У ЄС добре розуміють суть приказки: «Добрий сусід — найближча рідня». Тому один з головних напрямів зовнішньої політики Євросоюзу — його відносини із сусідніми країнами, так звана політика сусідства. Підходи у цьому питанні формуються не стосовно певної держави, а за регіональним принципом.

Десять років тому в ЄС з’явилась ініціатива «Східне партнерство», яка об’єднала шість пострадянських країн: Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Столиці цих держав і Брюссель домовилися про співпрацю, яка мала на меті зміцнювати демократичні інститути країн-учасниць «Східного партнерства» й запроваджувати системні реформи, що наблизили б їх до стандартів ЄС. Відтоді три країни ініціативи — Грузія, Молдова і Україна — підписали угоди про асоціацію з ЄС та виконали всі умови, щоб країни ЄС, які входять до Шенгенської зони, відкрили для грузинів, молдован і українців свої кордони.

Попри всі внутрішньополітичні турбулентності, зміни президентів і урядів, ці три країни продовжують курс реформ. Україна та Грузія закріпили намір вступити до Євросоюзу в Конституціях.

Розбіжності решти трьох країн — Азербайджану, Вірменії та Білорусі — із цілями євроінтеграції стали особливо очевидними за останнього пів року. Олександр Лукашенко й далі називає себе президентом Білорусі, хоч західні країни підсумків серпневих президентських виборів, які вилилися в затяжне жорстке протистояння влади й громадян, не визнали. ЄС запровадив проти Лукашенка санкції за порушення прав людини, а той заявив, що понижує рівень представництва Білорусі у «Східному партнерстві». Кілька місяців тому запалав Нагірний Карабах — камінь спотикання у відносинах Азербайджану і Вірменії. Воєнне загострення вилилося в сотні смертей з обох сторін й завершилося тактичною перемогою Росії, яка надовго закріпилися у важливому для себе регіоні.

Тож десятирічна співпраця в межах «Східного партнерства» продемонструвала, що попри бажання ЄС мати спільний підхід до шести країн-учасниць ініціативи, темпи, з якими вони рухаються в бік євроінтеграції, а також їхні євроінтеграційні бажання різні. Приблизно з минулого року в євроінституціях, зокрема Європарламенті, залунали пропозиції виокремити зі «Східного партнерства» трійку найуспішніших країн і запропонувати їм за наполегливість чітку європейську перспективу.

Регіональні паралелі

За аргумент прихильники цієї ідеї наводять приклад стратегії щодо Західних Балкан, ухваленої в ЄС 1999 року. 2018-го вона набула конкретніших вимірів: її спрямували на підготовку до членства в ЄС Чорногорії, Албанії, Сербії та Північної Македонії, які вже мали на той час підписані угоди про асоціацію з ЄС. У березні 2020 року Єврокомісія розпочала переговори про вступ Албанії та Північної Македонії, яким було надано статус країн-кандидатів на вступ.

Це рішення далося ЄС нелегко. Париж категорично відмовився схвалювати вступ двох країн, мотивуючи тим, що вони просто перечікують час до вступу, не провадячи необхідних реформ. Тоді Єврокомісія розробила й запровадила нову методологію оцінювання виконаних критеріїв, необхідних для вступу. І лише після цього переговірний процес про вступ Тірани та Скоп’є до ЄС розблокували.

Провести паралелі між політикою ЄС у східноєвропейському й балканському напрямках вирішили експерти Брюссельського центру європейських політичних досліджень (CEPS). 2018 року вони опублікували звіт, у якому порівняли прогрес країн «Східного партнерства» і Західних Балкан у гармонізації їхнього законодавства із європейськими нормами. Два роки тому це дослідження стало сенсацією в експертному середовищі, оскільки засвідчило: дві групи країн майже не відстали одна від одної у євроінтеграційних зусиллях.

Цього року CEPS вирішив повторити порівняльне дослідження. Як заявив під час відеоконференції «Створюючи новий імпульс для євроінтеграції: досвід Балкан та східноєвропейський асоційованих держав» литовський євродепутат Андрюс Кубілюс, за п’ять років, протягом яких чинні угоди про асоціацію, Грузія, Молдова та Україна змогли наздогнати у реформах країни Західних Балкан, які вже отримали перспективу членства в ЄС.

За словами політика, відтоді, як було організовано «Східне партнерство», відбулося чимало змін. ЄС бачить, що геополітичні процеси у регіоні сприяли демократичним змінам у цих країнах. Єврокомісію під керівництвом Урсули фон дер Ляєн називають геополітичною. Тому експерти й депутати Європарламенту закликають ЄК мислити геополітичними категоріями і дати відповіді на запитання: чи готовий ЄС запропонувати асоційованим членам «Східного партнерства» нові стимули й надати їм ті інструменти євроінтеграції, які свого часу було запропоновано країнам Західних Балкан?

Натхненні заяви втрачають цінність

Експерти із Грузії, Молдови й України розповіли під час дискусії про досягнення своїх країн в імплементації угод про асоціацію з ЄС. Експерт Інституту економічних досліджень і політичного консалтингу Вероніка Мовчан звернула увагу на зростання обсягів торгівлі між Україною та ЄС, успіхи в реформі з децентралізації, банківській та фінансовій галузях. Проте вона зауважила, що в країні істотно відстають судова та антикорупційна реформи.

Більшість українців підтримують глибоку інтеграцію з ЄС. Хоч тих, хто віддає перевагу тіснішій співпраці з Росією, значно поменшало, з’явилася значна кількість тих, хто виступає за вироблення третього, власного шляху розвитку України, наголосила Вероніка Мовчан. За її словами, маніпулятивні заяви, що Україна не потрібна ЄС, активно використовує російська пропаганда. І тому чіткі сигнали із Брюсселя про європейську перспективу дуже важливі українцям, бо вони «дадуть сигнал бізнесу, суспільству та міжнародним партнерам».

