В Острожецькій об’єднаній громаді Млинівського району Рівненщини коштом інфраструктурної субвенції торік проклали частину пішохідної доріжки до ліцею, в якому навчається 500 учнів (стара розвалилася). Завершити роботу планували в 2020-му, тож із підрядником уклали угоду на два роки.

«Тепер, коли субвенції на підтримку розвитку громад у головному державному кошторисі немає зовсім, що мені казати дітям, батькам, підрядникові? — розводить руками молодий голова громади Тарас Гордійчук. — До того ж, ми з власних надходжень дофінансовуємо освіту, бо субвенції навіть на зарплату вчителям не вистачає. Про медицину й казати нічого: в лікарні вже скоротили сім ставок, тепер виносимо на сесію питання ще про 14. Адже надходження до бюджету громади в березні-квітні — мінус 600 тисяч. Малий і середній бізнес звільнили від земельного податку, значно знизили орендну плату. Виходить, центральна влада хоче позакривати життєво важливі заклади нашими руками?»

Тобто шматка хліба буде позбавлено простих українців. Чому зміни до держбюджету виявилися такими несправедливими? Чому від них постраждає (і це ще м’яко сказано) насамперед місцеве самоврядування?А про розвиток територій, особливо сільських, й говорити не доводиться. Виходить, із водою вихлюпнули й дитину?

Мінус 10 мільярдів у місцевих бюджетах

Ідеться про ухвалені на позачерговій сесії Верховної Ради 13 квітня зміни до держбюджету, відповідно до яких відбувся перерозподіл видатків. Так, створення фонду боротьби з коронавірусом у 64,7 мільярда не обговорюється. А ось джерела його наповнення…

Місцеві бюджети позбудуться майже 10 мільярдів гривень. На цей ресурс дуже сподівалися на місцях! А захмарну оплату праці членів наглядових рад в українських монополіях трошки підрізали лише… на період карантину! Зовсім не постраждає силовий блок, чисельні антикорупційні органи, заробітки чиновників різних рівнів (47 тисяч на руки — теж тільки на цей період).

Уряд обіцяє подбати про соціально незахищених. От тільки одних простих українців у прямому значенні рятуватимуть… коштом інших!

«Субвенцію на підтримку розвитку громад (це колишня інфраструктурна), принципи розподілу якої абсолютно прозорі, скасували: тут громади області втратили близько 80 мільйонів. Значно схуд Державний фонд регіонального розвитку — із 7,5 до 4,9 мільярда, на третину зменшилися субвенції на різноманітні статті в освіті, приміром, «Спроможну школу для кращих результатів», виплати молодим учителям, інше. А ось субвенція на розвиток окремих територій залишилась 1,7 мільярда. Це саме ті гроші, які надають на округи народним депутатам і, як переконує досвід попередніх років, розподіляють вкрай непрозоро, — коментує консультант з питань бюджету Рівненського відділення Асоціації міст України Людмила Кушнер. — Тобто тут до голосу нашої асоціації не дослухалися, хоча деякі бюджетні позиції все-таки вдалося обстояти».

Громади, що зависли в повітрі

Та найбільше непокоїть таке. Об’єднані територіальні громади, вибори в яких відбулися 22 грудня 2019-го, й досі не перейшли на прямі відносини з держбюджетом.

Уряд Гончарука довго зволікав, але нарешті таки визнав їх спроможними відповідним рішенням. Це й мало стати підставою для фактично технічного перерозподілу бюджетних видатків під час внесення змін до держбюджету. Але цього не сталося. На Рівненщині таких новоутворених громад дев’ять. У ще одній, Малинській, вибори пройшли торік у липні. Загалом в Україні вибори 22 грудня відбулися в 86 громадах.

— Навіщо було їх призначати? Щоб ми, начебто об’єднавшись, жили по-старому? Щоб брали кредити на зарплату бюджетникам? Ми це змушені робити вже у квітні. Бо, по-перше, нам досі не відкрили обіцяного фінансування з держбюджету, по-друге, підприємцям надали преференції, й місцеві бюджети не отримали навіть тих надходжень, які мали раніше. Тобто в найгіршій ситуації саме ті громади, котрі, як-от ми, просто зависли в повітрі. Адже держава на марші змінила правила гри за нас і без нас, — обурюється голова Великоомелянської ОТГ Алла Карпюк.

А й справді, як обраним лідерам громад, яким повірили люди, тепер дивитися в їхні очі? Ключової умови для реформи з децентралізації — довіри тепер поменшало. А її ще треба завершити, адже країна не може йти на місцеві вибори в різних форматах! Єдина надія — на відносно м’який перебіг пандемії в Україні. Тоді кошти фонду боротьби з коронавірусом, які залишаться, можуть бодай частково віддати у громади.

А ще — на порядних підприємців: приміром, ТОВ «Ідна» в Острожецькій ОТГ на Млинівщині. Вони так і сказали голові: «Заплатимо в бюджет громади стільки само, як і раніше. Тут ходять до школи наші діти, тут живуть наші батьки, тут земля, на якій господарюємо ми. Тому жодні преференції нам не потрібні». Чи багато таких в Україні?