Заступник директора Департаменту 
екологічної безпеки Міністерства
екології та природних ресурсів
Олександр ПОСМІТНИЙ

В Україну щороку ввозять до 20 млн енергоощадних ламп, які містять ртуть, отже, потребують спеціальної утилізації й переробки. Однак люди їх викидають як звичайне сміття. Що потрібно зробити, аби ситуація змінилася? Про це «Урядовий кур’єр» запитав заступника директора Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександра Посмітного.

 — Олександре Сергійовичу, скільки в Україні підприємств, які переробляють відпрацьовані енергоощадні лампи?

— Воно єдине — це ТОВ «Микитртуть», розташоване у місті Горлівка на Донеччині.

— А куди можна здати відпрацьовані лампочки, аби їх відправили на переробку?

— Діяльність у сфері поводження з небезпечними відходами здійснюється на підставі ліцензії, яку видає Мінприроди. Перелік таких ліцензіатів є на нашому офіційному веб-сайті (http://menr.gov.ua/content/category/48).

— І все-таки на практиці людям, у яких вдома перегоріли такі лампи, цивілізовано здати на переробку їх складно. Чому?

— Нині організоване збирання відпрацьованих люмінесцентних ламп від підприємств у всіх регіонах України. А ось із побутовими компактними лампами справді є проблеми — через відсутність централізованої системи їх збирання. Такі лампи, як правило, люди викидають разом із звичайним побутовим сміттям і їх вивозять на полігони твердих побутових відходів. А це неприпустимо. Адже такі полігони — лише для безпечних відходів. Нині одне з першочергових завдань — налагодження системи збирання люмінесцентних ламп, зокрема від населення.

— Чи напрацьовано нормативну базу з цього питання?

— Загалом так. Зокрема діє Закон «Про відходи» (далі — закон), у якому прописано відповідні норми. Відповідно до статті 21 цього закону, організація збирання та переробки/утилізації відходів, зокрема небезпечних, до яких зараховують відпрацьовані ртутьвмісні лампи, належить до компетенції місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Також Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами», доповнено Закон «Про відходи» статтею 35-1, відповідно до якої роздільне збирання побутових відходів здійснюють їх власники згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів. Цю методику затверджує центральний орган виконавчої влади з питань ЖКГ. У ній зазначено, що небезпечні відходи необхідно збирати окремо від інших видів побутових відходів, а також відокремлювати на етапі збирання чи сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензії на їх переробку. Для реалізації цих норм прийнято урядову постанову від 25.05.2011 №541 «Про внесення змін до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів». Торік затверджено й Методику роздільного збирання побутових відходів (Наказ Мінрегіону від 01.08.2011 №133).

— Але, виходить, цього недостатньо. Що потрібно ще зробити, аби ситуація змінилася?

— Ми давно працюємо над цим питанням. Нині наше міністерство розробило проект постанови Кабінету Міністрів «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відходів, що містять ртуть та її сполуки». З цим проектом можна ознайомитися на сайті (http://menr.gov.ua/content/article/48).

Прийняття такої постанови сприятиме не лише впровадженню безпечних і екологічно доцільних технологій поводження з відходами, що містять ртуть та її сполуки, а й дасть можливість збільшити обсяги недержавних інвестицій у сектор поводження з небезпечними відходами.

Проектом постанови передбачено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання продукцію, яка містить ртуть та її сполуки, зобов’язані самостійно забезпечити збирання, видалення, знешкодження та утилізацію цих відходів або ж укласти договори про виконання таких робіт з урахуванням встановленого мінімального розміру плати за ці послуги з підприємством, яке має відповідну ліцензію. Нині цей проект постанови проходить процедуру погодження з центральними органами виконавчої влади, потім ми його направимо на розгляд уряду.

ДОСЬЄ «УК»

Олександр ПОСМІТНИЙ. Народився 1963 року. Закінчив Вище командне військове прикордонне училище, Національний університет у м. Харкові за юридичним фахом та Державну екологічну академію післядипломної освіти та управління.

У природоохоронній сфері працює з 2006 року. У 2008—2009 роках очолював Державну екологічну інспекцію в Київській області, в 2010-му — Державну екологічну інспекцію в місті Києві. Нині працює в Міністерстві екології та природних ресурсів на посаді заступника директора Департаменту екологічної безпеки.