ЧТИВО

У Донецьку вийшла низка книжок серії «Письменники ХІХ століття про Святі Гори»

«…Місто — щось типу гоголівського Миргорода: є перукарня і годинниковий майстер, отож можна розраховувати, що років через 1000 в Слов’янську буде й телефон». Ось так іронічно написав 11 травня 1887 року в листі до сестри Антон Чехов про свої враження від перебування в місті, де він зупинявся по дорозі до Святогірського монастиря. Та відомі письменники, які свого часу побували в цих краях, згадували про них не тільки в епістолярному жанрі. Святим Горам присвячено дуже багато літературних творів і дещиця з них увійшла до спеціальної серії таких видань Святогірського історико-архітектурного заповідника.

 І Донець, і кручі

— Святі Гори — це визначна пам’ятка історії та культури, значення якої ще до кінця не оцінено сучасниками, — запевняє директор Святогірського історико-архітектурного заповідника, заслужений працівник культури України Володимир Дєдов. — А серія книжок відомих письменників минулого століття допоможе подивитися на ці місця їхніми очима.

Читачі також уже оцінили книги серії і називають їх своєрідним літературним пам’ятником Святим Горам. Тим паче, що про цей край свого часу писали відомі літератори. Один із них — Василь Іванович Немирович-Данченко — автор книги нарисів «Святі Гори».

Брат відомого театрального діяча Володимира Івановича Немировича-Данченка побував тут навесні 1875 року, а перше видання нарисів вийшло в Санкт-Петербурзі в 1880 році. Книжка мала шалену популярність у читачів, і в 1896 році «Святі Гори» перевидаються в оригінальному оформленні, що отримало «Малу срібну медаль» на Всеросійській виставці друкованої продукції. До речі, в сучасному виданні свідомо зберегли оте оформлення і це робить книжку ще привабливішою.

Письменник багато подорожував, побував у багатьох країнах світу, та потім напише, що готовий забути принади інших місць заради неповторного виду з крейдяних круч Святогір’я. Добрий оповідач і вправний майстер побутових сцен, автор зі смаком описує все побачене.  Одне слово, книжку нарисів «Святі Гори», мабуть, варто було б рекомендувати для обов’язкового прочитання всім, хто навідується в ці унікальні місця.

Кращий подарунок для домашньої бібліотеки. Фото з сайту svyatogirs'kay.Lav

Надихнули на «Степ» і «Перекоти-поле»

До збірника «А.П. Чехов у Святих Горах» увійшли рядки, написані під враженнями від перебування тут письменника в травні 1887 року: оповідання «Перекоти-поле», яке сам автор назвав дорожнім нарисом, та лист до сестри Марії. Хоч про цей край, яким відверто захоплювався, він написав значно більше. Адже Святогір’я та інші ту?тешні місця надихнули літературного класика на створення оповідань «Печеніг», «Лев і сонце», «Красуні», «Щас?тя», «В рідному кутку». І звичайно, враження від побаченого увійшли до повісті «Степ»(1888 рік).

«Мешкав я в останній час в Донській Швейцарії, в центрі так званого Донецького кряжу: гори, балки, лісочки, річечки і степ, степ, степ… Вражень море…», — напише він в одному з листів. Само собою, відповідно оцінив письменник і побачене безпосередньо в Святих Горах: «… Погода чудова. Види чарівні. Напоетився я по самісіньке горло: на 5 років вистачить».

Оповідання «Перекоти-поле» написане повністю на святогірському матеріалі і зображує реальні події та враження від триденного перебування в Святогірському монастирі.  Вперше твір був надрукований 14 липня 1887 року в газеті «Новий час»(С.-Петербург) і отримав схвальну оцінку читачів. Цікаво, що сам автор теж зауважив подібні відгуки і згадував: «…Я описав Святі Гори. Один молодий чоловік мені розповідав, що бачив, як три архієреї читали ці рядки: один читав, а двоє слухали. Значить, сподобалося. Описував і степ. Описування степу сподобалося дуже багатьом, особливо в Пітері…»

Згодом оповідання неодноразово перевидавалося і за кордоном, а в останні 15 років з’являлося друком ще й завдяки зусиллями Святогірського історико-архітектурного заповідника.

Згодом Чехов ще не раз використовував у своїй творчості Святогірський матеріал. Можливо, ці твори увійдуть до чергових книжок серії «Письменники ХІХ століття про Святі Гори». А поки до серії із шести книжок також увійшли оповідання Олекси Стороженка «Закоханий чорт» та твори Є.Л. Маркова, А.М. Муравйова та С.М. Сергєєва-Ценського.

… «Припиняю описування Святих Гір, адже всього не опишеш, а тільки зіжмакаєш», — занотував Антон Чехов у листі до сестри. Так само, мабуть, не варто більше розповідати про книжки відомих письменників про Святогір’я. Бо їх треба читати й перечитувати.