У день відкриття сезону полювання на пернату дичину на Київщині загинув 36-річний чоловік. Як розповіли в прес-службі ГУ МВС Київської області, трагедія сталася неподалік річки Дніпро в Бориспільському районі. Житель столиці з власної необережності застрелив свого колегу. Коли він прицілювався, інший мисливець різко піднявся й потрапив у поле прицілу. Перший не встиг зреагувати й вистрелив. Нині ведеться перевірка. Мисливця затримали, зброю вилучили.

Сезон полювання триватиме майже до кінця листопада. Це, кажуть, велике свято для справжніх асів з мисливськими рушницями. І як важливо, аби те свято не перетворювалося на трагедію, аби кожен дбав про безпеку.

Для полювання, як відомо, потрібно мати державне посвідчення мисливця, облікову картку на поточний рік, дозвіл на зброю та відстрільну карточку, що видається користувачем мисливських угідь у межах їх встановленої пропускної спроможності. А ще треба добре знати правила техніки безпеки. Не випадково, мабуть, перед кожним виходом з рушницею мисливство?знавці звертаються до всіх учасників з проханням не порушувати правил. Кому не відомі вони? Хто з мисливців не знає, що при користуванні зброєю зобов’язаний поводитися так, ніби вона завжди заряджена й готова до пострілу, що при зарядженні й розрядженні рушниці її дуло повинне спрямовуватися нагору чи в землю, що при пострілі слід завжди пам’ятати: в угіддях можуть бути люди… Заборонено стріляти «на шум», «шарудіння», по цілі, яку невиразно видно, заборонено порушувати інші місцеві вимоги щодо здійснення певного виду полювання. Чому ж порушуємо, чому щосезону поповнюється список тих, хто не повернувся зі «свята вранішньої зорі», з «хвилюючого та прекрасного заняття»?

Як відомо, уряд країни нещодавно повторно повернувся до питання відкриття полювання на пернату дичину у 2011 році, про що наша газета вже кілька разів повідомляла. «Сезон полювання перенесли через високу пожежну небезпеку» — так називалася моя кореспонденція в «УК» від 4.08 з прес-конференції голови Держлісагентства України Віктора Сівця. Редакція одержала чимало відгуків на публікацію. Я щиро вдячний усім авторам. У чомусь погоджуючись, а в чомусь і не погоджуючись із ними, насамкінець цих заміток надам слово біологу та мисливствознавцю з Херсонщини Євгенію Роману, чиї роздуми надрукувала одна з місцевих газет. Отже, слово фахівцеві:

«Головне лихо мисливського господарства країни — свідомість наших мисливців. Усіх — і «найкрутіших», і найменш забезпечених. На жаль, у багатьох воно нічим не відрізняється від свідомості людей льодовикового періоду. Принцип той самий: добувай сьогодні скільки можеш, а там буде видно. А підгодовувати звірів і птахів, турбуватися про них — дрібниця, самі себе прогодують (біотехнію в нас зазвичай застосовують, але недостатньо). Але 50-10 тисяч років тому людина вже натворила лих: знищила майже всіх найбільших звірів. Це призвело до важких наслідків — браку харчів, голоду. Відтоді в багатьох народів «у кров і плоть» увійшло бережне ставлення до природи та повага до правил полювання. Як так трапилось, що ми це розгубили?..»

То ж чи повернемо втрачене?