«У Європарламенті завжди наголошують, що Україна заслуговує на членство в ЄС. І ми дуже за це вдячні. Але ці заяви поступово втрачають цінність», — зауважила Вероніка Мовчан.

Економічна й політична ситуації в Молдові на вигляд слабші порівняно з Україною та Грузією, констатував аналітик Expert-Group з Кишинева Деніс Ченуса. Він визнав, що боротьба з корупцією у країні доволі слабка. Проте у торгівлі з ЄС Молдова найінтегрованіша, бо в її зовнішньоторговельному обігу частка ЄС становить 65%. Більшість молдован виступає за євроінтеграційний шлях країни, про що засвідчили підсумки останніх президентських виборів, на яких перемогла проєвропейський політик Мая Санду.

Деніс Ченуса переконаний, що Молдова, Грузія й Україна не гірше підготовлені до вступу в ЄС, ніж країни Західних Балкан, і заслуговують на те, щоб Брюссель надав їм чітку дорожню карту членства. Цю думку підтримав і професор державного університету Тбілісі Гія Нодіа, який наголосив: брак нових ініціатив Брюсселя для трьох країн «Східного партнерства» шкодить передусім самому ЄС. На думку експерта, якщо Євросоюз покаже, що він може ухвалювати несподівані доленосні рішення, це засвідчить, «що він сильний, успішний і популярний».

Угоди про асоціацію поки що достатньо

У Єврокомісії до таких ініціатив ставляться обережно. Заступниця генерального директора з питань політики сусідства та розширення ЄС, яка очолює європейську оперативну групу підтримки України у здійсненні структурних реформ, Катерина Матернова заявила: порівнювати підходи ЄС до країн Західних Балкан та «Східного партнерства» «інтелектуально цікаво і правомірно». Вона закликала політиків і експертів пам’ятати про європейські реалії, в яких за зовнішню політику відповідають уряди країн-членів ЄС, а країни «Східного партнерства» — повною мірою використовувати можливості угод про асоціацію з ЄС.

Голова відділу двосторонніх відносин із країнами «Східного партнерства» Європейської служби зовнішньополітичної діяльності Річард Тібельс заявив, що Брюсселю варто брати до уваги різницю підсумків реформ у країнах «Східного партнерства», проте це не має призвести до розділення ініціативи за принципом три плюс три. Він нагадав слова керівника зовнішньополітичного відомства ЄС Жозепа Борреля, який на спільній з українським Прем’єром Денисом Шмигалем пресконференції у Брюсселі заявив, що судова реформа — це мати всіх реформ. Він наголосив, що саме прогрес у судовій реформі відрізняє країни Західних Балкан від країн «Східного партнерства».

«Щоб ми рухалися вперед, країни «Східного партнерства» мають подвоїти зусилля у боротьбі з корупцією, олігархами та просуванні судової реформи», — наголосив Річард Тібельс.

Членство у ЄС як козир проти Кремля

Проте позиція єврочиновників не переконала євродепутатів, які взяли участь у дискусії. Іспанський євродепутат Начо Санчес Амор закликав Єврокомісію змінити погляди на розширення ЄС, оскільки змінилися геополітичні реалії.

«25 років тому сусідні країни дивилися на ЄС як на модель і хотіли стати західною демократією. Нині з’явилися інші привабливі моделі, деякі з них авторитарні, тож нам слід над цим замислитися», — сказав політик.

Болгарський євродепутат Андрей Ковачев вважає: «ЄС має наповнити новою енергетикою й ентузіазмом угоди про асоціацію з Грузією, Молдовою та Україною, щоб створити більше стимулів для реформ і допомогти їм протистояти впливові Москви».

Німецька євродепутатка Віола фон Крамон була дуже відвертою та категоричною, заявивши: «Якщо бути чесним і перевірити домашнє завдання, то Західні Балкани теж далекі від того, щоб робити їм пропозицію про членство. Надто що уряди й громадяни деяких країн-членів ЄС ставляться до цієї ідеї дуже скептично, і їм важко пояснити, навіщо потрібне розширення».

Віола фон Крамон жорстко зауважила, що якщо країни «Східного партнерства» хочуть якоїсь особливої підтримки, вони мають показувати результати. Депутатка розкритикувала Грузію, що вона «майже нічого не зробила для того, щоб імплементувати угоду про асоціацію». Молдова потерпає в лещатах олігархів, а Україна має серйозно взятися за встановлення правовладдя й забезпечити існування функціональної демократії.

«Ми вас підтримаємо, але хочемо побачити успіх до того, як зможемо перейти до наступної стадії у наших відносинах», — наполягає євродепутатка.

На процес розширення ЄС впливають треті країни, зокрема Росія. Про це заявила литовська євродепутатка Раса Юкнявічене. Вона переконана, що ЄС бракує розуміння, що йому самому потрібні країни «Східного партнерства».

«Якщо ми не зробимо кроку вперед, його зробить Путін», — наголосила Раса Юкнявічене. Вона нагадала, як під час саміту НАТО 2008 року кілька країн заблокували надання Плану дій щодо членства в НАТО для Грузії й України. І це, на її думку, стало причиною, що Росія розпочала війну у Грузії, а згодом і в Україні.

До слова, під час дискусії посли України, Молдови та Грузії в ЄС висловили думку, що порядок денний «Східного партнерства» необхідно доповнити безпековими питаннями.

«Трійка країн «Східного партнерства» продовжує боротися за свій європейський вибір у протистоянні й перебуває у стані війни з Росією», — нагадав присутнім представник України при ЄС Микола Точицький.