Невиважені кроки в реорганізації лісопереробної галузі Закарпаття наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років призвели до повного знищення меблевого виробництва в краї. Область розпрощалася з потужною мережею лісокомбінатів і деревообробних підприємств, на яких було зайнято близько 40 тисяч працівників. На довгі роки закарпатці забули про те, що здатні виробляти у себе меблі, причому найвищої якості. Про те, що за ними колись стояли в черзі тисячі покупців, хіба що згадували.

Одним із найбільших підприємств галузі тоді був Тересвянський деревообробний комбінат, що в Тячівському районі. ДОК мав замкнений цикл виробництва. «З одного боку входив кругляк, а з протилежного — виходив готовий меблевий гарнітур», — стверджують тересвянці.

Тутешній ДОК забезпечував деревностружковою пресованою плитою інші підприємства галузі, постачав в область і країну. Щодня прохідну підприємства переступали 3,5 тисячі робітників і інженерів, яких доставляли звідусіль три десятки автобусів.

Та вчорашні працівники ДОКу не змирилися з долею відставних генералів. Узялися відроджувати втрачене: у Тересві, сусідніх селах Бедевля, Грушеве створювали малі приватні підприємства. Багато води спливло бурхливою рікою Тересва, перш ніж вчорашні «державні» робітники опанували секрети власного бізнесу, встановили зв’язки з постачальниками, засвоїли ази маркетингу.

Щоб не поступатися в конкуренції закордонним виробникам, привозили з Румунії, Угорщини, Сербії, Боснії і Герцеговини високоякісні лаки, фурнітуру. Придбавали хоч і вживані, проте цілком працездатні з широким набором функцій верстати.

На новій базі меблі виготовляють не з деревностружкової плити, а з масиву дерева. Вироби з нього міцніші, корисні для здоров’я. Словом, натурпродукт.

Столярі 20-річний Вадим Чорей і 30-річна Оксана Минько разом з колегами на своїй дільниці складають 250 столів за день.  Фото автора

Із «білими» зарплатами

За словами заступника Тересвянського селищного голови Володимира Половка, підприємці починали з ліжок і стільців, а тепер виготовляють меблеві набори. У деяких із них трудяться по десять і більше робітників. Загалом у селищі меблі виготовляють близько тридцяти підприємців.

Точної кількості він назвати не може, оскільки за видами діяльності в раді вони не реєструються. Однак про їхню ділову активність свідчить інший факт: понад три чверті території колишнього Тересвянського ДОК нині викупили або орендують. Від сплати земельного податку у селищну казну надходять чималі кошти, нині на рахунку — 4 мільйони гривень.

Один із найуспішніших меблевиків — Іван Мезеі. Він викупив землю, співпрацює з польськими інвесторами. А Василь Мандзюк придбав  приміщення у колишнього сільського споживтовариства, землю орендує. Стільці, які виготовляє Василь Васильович зі своїми підопічними, охоче закуповують Тернопільська, Волинська та інші області України. За доступною ціною (по 100—120 гривень) до останнього часу продавав — їхньою якістю покупці задоволені.

Очевидне досягнення місцевих меблевиків і в тому, що вони офіційно оформлюють своїх працівників, виплачуючи їм «білу» зарплату. У Тересві дедалі більше людей думають про майбутню пенсію та соціальні відрахування і в цих питаннях на компроміси з працедавцями не йдуть.

Останні півроку досягнення тересвянців дещо загальмувалися, що пов’язано зі здорожчанням іноземної валюти. Нині багато з них вичікують, адже стрибки курсу євро і долара значно підвищили собівартість виробів. Для меблів використовують імпортні складові, а чи знайдуться покупці на значно дорожчий товар — хтозна.

