Ми зустрілися з Ольгою Шарапою в затишному куточку столиці, поблизу Бессарабської площі. Струнка жінка присіла біля столика й залюбки розповіла свою фантастичну історію про Іспанію, мистецтво танцю, п’янкий циганський дух та винятковий інтелект. Інколи здавалося, що ми перебуваємо не в Києві, а за тисячі кілометрів звідси — у далекій і чарівній Іспанії.
— Ольго, ви одна з найперших викладачок фламенко в столиці України. Але ви не іспанка. То як це сталося?
— По-перше, я навчаю не лише киян, хоча моїй школі фламенко у столиці понад десять років. Досить часто мені доводиться виїжджати на майстер-класи до багатьох міст України та за кордон. А тепер — про суть запитання. Я не була балериною чи танцівницею. Моє минуле — це один із найважчих факультетів КПІ, робота науковим співробітником. Ще й досі я пам’ятаю вищу математику і можу розв’язати будь-яке біквадратне або кубічне рівняння. Але згодом мене полонив танець фламенко. І я зрозуміла, що можу дати людям щось таке, що надихне їх і визволить із неволі повсякдення. Відтоді я взялася за цю роботу і тепер аніскілечки не шкодую.
— А хто цікавиться у нас таким, можна сказати, ексклюзивним і екзотичним мистецтвом, як фламенко?
— Таких людей багато. Переважно це представники інтелігенції. Адже танець фламенко — мистецтво для людей, яким є що сказати. Серед моїх учнів виключно успішні й високоосвічені люди: викладачі, юристи, журналісти, менеджери. На жаль, поки що серед них переважають жінки. Але фламенко має свою специфіку. Там не потрібен партнер. Це ж не танго і не сальса. Тому серед учнів переважають люди, які прагнуть самовиразу. Думають, шукають і хочуть віддати глядачеві те, що мають у своїй душі. Я кажу про це не випадково, адже мої учні (та і я сама) доволі часто виступають на різноманітних сценічних майданчиках Києва.
— Що було для вас першоджерелом пізнання мистецтва фламенко?
— Я безліч разів була в Іспанії. Там у мене чимало друзів. І я займалася з багатьма видатними тамтешніми педагогами. Дехто з них приїздив у Київ і давав уроки. Тоді я ставала слухняною ученицею, яка щоразу дізнавалася про секрети цього найпрекраснішого у світі танцю. Адже не забувайте, що в циган Андалусії існує особливе поняття — «дуенде». Це слово означає «особливий запал, натхнення, боже осяяння». Цьому навчитися неможливо. Але можна осягнути сенс цього слова, поступово дізнаючись про секрети фламенко. Нам трохи важче це зробити, бо ми не іспанці, тож не всотували з молоком матері ритми й мелодії цього танцю. А тепер, до речі, уже багато моїх учнів самі їздять до Іспанії і вдосконалюють там свою майстерність у найкращих педагогів Андалусії. Передусім — у Севільї та Гранаді. Але й у Мадриді можна набути навичок танцю фламенко та й подивитися непогані вистави. Проте це мистецтво не поширене в усій Іспанії. Його батьківщина — Андалусія. І я безкінечно люблю цей край!
— Які ще куточки Іспанії викликають у вас захоплення?
— Безперечно Толедо. Це стародавнє місто в Ла-Манчі, воно чимось схоже на наш Чигирин. Така сама історична значущість, той самий втрачений назавжди сенс, який майже дорівнює статусу колишньої столиці. Від мадридського вокзалу Аточа туди добиратися близько години. Також дуже люблю Ронду в провінції Малага. У Кордові була лише один раз. Це місто оспіване всіма іспанськими класиками — від Мігеля Сервантеса до ¢арсіа Лорки. Але я не певна, що встигла зрозуміти його цілковито. Може, завітаю туди ще раз. Бо дехто з моїх найближчих друзів обожнює Кордову. Сподіваюся невдовзі відвідати й інші місця цієї чудової країни, які, напевно, сподобаються мені не менше! Адже Іспанія — чи не найбільше у світі зосередження пам’яток історії. Але туристи з усього світу прагнуть побачити «необхідний мінімум» — Мадрид, Севілью, Барселону, покупатися в морі. Вони навіть гадки не мають про той багатющий спадок, який зберігає мало не кожне село цієї країни. І все одно щороку Іспанія приймає величезну кількість туристів — більшу, ніж усе її багатомільйонне населення.
— Ваша школа тепер розташована в Центрі ім. Івана Козловського в Києві на Хрещатику…
— Усе сталося майже випадково. Але дуже щасливо! Нова директор цього центру пані Тетяна Зозуля погодилася співпрацювати зі мною. Приміщення мене влаштовує. А його розташування взагалі розкішне — центр столиці! Я ж бо не лише викладаю танець фламенко, а й очолюю єдиний в нашій країні Українсько-іспанський культурний центр, — вільно спілкуюся іспанською.
— Скажіть, фламенко — це якийсь єдиний стиль, єдина манера танцю, яку можна опанувати порівняно швидко?
— Ні! До жанру фламенко науковці відносять близько 90 різних типів танців. Вони відрізняються за ритмом, настроєм, манерами, рухами тощо. Вивчити все це можна лише тоді, коли ви вже занурилися в цю стихію. Назв танців фламенко — безліч. Це і солеа, і сі∂ірійя, і алегріас, і тангос (прошу не плутати з аргентинським танго). Але спочатку вам потрібно вміти рахувати до чотирьох або до дванадцяти. Решта інформації наздожене вас пізніше (загадково усміхається).
Якщо хочете побачити все це на екрані, дивіться фільми режисера Карлоса Саури, дуже раджу. Хоча, скажу чесно, іноземець може справити приголомшливе враження на іспанців, якщо володіє бодай кількома найбільш виразними рухами. Бо це надто специфічно! А іще існує прекрасний танець — севільяна. Формально він не належить до фламенко. Але якщо ви вмієте його танцювати, то назавжди зможете полонити серце будь-якого жителя Андалусії. Адже цей танець походить саме звідти. Щоправда, він доволі складний і довгий. Особисто я знаю його хореографію, можливо, як ніхто в Україні. Бо севільяна має аж чотири довгих куплети, і кожен з них танцюють по-різному. Цю хитромудру науку я також намагаюся донести до моїх численних учнів.
— І останнє запитання. Чому ви покинули високу науку, навіщо забули про корені й логарифми? Невже фламенко настільки важливий в Україні?
— Я дуже перепрошую! Насамперед фламенко важливий для мене особисто. А життя — лише одне, і нам варто поспішати. Та й мої учні, здається, думають так само. Тому я маю всі підстави вважати, що андалуські пристрасті полонитимуть ще багато моїх співвітчизників. А тим, хто не збирається танцювати, я бажаю лише одного: спробуйте дослухатися до чарівних звуків музики фламенко. Подивіться відео в Інтернеті, зрозумійте цей захопливий і сповнений натхнення світ. І ваше життя стане багатшим, повірте! Я починала з нуля. Але завдяки допитливості відчула максимальну насолоду. На декого з вас чекає те ж саме! І найголовніше — остаточно запалила мене пристрастю до танцю фламенко моя перша викладач — Світлана Ліпінська. Безмежно вдячна їй!
Олександр МОСКАЛЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Ольга ШАРАПА. Закінчила Національний технічний університет «КПІ». Одна з перших українських танцівниць фламенко та викладачок цього танцю. Також – популяризатор іспанської культури в Україні. У 2011-му заснувала Українсько-іспанський центр «Школа фламенко», є його директором.
Ми в Google+