Процес приватизації державного та комунального майна в період війни істотно пригальмовує, але це не означає, що нічого не відбувається.

«Урядовий кур’єр» разом з експертами аналізує, як змінювали власність українських підприємств торік та які перспективи роздержавлення-2023.

Риси особливого періоду

Зазначимо, що й до початку російського вторгнення приватизація в Україні не була масштабним процесом. Перед агресією уряд поставив для себе завдання поповнити бюджет завдяки приватизації на 8 мільярдів гривень. Однак ці плани зруйнувала війна. У липні 2022 року парламент ухвалив законопроєкт №7451 про спрощення приватизації для сприяння релокації підприємств, коли вони стали масово переїжджати зі східних та південних регіонів країни у центральні та західні.

Було вирішено, що від великої приватизації слід відмовитися. Як вважають експерти, Верховна Рада посилила контроль за приватизацією, проте значно його спростила. Аудити та оцінки стали не обов’язковими, а терміни аукціонів скоротилися. Було розписано нові правила визначення стартової ціни, змінились умови викупу і передавання майна. Тоді у Фонді державного майна заявляли, що позбуваються неліквідних активів, продаючи занедбані підприємства, і значно цим допомагають бізнесу.

Уряд розпочав приватизацію-2022 із продажу деяких спиртзаводів. Неочікувано, а може й закономірно,  під час аукціонів істотно зростала ціна. Приміром, на Кобиловолоцький спиртзавод, який продали за 70,3 мільйона гривень, під  час торгів ціна підвищилася на 178,6%, Жовтневий (85 мільйонів гривень) — на 172,1%, Тростянецький (60 мільйонів гривень) — на 171,9%. До ТОП із продажу можна додати Одеський НДІ телевізійної техніки, який було продано за 90 мільйонів гривень (зростання ціни становить 156,9%), підприємство «Електроважхімпроєкт» (продано за 75 мільйонів гривень, зростання ціни — 83,9%).

Останні два об’єкти бізнесмени купували як нерухомість і релокували свої підприємства. Але хоч і відбулося значне зростання ціни на аукціонах, суми продажу не  вельми великі.

Логіка великого продажу

Уряд 2023 року поставив амбітне завдання щодо продажу великих підприємств та оголосив так звану велику приватизацію. У планах — продаж акцій шести українських обленерго.

За словами експерта аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексія Куща, приватизувати великі об’єкти під час війни — не найкращий варіант. «Великі активи в цей час коштують копійки — звісно, через воєнні ризики. Треба дочекатися закінчення активної фази війни, а потім їх продавати. Продаж великих державних підприємств саме зараз дуже вигідний тим особам, які хочуть придбати майно за безцінь. На такі конкурси, звісно, не прийдуть іноземні інвестори. Хто з них захоче вкладати гроші, приміром, у харківський завод «Турбоатом», який перебуває в зоні особливого ризику під обстрілами росії? Те ж саме можна сказати й про Центренерго, об’єкти якого вже зазнали кількох ракетних влучань», — каже він.

Такої самої думки аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян. Він вважає, що у воєнний період всі об’єкти вкрай недооцінені. «Маємо дуже великі проблеми в питаннях проведення великої приватизації. Саме в цій царині треба бути особливо пильними, адже під час продажу підприємств майже немає конкуренції. Звісно, купуватимуть такі підприємства майже за копійки. Але можна зрозуміти уряд: є дуже гостра потреба закрити дірки в держбюджеті та призупинити друкарський верстат», — зазначає він.

Однак не всі державні підприємства працювали до вій­ни неефективно. У цивілізованому світі вважають, що державні заводи працюють набагато гірше, ніж ті, де старанний власник. Проте в Україні були винятки з цього правила. Приміром, Маріупольський морський торговельний порт, власником якого була держава, мав досить ефективний менеджмент і його не хотіли приватизовувати.

Олексій Кущ із цього приводу зазначає, що порти, які мають великі замовлення та працюють цілодобово як годинники, дуже важко зробити неефективними підприємствами.

Нинішні реалії

Фактично велика приватизація в Україні почалася 1 вересня 2022 року. Ось як коментував тоді цей процес Прем’єр-міністр Денис Шмигаль: «Президент України поставив амбітне завдання. Для цього Верховна Рада України розробила всі підзаконні акти. Маємо цей процес зробити максимально швидким. Проводитимемо й малу приватизацію, особливо в регіонах, де люди в селах та містечках знають об’єкти, які роками стоять та їх неефективно використовують. Така приватизація покликана дати нагоду викупити ці приміщення за справедливу ціну та розпочати роботу». 

Уряд запланував, що розпочинатиме 2023 року із продажу невеликих об’єктів. У січні вже пройшло кілька цілком успішних аукціонів, на яких було виставлено переважно адміністративні об’єкти та нежитлові приміщення. Їхня стартова ціна — з 11 тисяч до 1,7 мільйона гривень істотно збільшувалася під час торгів.

У законі про державний бюджет на 2023 рік заплановано надходження від приватизації на суму 6 мільярдів гривень. Це на 2 мільярди більше, ніж було заплановано торік. Але фактично торік було отримано лише п’яту частину запланованої суми — 1,7 мільярда гривень. Урядовці сподіваються, що цього року ситуація значно поліпшиться.

Такий висновок можна зробити хоч би з того, що державний бюджет 2023 року отримував не лише гроші від традиційної приватизації, а й російські активи, які Україна стягує із громадян рф.

Яскравий приклад — 17 об’єктів нерухомого майна в Запорізькій області та частки корпоративних прав підприємств Києва та Запоріжжя, які належали російському бізнесменові володимиру євтушенкову. Перші з них Фонд державного майна України отримав ще 9 грудня 2022 року.

Плани на велику приватизацію в уряді зберігаються. Ще в довоєнний час планували продати Одеський припортовий завод, Турбоатом та Центренерго. Та оскільки два останні підприємства — в особливій зоні ризику для влучань російських ракет, зміна власника під сумнівом.

Які поради щодо приватизації державних підприємств за нинішніх умов дають експерти?

Олексій Кущ вважає, що під час проведення малої приватизації треба дивитися не на обсяг коштів, які пропонують бізнесмени за той чи той об’єкт, а на того, хто запропонує цікавий та заздалегідь успішний бізнес-план. Він радить долучати програми пільгового кредитування, щоб бізнесмени, які придбали підприємства, змогли їх модернізувати. На думку аналітика, треба нарешті виробити зрозумілу промислову політику й розробити спеціальну програму для державних підприємств.