Незмінний одержувач — закордон

«До основного кола лісопереробної галузі району входять 9 промислових підприємств. Значна частина з них займається лісопереробкою, виготовленням меблевої продукції, — каже начальник управління економічного розвитку і торгівлі Тячівської райдержадміністрації Богдан Макусій. — Обсяги реалізації продукції у 2014-му збільшилися порівняно з попереднім роком на 57,6% і становили 75,3 мільйона гривень. Досягнути цього вдалося завдяки позитивним результатам роботи підприємств «Ламелла», «Майр-Хольцварен-Тересва», «Успіх», «Бирть», «Валентина».

Два із цих підприємств названі першими невипадково. Кожне з них існує на виробничій карті району понад десять років, їхня готова продукція має постійний попит за кордоном.

На тячівській «Ламеллі» трудяться 240 робітників, на тересвянській «Майр-Хольцварен-Тересва» — вшестеро менше. Однак і там, і там — повна завантаженість потужностей, працівники отримують у середньому по 4 тисячі гривень і більше зарплати.

Їхні столи, комоди, полиці, меблеві гарнітури купують Німеччина, Австрія, Словаччина. «Цього року доведемо виробництво продукції до 350 тисяч євро на місяць, — сказав у розмові з кореспондентом «УК» керівник «Ламелли» Руслан Старовойт. — Гальмує розвиток підприємства відсутність у деякої молоді бажання працювати. Допомогти оволодіти фахом ми можемо, але якщо немає бажання»...

Як на тячівському підприємстві, так і на тересвянському технологію запозичили у німців: використовують верстати з числовим програмним управлінням.

Бракує коштів

У тячівців і тересвянців думки сходяться і в тому, що законопроект про заборону вивезення лісу-кругляку з України — вимога часу. Виробникам гостро бракує цінної сировини — бука. Через нестачу цієї деревини на Закарпатті її привозять з Івано-Франківщини, Чернівців, навіть із Рівного.

«Як виробник підтримую такий проект, адже у нас є повний цикл переробки, — каже Руслан Старовойт. — Оброблена деревина — це стабільні доходи підприємства, нові робочі місця. А вивозити кругляк — означає наступати на горло власній пісні».

Об’єднує керівників флагманських деревообробних підприємств Тячівщини схожість їхніх позицій щодо податку на додану вартість. У «Ламеллі» з лютого минулого року очікують на повернення близько 2 мільйонів гривень цього виду податку. «Коли ввозили нове обладнання, то не змогли навіть за взаємозаліком розмитнити. Скористалися кредитом банку», — додав Руслан Миколайович.

У «Майр-Гольцварен-Тересві» теж висить чимала сума — близько 300 тисяч гривень. В умовах нестабільності вітчизняної грошової одиниці це додає головного болю.

Турбує керівника із Тересви брак вільних коштів на передові євротехнології. Хоча… Тут можуть похвалитися потужними сушарками, механізацією виробничих процесів, велетенським котлом, у якому спалюють відходи виробництва, і це дає змогу повністю обходитися без газу. Таку можливість заощаджувати енергоресурси сповна використовують і на схожому підприємстві в Тячеві.

КОМПЕТЕНТНО 

«Переробка — це вигідно» 

Василь ЙОВДІЙ,
голова Тячівської райдержадміністрації:

— Виробництво меблів у нашому районі динамічно розвивається. З 9 промислових підприємств, які входять до основного кола лісопереробної галузі, більшість займається виготовленням меблевої продукції, виробництвом вузлів і деталей до меблів, а також паливних пелет. Обсяги реалізації їхньої продукції у 2014-му дорівнювали 75,3 мільйона гривень, зросли порівняно з попереднім роком на 57,6 відсотка. Поряд із «Ламеллою» і «Майр-Хольцварен-Тересвою» переробку деревини налагодили в себе «Успіх», «Бирть», «Валентина».

Тячівщина багата лісами, і тепер наше основне завдання — не продавати деревину у круглому вигляді, а шляхом її переробки створювати додану вартість. І для країни це вигідніше, бо від експорту надходитиме більше валюти, і регіонові користь. Напрацювання успішних підприємств галузі — беззаперечне надбання тих, хто теж обере цей шлях.