Попри те, що підприємства хімічного комплексу, як і вся економіка держави, переживають непрості часи, фахівці галузі не втрачають оптимізму. Вони переконані, що всі труднощі тимчасові і хімічний комплекс знову стане локомотивом відновлення економіки України, розвитку її виробничого та експортного потенціалу.

Кращі працівники

Вадим Костенко багато років достойно представляв Україну в ЮНІДО — Організації Об’єднаних Націй з промислового виробництва.Вадим Костенко (корінний киянин, син військового медика, випускник КПІ 1953 року) 1960 року очолив відділ економіки хімічної та нафтохімічної промисловості Держплану УРСР, а згодом — Мінекономрозвитку України. Ще за радянських часів переконував керівництво розміщувати хімічні підприємства в Україні, завдяки чому вітчизняні хіміки мають і матимуть робочі місця.

Того часу вуглеводнева і фосфатна сировина надходила тільки з Росії, відповідне міністерство було у Москві. Вадим Костенко не просив москвичів, а дипломатично переконував, що кращих працівників, ніж хіміки-українці, немає.

Тож у 1970—1990-х роках в Україні завдяки таким фахівцям, як Вадим Вікторович, розташували кілька десятків виробництв хімічної промисловості, які й нині є флагманами галузі й ні в чому не поступаються світовим профільним підприємствам. Поряд з ними розросталися міста. Южне, Черкаси, Сєверодонецьк, Калуш, Новий Розділ, Рівне, Суми, Красноперекопськ. Усі підприємства галузі будували за найдосконалішими закордонними технологіями із застосуванням іноземного обладнання й устаткування.

Повсякденним життям і сумлінною працею Вадим Костенко доводив, що шлях долає тільки той, хто по ньому йде. І хоч яка  складна хімічна промисловість, важливо розуміти, що кожна складова гірничо-хімічної галузі, усі напрями основної хімії та органічного синтезу потребують уваги й звитяжної праці.

У хіміка-киянина до кожного запуску в експлуатацію підприємств будь-якої підгалузі хімічної промисловості був роками виважений фаховий підхід. Тобто хімічне підприємство з великим обсягом хімічного продукту завжди повинно мати на цьому виробництві й іншу продукцію — соціально-побутового призначення, що буде у пригоді місцевим органам влади. Основна ж продукція цікавила тільки державні органи влади. Вони вимагали своєчасного її випуску та цікавилися лише перерозподілом продукції між всіма областями.

З думками про майбутнє

У разі децентралізації саме «сателітна» продукція доречна, бо це і робочі місця, і надходження у місцевий бюджет. Але з великим обсягом виробництва виникають і великі проблеми через необхідність витрачати значні суми обігових коштів на часткову модернізацію або ремонт. І тут стає зрозумілим другий принцип далекоглядного планування Вадима Костенка: обов’язково під час будівництва великих потужностей не економити, а знаходити гроші на розвиток своєї ремонтної бази, яка за синусоїдними спадами уваги до розвитку хімпромисловості давала змогу керівникам підприємств зводити кінці з кінцями.

Зважаючи на те, що активи підприємств разом із виробленою ним продукцією — це передумова залучення коштів як з бюджетів, так і від інвесторів та інших джерел фінансування, Вадим Вікторович і сам цікавився, і підлеглим доручав відстежувати стан випуску під наявні активи різних цінних паперів. Йшлося про залучення до фондового ринку всього нерухомого та рухомого майна, про випуск цінних паперів і під хімічну інтелектуальну власність, про залучення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) тощо. Тобто він уже тоді готував керівників для роботи в ринкових умовах. На жаль, у державі ще й досі немає повноцінного фондового ринку.

Провідний фахівець хімічної промисловості та грамотний економіст-плановик Вадим Костенко багато років достойно представляв Україну в ЮНІДО — Організації Об’єднаних Націй з промислового виробництва. Це спеціалізована установа ООН зі сприяння розвитку промисловості у країнах, що розвиваються, штаб-квартира якої розташована в Женеві. Він був співдиректором міжрегіонального симпозіуму ЮНІДО з добрив (Індія — Україна), налагоджував промислові зв’язки з В’єтнамом в незалежній Україні.

Вадим Костенко важко переживав занепад, а подекуди й знищення хімічної промисловості під час приватизації підприємств в Україні за часів начебто демократії. На одній з річниць Київського політехнічного інституту Вадим Вікторович свою унікальну хімічну бібліотеку подарував студентам і викладачам задля майбутнього розвитку хімічної промисловості. І побажав  студентам оволодівати науковими знаннями, щоб стати гідними нащадками професіоналів-хіміків.

Ось таким справжнім патріотом України був і залишиться у пам’яті Вадим Костенко, який відійшов у вічність у липні 2015 року.

Геннадій САМОЙЛОВ, 
замначальника відділу хімічної, нафтохімічної
та нафтопереробної промисловості Мінекономрозвитку 
 України,
 для «Урядового кур’єра»