Два воєнізованих загони гірничорятувальної служби зі Стаханова свого часу перереєструвалися на підконтрольній Україні території області. Але якщо загін №2 евакуювався з технікою та людьми і тепер розташовується на базі свого колишнього підрозділу в Лисичанську, то загін №7 перемістився лише в особі управлінського апарату та бухгалтерії й перереєструвався тільки юридично. Але статистична заборгованість «перейшла» разом з ними, хоч фактично працівники залишилися на непідконтрольній території.
За даними лисичанської міської влади, люди із загону №7 працюють за договорами у Краснодоні, на перереєстрованих підприємствах ДТЕК. До того ж ні міська влада Лисичанська, ні компетентні органи не можуть знайти представників цього підприємства — за офіційною адресою реєстрації нікого немає, на телефонні дзвінки не відповідають. Звернулися по роз’яснення в Мінпаливенерго: що робити з цією заборгованістю? Відповіді поки що немає.
Тим часом борги із заробітної плати перед працівниками цих двох загонів перевищують 10 мільйонів гривень і становлять чверть загальної заборгованості всієї Луганської області.
Представник загону №2 заявляє, що цього року боргів із зарплати у них немає. На рахунках загону є кошти й для погашення боргів попередніх років, однак немає механізму виплат, бо державне підприємство фінансується з бюджету, відповідно борг за минулий рік не може оплатити коштами року поточного. Питання треба вирішувати відповідною постановою Кабінету Міністрів України, що дасть змогу виплатити цей борг. Яке відображення знайде ця ситуація у статистичних звітах?
Якщо є такі борги і люди, котрі залишилися на не підконтрольній Україні території, можливо, є сенс, щоб підприємство загалом не зараховувати до боржників і відкрити депозит для таких грошей? А коли буде визволено всю територію області, за наявності коштів борги виплатять. Такий варіант розв’язання проблеми міг би розглянути Мінфін, — дійшли висновку учасники наради з питань погашення заборгованості із заробітної плати в Луганській області.
Тим більше, що приклади такого ось «переїзду» боргів є чи не в кожному місті та районі краю: в Білокуракинському — «завис» борг Луганського міжрайонного управління водного господарства перед працівниками, які залишилися на не підконтрольній Україні території; у Новоайдарському — перереєструвалися Перевальська райрада та фінуправління, які тепер фактично не виконують функцій, але фонди оплати праці нараховують; до Сєверодонецька Луганський обласний академічний музично-драматичний український театр «привіз» понад 601 тисячу гривень боргу перед людьми, які залишилися на тому боці лінії розмежування.
«Перед нами стоїть завдання опрацювати законодавчі акти, щоб підприємства, які виїжджають з того боку, мали або податкові канікули, або преференції й могли б так зберегти виробничий потенціал», — заявив на нараді перший заступник голови обласної військово-цивільної адміністрації Михайло Пухтаєвич.
За його інформацією, на початок червня цього року заборгованість із заробітної плати в області становила 42 мільйони 502 тисячі гривень на 72 підприємствах. Фахівці пропонують розбити цю суму на три категорії: борги, які виникли з об’єктивних (бойові дії, відтік населення) причин, борги колишніх періодів, що підлягають реструктуризації, і поточний борг, який виник через безгосподарність. У цьому серйозну допомогу могла б надати інспекція праці. Ця структура раніше завжди дуже допомагала в роботі управлінню соцахисту: у них була змога проаналізувати економічну складову підприємства, побачити реальні доходи і ті суми, які йшли на погашення боргів із заробітної плати. Але тепер цієї інспекції немає — вона реорганізується. Та важливість роботи з подолання такого ганебного явища, як борги із зарплатні, важко переоцінити.
Ми в Google+