Цього року в  нашій країні добре вродили яблука.  В Європі — також. Тому зацікавленість їхніх виробників в обсягах присутності на українському ринку, вочевидь, не зменшиться. Цікаво: а чи можуть наші яблука вільно конкурувати з європейськими?

Маємо добрі і давні традиції

У потужному господарстві «Жорнище», що в Іллінецькому районі на Вінниччині, нинішньої осені запрацювала лінія із сортування яблук. Тепер звідси їх можуть  відправляти замовникам за визначеною вагою, розмірами та якістю. Зауважимо, що до цього вона певний час працювала в Нідерландах. «Нову брати дорого. Адже розширюємо площу під молодим садом, зміцнюємо базу для зберігання фруктів тощо, а це все потребує значних ресурсів», — пояснив керівник господарства Григорій Крижанський.

Якщо на все не вистачає, значить, є точки зростання. Розвиватися треба, бо маємо добрі і давні традиції в галузі.

У подільських селах дотепер розповідають про гарні  панські сади майже трьохсотрічної давності. У ХІХ столітті подільські яблука мали широкий попит на відомій на той час в Європі Санкт-Петербурзькій виставці. А в 60—70-х роках минулого століття на Вінниччині було посаджено найбільше саду серед регіонів країни. Область забезпечувала яблуками Москву та інші регіони колишнього СРСР.

«Річ у тім, що сірі, підзолисті грунти Вінниччини найбільш придатні для вирощування якісних яблук», — переконаний досвідчений керівник господарства «Міжлісся» Олег Меркалн.  Добрий смак подільських яблук і тепер знають в СНД. А, наприклад, два господарства з Барського району, власником яких є австрієць, їх відправляють свіжими та переробленими до Австрії як екологічно чисту продукцію.

Сьогодні добрі традиції в галузі продовжує корпорація «Вінницясадвинпром», яка об’єднала садоводів, проводить для них семінари з впровадження передового досвіду. Протягом останніх 12 років область є лідером в нашій країні за обсягами виробництва плодово-ягідної продукції, врожайності, створення молодих садів. Україна ввійшла до числа найбільших виробників яблук в Європі!

Сад дає роботу

Нині зацікавилися садівництвом не лише господарства, а й люди. Бере селянин свій пай, до нього додає пай родичів та близьких — і робить для себе садівничу перспективу. Ніна Росенко із села Липчани Могилів-Подільського району розповіла, що односельчани з вигодою продають яблука на ринках Києва, ну, а  хто не має власного транспорту, до того покупці приїжджають самі. 

Для когось  5 гектарів саду — вже солідно. А що сказати про 100—500 гектарів, в яких почуваєшся, мов у лісі? В області саме потужні господарства (колишні радгоспи) становлять основу галузі. Господарства корпорації «Вінницясадвинпром» виробляють приблизно 35% яблук від їх валового збору в організованому секторі економіки держави. Маючи досвід, вони ефективно використали допомогу держави, яка з 1999 року  спрямовує частину збору з продажу алкогольних напоїв та пива на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства.

Зайдеш в інтенсивний молодий сад у будь-якому районі — і відразу й не скажеш, в якій країні перебуваєш. Структура посадки і догляду — європейські. Сорти нового покоління — джонаголд, голден делішес, пінола, фуджі, джонагоред та інші, які мають попит на ринках як  України, так і загалом Європи. В області налічується молодих садів, які нічим не поступаються польським, німецьким та голландським, понад шість тисяч гектарів. Продукція звідси конкурентна за всіма параметрами. А ще спеціалісти запевнили, що, зважаючи на особливості клімату, українські сади обробляють препаратами проти шкідників і хвороб удвічі менше, ніж в Європі.

