Олександр Коваль очолив найбільший в області Рівненський район на останньому етапі реформи з децентралізації. Перед молодим, але досвідченим управлінцем постало чимало викликів: від проблем, пов’язаних з укрупненням району, а за цим стояли долі сотень людей, до забезпечення життєдіяльності в умовах пандемії коронавірусу.

Однак на тлі майже дев’яти місяців війни всі вони відійшли на другий план, дарма що район тиловий. 24/7, без вихідних і свят — тепер звичний для нього темп і ритм.

— Олександре Сергійовичу, подих війни відчуваєш, щойно переступивши поріг самої районної військової адміністрації. Тут закладено мішками з піском вікна, ще холодні батареї, вкрай економне освітлення.

— А хіба можна жити по-іншому, ніж в унісон з усією країною? У нас неписаний закон: якщо економимо енергоносії, то всі разом. Не маємо морального права розкошувати в тилу, коли люди на прифронтових територіях виживають зовсім без світла й тепла. До того ж, за вікном ще чималий плюс (усміхається, але не знімає куртки. — І.О.). Головне, що тепло є в садочках школах, лікарнях. У себе зазвичай вмикаємо його найпізніше.

Зрештою, тил тилом, а 22 жовтня добряче дісталося й нам: зруйновано кілька об’єктів енергетичної інфраструктури, зокрема в нашому районі неподалік Рівного.

— Знаю, що відновили все настільки оперативно, що Рівненщину загалом і Рівненський район зокрема відзначили на засіданні РНБО як приклад миттєвої фахової реакції на ситуацію.

— Спеціалісти оцінювали обсяг необхідних робіт щонайменше в місяць,  натомість усе зробили за тиждень, відновивши подачу електроенергії й уникнувши її відімкнень. Тому, вочевидь, і відзначили. І все завдяки злагодженим діям енергетиків, рятувальників, комунальників, територіальних громад, кооператорів.

Низький уклін рівненським та львівським енергетикам, які оперативно прибули до нас на допомогу. Це непублічні скромні трудівники, котрі без жодного перепочинку роблять свою справу. Ми вже підготували нагороди й днями відзначимо їхню подвижницьку працю.

У біді неабияк згуртувалися наші громади, зокрема ті, що навколо Рівного. Щиро дякую головам Білокриницької, Великоомелянської, Зорянської, Городоцької, Дядьковицької територіальних громад Тетяні Гончарук, Аллі Карп’юк, Михайлові Олійнику, Сергієві Поліщуку, Людмилі Вітковець за співучасть, оперативність та менеджерський хист. Невідкладно коштом матеріальних резервів громад вони закупили все необхідне: хтось — дошки, хтось — будматеріали чи запчастини і передали для ліквідації наслідків ворожого бомбардування. А кооператори Рівненської райспоживспілки організували гаряче харчування для всіх, хто працював. Справжні українці пізнаються в біді, вона нас ще більше зріднила.

— До речі, й в Білокриницькій, і у Великоомелянській громадах є дієві центри безпеки громадян, створені не сьогодні. Завбачливі голови, так би мовити, спрацювали на випередження.

— Пригадуєте перший ворожий удар по телевежі в Антополі 14 березня, який забрав життя 21 людини? Першими туди примчали члени добровільної пожежної команди з рідної Білокриницької громади. Ми зробили висновки з тієї величезної трагедії й нині створюємо єдину систему цивільного захисту району. До неї ввійдуть і згадані центри безпеки, які, до речі, нещодавно отримали генератори, вогнегасники, мотопомпи, інше необхідне для виживання взимку обладнання за програмою USAID «Говерла». І не лише вони, а загалом шість наших громад.

Друга складова — медичний взвод. Ідеться про 60 медиків-добровольців, які готові надавати людям допомогу вдень і вночі. До речі, провели для них не одне практичне навчання: тут і стрільба в тирі, й розбирання-збирання автомата, і вміння пересуватися на місцевості з різними перешкодами.

