’я, пропонуючи на базі столичної Клінічної лікарні нафтопереробної промисловості організувати Центр протидії ВІЛ-інфекції. Терапевти і кардіологи забили на сполох – адже внаслідок цього пацієнти лікарні наражаються на реальну небезпеку стати інфікованими. Медики запевняють: часто хворі, крім СНІДу, є носіями багатьох супутніх інфекцій. А це стане загрозою здоров’ю пацієнтів, які одужують після складних операцій.

Втім, міністерські чиновники не поспішають обговорювати ситуацію. Неодноразово звертаючись по допомогу до різних керівних установ, медики так і не дочекалися відповіді, але проблема й досі залишається нерозв’язаною.

– Клінічну лікарню нафтопереробної промисловості України збудував у 1981 році Головнафтохім- пром УРСР за рахунок власних коштів, — розповідає представник трудового колективу лікарні Світлана Вінничук.

 

— У першу чергу для лікування працівників, ветеранів та пенсіонерів галузі, членів їхніх сімей та інших категорій населення.  Згодом лікарню поставили на баланс МОЗ, яке не виділяло достатніх коштів на підтримання функціонування та вдосконалення майна закладу. Так, за останні 11 років Мінохорони здоров’я сумарно виділило на фінансування поточного і капітального ремонту майна лікарні та придбання обладнання і предметів довгострокового користування коштів увосьмеро менше, ніж заробив колектив.

За словами працівників медичного закладу, тут здійснено ремонт за європейськими стандартами, встановлено високоякісне медичне обладнання. Як наслідок, лікарня вигідно відрізняється від інших, підпорядкованих профільному міністерству.

«Це викликає у можновладців постійне бажання буквально відібрати заклад, — переконана Світлана Вінничук.  — Майже щороку порушуються питання про реорганізацію чи ліквідацію лікарні. Кілька разів чергову спробу ледь не довели до кінця. Нині МОЗ та Академія медичних наук намагаються ліквідувати нас як заклад і сформувати на базі майна лікарні Український центр протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Але висока мета боротьби зі СНІДом лише прикриває банальне рейдерство, адже на базі терапевтичного комплексу лікарні неможливо розмістити такий центр. Це підтверджує висновок Київської міської санітарно-епідеміологічної станції (лист №  5293 від 19.09.2011 р.), зроблений на запит міністерства. І не дивно, адже для фінансування центру навіть на 60 ліжок треба повністю переобладнати будівлю і додатково організувати окремі в’їзди, розмістити й ізолювати господарські споруди (харчоблок, пральню, дезінфекційне відділення), патолого-анатомічне та амбулаторно-поліклінічне відділення, спеціалізовану референт-лабораторію тощо. Відповідно до існуючих санітарних норм розробити все це на нашій базі просто неможливо. Згідно зі статутом лікарні, питання реорганізації, переоформлення, ліквідації мають бути погоджені з Міністерством енергетики та вугільної промисловості. А цього не зроблено».

Також у фахівців виникає запитання: чи доцільно переносити лікарню Українського центру протидії ВІЛ-інфекції /СНІДу? Адже за останні десять років на кошти міжнародних грантів там створено унікальні умови для перебування хворих. Тож, затіявши злиття двох різнопрофільних медичних закладів, можна одразу їх зруйнувати.

Далі — більше. Лікарня нафтопереробників розташована на території Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. Амосова. За останні роки вона фактично стала його партнером. Якщо ж тут розмістити хворих на СНІД, виникне загроза існуванню самого інституту. Залишається сподіватися, що все це чудово розуміють і в МОЗ, і в АМН. Тоді для чого все це затівалося? «У час комерціалізації комусь дуже потрібні приміщення лікарень, які розташовані в престижних місцях столиці», — вважають медики. Підтвердити або заперечити це можуть тільки керівники МОЗ та АМН —для цього їм треба лише зустрітися з колективом.

КОМПЕТЕНТНО

Геннадій КНИШОВ,
директор Національного інституту серцево-судинної хірургії
ім. М. Амосова, академік НАМН і НАН, Герой України:

–– Важливу роль у висококваліфікованій допомозі хворих відіграють принципи взаємодії та взаємодопомоги між медичними закладами НАМН та МОЗ України. Прикладом є співпраця нашого інституту з Клінічною лікарнею нафтопереробної промисловості, що розташована поряд. Ми виконуємо в цьому закладі необхідні (та відсутні у нас) аналізи, рентгенівські дослідження, підготовку до операції тяжких хворих та їхню післяопераційну реабілітацію.

Тому переконаний, що коли лікарня перепрофілюється в центр боротьби зі СНІДом, з’явиться реальна загроза інфікування наших амбулаторних (понад 30 тисяч щорічно) і стаціонарних хворих (більше 6 тисяч щороку). Кардіохірургічні операції є втручаннями найвищого ризику. Доопераційний та післяопераційний контакти з будь-якими джерелами інфекцій кардіохірургічним хворим категорично протипоказані. Контакт соматичних хворих з інфекційними, які, крім СНІДу, є носіями багатьох супутніх інфекцій, створить глобальну епідемічну загрозу.

Також інститут втрачає можливість додаткового обстеження та реабілітації кардіохірургічних хворих, які часто приїжджають за сотні кілометрів з усіх регіонів країни. Тому важливо, щоб Клінічна лікарня нафтопереробної промисловості зберегла свій профіль.