Молоді сади дають на круг по 40—50 тонн яблук. Це європейський показник. А в господарствах «Обрій», «Міжлісся», «Перлина Поділля» і також сіл Головеньки, Рахни Лісові, Попівка, Комарівка, Шура-Копіївська забезпечують по 50—60 тонн з гектара. Загалом по всіх садах урожайність у середньому становитиме 20 тонн з гектара. Це теж хороший показник, а різниця з вищеназваним зумовлена тим, що назад тягнуть старі сади, яких ще багато. Звісно, їх корчують, однак поступово, бо це трудомістка і дуже затратна робота.

У старих високорослих садах переважно ростуть сорти кальвіль сніговий, джонатан, бойкен та інші, на які тепер попит малий. Тому їх здебільшого здають на виробництво соків, які затребувані на внутрішньому і зовнішньому ринках. Принагідно зауважимо, що відносини між господарствами і переробними підприємствами час від часу лихоманить. Цього року, за даними корпорації «Вінницясадвинпром», останні спочатку приймали несортові яблука за доброю ціною, а потім в один день всі скинули її до тієї, за якою маєш працювати собі у збиток. Майже тиждень господарства не здавали яблук. Зрештою, з допомогою корпорації домовилися з одним переробним підприємством, яке згодилося їх приймати за прийнятною ціною.

Своє — краще

Протягом останніх років господарство «Поділля» Тиврівського району двічі представляло свою продукцію на світовій виставці овочів і фруктів у Німеччині. Його керівник  Андрій Слободянюк розповів, що не раз  бачив, як на наших ринках польські яблука продають як вінницькі.

У корпорації «Вінницясадвинпром» запевнили, що Україна сама може забезпечити свою потребу в яблуках. Утім, на полицях наших магазинів лежать яблука як Польщі, яка їх виробляє найбільше в Європі, так і з інших країн. Чомусь торгівцям вигідно продавати чуже. Зауважимо, якщо кілька років тому в супермаркетах були лише імпортні яблука, то тепер поряд є й вітчизняні. Споживач має можливість робити вибір. Власне, конкуренція з розвиненими садівничими європейськими державами не обмежується нашим ринком, так як протягом останніх років вінницькі садоводи постачають 20—30% своїх яблук до Росії, Білорусі, Казахстану.

А ось цієї осені туди вінницькі бізнесмени ще не вирушали, бо, як кажуть, з’явилися певні складності. З тимчасових обставин садівники проблеми не роблять. Вітчизняна галузь вже не така, якою вона була 15 років тому. Виросли молоді інтенсивні сади, фрукти з яких звідусіль конкурентні. А ще — завдяки державній підтримці лише на Вінниччині за останні 2—3 роки збудували фруктосховища з регульованим газовим середовищем потужністю 25 тисяч тонн. У цілому ж область має фруктосховищ на 55 тисяч тонн. У них садоводи заклали на зберігання врожай з молодих садів і переконані, що на ці зимові сорти яблук буде попит узимку.

КОМПЕТЕНТНО:

Анатолій СЕМЕНЮК,
генеральний директор корпорації
«Вінницясадвинпром»:

— Нинішнього року в корпорації «Вінницясадвинпром» буде вироблено в межах 150 тисяч тонн яблук, а по області в цілому — понад 300 тисяч. Мені приємно, що на значній площі маємо молоді сади, які нічим не поступаються кращим європейським. А тому можемо постачати споживачам якісну продукцію. Господарства корпорації сплачують усі податки, своєчасно розраховуються з людьми за працю. Галузь рентабельна, і наші господарства, які міцно стали на ноги, будуть продовжувати закладати молоді сади. Водночас ті, хто лише має намір взятися за цю справу, потребують допомоги. На жаль, цього року садівники країни не отримали від держави передбачених коштів на відшкодування затрат. У державному бюджеті на наступний рік слід закласти відповідну статтю та кошти півторавідсоткового збору з продажу алкогольних напоїв та пива спрямовувати у спеціальний фонд на розвиток  садівництва, виноградарства і хмелярства, як це передбачено відповідним законом.