СТЕЖКА В ПРИРОДУ

На Волині тисячі чорногузів  розпочали підготовку до відльоту у вирій

Валерій МЕЛЬНИК, 
«Урядовий кур’єр»
(фото автора)

Лелека, боцюн, чорногуз, бусол, бузько, бусьок… Скільки душевного тепла та прихованої ласки у цих простих, ще з дитинства добре відомих кожному поліщукові назвах!

Не знаю, як в іншиaх регіонах, але і поява на світ нашого лісового волинського люду тісно пов’язана із чорногузами. Бо коли маленький поліщук тільки зіпнеться на ноги і почне відкривати для себе цей світ, то рано чи пізно запитає: «Мамо, а звідки я взявся?» На що майже неодмінно отримає апробовану століттями відповідь: «А лелека приніс!.. Одчепися!»

Отож волинський бузько і в дітей, і в дорослих традиційно у величезній пошані. Написав «волинський» — і замислився. А чи можна так беззаперечно називати цього птаха волинським?

Якщо дуже захотіти, лелеки обов'язково принесуть дітей

У давнину слов’яни вважали, що відліт чорногузів у вирій — це їхня мандрівка у рай. Але насправді у серпні живі символи Полісся розпочинають важку мандрівку завдовжки 10 тис. (!) кілометрів. Стільки під час сезонної міграції в Африку пролітає звичайнісінький український лелека.

Про те, що бузько зимує в Африці, європейським орнітологам стало відомо ще 1822 року. Тоді в одному із нині німецьких міст на своєму гнізді навесні з’явився птах із стрілою, що влучила не в убійне місце. Дослідження показало: її виготовили в Африці. Так завдяки якомусь туземному мисливцеві-невдасі відкрилася одна з таємниць птаха, а наука стала багатшою.

Ця гадюка мала необережність потрапити на очі бузькові

Звісно, тривалий осінній переліт птахи здійснюють не водночас. Із наближенням осені бузьки починають поволі відкочовувати на південь. При цьому періодично підхарчовуються на «підкрильних» болотах та полях і за добу без особливих труднощів можуть здолати чотири сотні кілометрів.

Спорудження штучного гнізда обходиться дешевше, ніж два виїзди енергетиків на усунення замикань в електромережі

Частина європейської популяції лелек, серед них і чорногузи українські, щоосені мігрує на пiвденний захiд. Далі через Францiю, Захiдну Іспанiю, Гiбралтар, Марокко, Мавританiю, захiдну частину Сахари вони летять до мiсць зимівлі, що лежать у саванах пiвденнiше Сахари — вiд Сенегалу на заходi до Камеруну на сходi.

У деяких районах Африки наших бузьків місцеві жителі називають великим сарановим птахом. Цим вони традиційно підкреслюють його величезну роль у регулюванні чисельності шкідників.

У цієї жаби п'ятниця, 13 виявилася не вельми вдалим днем

Інший міграційний шлях пролягає через Босфор і Туреччину, яка, до речі, на своїй території має одну із найбільших у світі популяцій білих лелек.

Середньовічний італійський орнітолог Уліс Альдрованді 400 років тому писав: «У лелеці нас дивує його природний розум і розсудливість, чуття справедливості і вдячності, поміркованість і природність його ставлення до інших птахів». Видана у Болоньї в 1634 році, книжка цього вченого, до речі, нині зберігається у Волинському державному архіві.

У пошуках щастя...

Не змінився характер чорногузів, які щовесни облаштовують в області півтори — дві тисячі гнізд, і на початку третього тисячоліття. Як і в епоху великих географічних відкриттів, волинські лелеки охоче селяться поблизу людей.

— Для багатьох волинських родин вони на літній час стають своєрідними живими барометрами, — розповів один зі знавців волинської природи, заступник директора Шацького національного парку з науки Василь Матейчик. — Практика показує, що чимало тонко підмічених народом прикмет щодо боцюна справджуються: рано прилетів — буде тепле літо; починає непокоїтися — на погану погоду; активно тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день; стоїть на одній нозі — треба чекати похолодання; не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу — на негоду; довго кружляє біля свого гнізда — здійметься вітер.

Тукі скупчення лелек свідчать про початок їхньої підготовки до відльоту у вирій

У пошані лелеки й у мусульманських країнах. У деяких із них досі живе повір’я про те, що лелеки переносять до Мекки душі померлих мусульман, котрі не змогли здійснити прощі за свого життя. Убивство птаха у багатьох місцях тут прирівнюють до вбивства людини.

В Україні нині гніздяться 12–18 тис. пар білих лелек. Принаймні кожна десята — у Волинській області. І підготовка цих живих індикаторів екологічного добробуту до відльоту у вирій, концентрація сотень їх на заплавних луках, як, наприклад, біля села Свидники Рожищенського району, вже внесла ностальгійну нотку в партитуру літа, що непомітно рушило до свого завершення.