Третя складова — члени добровільних формувань територіальних громад. Таких людей у нас майже 3 тисячі, й вони прагнуть прислужитися Україні в цей буремний час. Звісно, не кожного візьмуть на передову. Однак, як на мене, маємо ставити питання так: кожен житель району повинен відчути власну причетність до нашої майбутньої перемоги. І моє завдання як начальника військової адміністрації — створити для цього умови, об’єднати людей на різних рівнях. Наші жителі до цього готові: вони вже значно менше нарікають на владу. Натомість дедалі частіше запитують себе: а що я сам зробив для перемоги?

— До речі, наближатимуть її тепер і ті, хто перебуває на обліку в центрах зайнятості?

— Так. Обома руками підтримую цю урядову ініціативу: люди і до перемоги долучаться, і необхідні для життя кошти зароблять. Нам дуже потрібні ці мінібудбати. Називаю їх так без жодної іронії, бо роботи справді чимало.

— Начальник обласної військової адміністрації вважає, що тилова область нині повинна працювати вдвічі, а то й втричі більше — за себе і за ті регіони, де це неможливо. Саме тому на першому плані — сприяння бізнесу, який тримає економіку. Днями він презентував програму підтримки виробників молока. Для найбільшого в області й одного з найбільших у державі районів це актуально?

— Безперечно. Адже йдеться про відшкодування до 80 відсотків вартості закуплених племінних тварин для подальшого відтворення поголів’я. Звісно, для тих фермерів, які працюють по-білому й не мають заборгованості зі сплати податків. За цим і підтримка тваринництва, й продовольча безпека регіону, і додаткові робочі місця на селі, що дуже актуально для нашого району.

Нині просуваємо ідею кластеризації економіки. Саме за цим принципом розвивається світ. Приміром, наш підприємець Вадим Бортник серед перших отримав від держави грант 850 тисяч на розвиток садівництва. «Урядовий кур’єр», до речі, першим розповів про це. А зберігати ягоди він може на потужностях іншого підприємця — Юрія Гураля з Мізоча, який має камери шокового заморожування. Часто бізнес шукає, приміром, упаковку за тридев’ять земель, тоді як її виготовляють на сусідній вулиці. Наше завдання в тому й полягає, щоб звести цих людей, так би мовити, закільцювати їхні інтереси задля економічного розвитку краю. Передбачаю, що після нашої перемоги він буде швидкісним.

— А поки що ви разом із працівниками адміністрації у власний вихідний садили ліс. Такий-от символічний крок у наше мирне майбутнє.

— Так, на території Костопільського лісництва посадили саджанці, які виростили працьовиті лісівники. Робимо це не вперше, і не лише в межах програми Президента «Зелена країна». Таке, повірте, наше сумління. Вороги знищують ліси, а ми їх відновлюємо. Для дітей та онуків. Додаємо Україні життя, й це об’єднує нас у незламну силу.

Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Олександр КОВАЛЬ. Народився 12 жовтня 1987 року в Костополі на Рівненщині. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища» та інститут післядипломної освіти цього університету за спеціальністю «Землеустрій і кадастр».

Працював на різних управлінських посадах, зокрема головою райдержадміністрації колишнього Костопільського району.

5 березня 2021 року Президент призначив депутата обласної ради Олександра Коваля  головою Рівненської районної державної адміністрації.

Одружений, виховує сина.

ДОВІДКА «УК»

До складу утвореного 2020 року Рівненського району увійшли громади колишніх Березнівського, Гощанського, Здолбунівського, Костопільського, Корецького, Острозького та Рівненського районів. Він четвертий в Україні за кількістю громад. Тут їх 26 — шість міських, чотири селищних та 16 сільських. Він дев’ятий серед 119 районів за площею — 7250 квадратних метрів. До початку війни тут проживало майже 700 тисяч людей.