РЕAБІЛІТAЦІЯ

Чому антонівців міряють іншою міркою?

Здолбунівчанин Ігор Козарик завітав на рівненський корпункт "Урядового кур'єра" з публікацією із нашої ж газети під назвою "Реабілітовані села" (24 лютого 2010 року). У ній, зокрема, повідомлялося, що Тернопільська обласна рада визнала реабілітованими жителів сіл Русилів Бучацького та Антонівці Шумського районів.

Моя сім'я, почав згадувати Ігор, проживала в Антонівцях, які мали 300 дворів. Це було повстанське село: поблизу розташувався штаб військової округи УПА "Волинь-Південь". Зрозуміло, мої односельці підтримували українських повстанців. За що й поплатилися: офіційно Антонівецька сільська рада припинила існування за указом Президії Верховної Ради тодішньої УРСР у 1952 році. Але людям не давали спокою ще раніше: зруйнували церкву, а людей сім'ями вивозили в Запорізьку область. У 1951-му мені було лише чотири роки, але донині пам'ятаю, як усе відбувалося: вивантажили наші меблі, речі й просто-таки на очах розібрали хату: мовляв, тут жити не можна! Їдьте в Запорізьку область! Але батько, який, до речі, воював у Радянській армії, навідріз відмовився. І тоді нашу сім'ю відвезли в сусіднє село Кутянка й викинули в якомусь сараї. Чимало часу знадобилося нам, щоб стягнутися на іншу хату. Там, у Кутянці, жив я з батьками до 1970 року - аж поки за направленням не поїхав працювати до Здолбунова на Рівненщину.

Чоловік розповідає, що нині його рідні Антонівці відроджуються, немов Фенікс із попелу: люди розпочинають будівництво, вже відновили фундамент храму, адже місцина чудова - поряд Кременецькі гори!

Ось тільки для тих, кого, власне, реабілітували, нічого не змінилося: принаймні, Ігор Козарик не може добитися гарантованих Законом "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" знижок в оплаті комунальних послуг та хоча б 25-відсоткового підвищення своєї пенсії.

- Все тому, що в довідці про реабілітацію немає посилання на статтю закону, за якою його реабілітовано, - каже начальник відділу правової роботи та комунальної власності виконавчого апарату Рівненської обласної ради Богдан Гречко. - Це, за логікою, мала б бути стаття третя, тобто адміністративне переселення. Без цього рішення Тернопільської облради має вигляд радше загальної декларації абощо. Комісія з поновлення прав реабілітованих Шумської районної ради мала б встановити та зафіксувати справжні мотиви виселення цієї та інших родин. Тим більше, що є живі свідки тих подій. Однак цього не зроблено, відтак людина даремно оббиває пороги державних інституцій. Зокрема, на Рівненщині за рішенням обласної ради теж щороку виплачується грошова допомога реабілітованим, але за умови належного оформлення документів.

Чому на Тернопільщині, як кажуть у народі, танцювали, та не вклонилися, залишається загадкою. Принаймні, на свої звернення до Тернопільської облради Ігор Козарик тепер отримує відповіді, що його питання вже вирішено "по суті" й повторному розгляду "не підлягає"(?).

Тим часом голова комісії з поновлення прав реабілітованих Тернопільської облради Мирон Кулинич повідомив, що 60 жителів реабілітованого села Русилів Бучацького району вже цього року платитимуть за комунальні послуги лише половину вартості (решту відшкодує районний бюджет). А як же бути з Антонівцями? Чому їхніх багатостраждальних жителів міряють іншою міркою?