Високі світові ціни на енергоносії та залежність багатьох країн від їх імпорту, а також зміна клімату стимулюють вкладання великих коштів у розвиток відновлюваних джерел енергії. Як альтернатива до мінерального палива виступає біопальне, а це передусім біодизель, біоетанол та біогаз.
Виробництво біопального в багатьох країнах стимулюється наданням значних дотацій, податкових пільг та регламентуванням обов’язковості використання біопального. При цьому виникають великі можливості щодо його застосування для країн, що розвиваються. Вони мають змогу експортувати або сировину, або біопальне на світові ринки, отримуючи від цього істотні доходи. Очікується, що завдяки підвищенню попиту на енергію фіксуватиметься підвищення світового виробництва етанолу з 46 мільйонів кубометрів (2006 рік) до 85 мільйонів кубометрів, або +84% (2015-й), біодизелю — із 4 мільйонів тонн до 25 мільйонів, або на 625%. Як бачимо, прогрес значний.
Політика підтримки альтернативних джерел енергії призводить до стрімкого зростання цін на продовольство. Адже вже зараз виникає конкуренція за площі для вирощування сільськогосподарських культур для продовольчих й енергетичних цілей.
Динаміка виробництва біоетанолу і біодизелю в ЄС, а також використання на ці потреби ріпаку, пшениці і кукурудзи постійно збільшуються. Варто звернути увагу на те, що спеціалісти Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО) прогнозують продовження стрімких темпів нарощування виробництва біопального в ЄС на середньо?строкову перспективу, а це означає, що не лише зросте попит на зерно або олійні культури в країнах ЄС, а й потреба в імпорті сировини для виробництва біопального. Тому перспектива України зайняти свою нішу на цьому ринку дуже приваблива. Загальновизнано, що сільськогосподарський сектор України має значний потенціал постачання необхідної для виробництва біопального сировини, зокрема кукурудзи та ріпаку, та й сама держава може створити виробничі потужності в цьому сегменті. Проте незважаючи на проанонсовані проекти з будівництва у нас біопаливних заводів, далі розмов поки що справа не дійшла. На погляд експертів цього ринку, перешкоди для нарощування виробництва біодизелю й біоетанолу різні, отже варто проаналізувати цю ситуацію.
Експерт ринку біопального Вадим Копил стверджує: досвід останніх років показує, що набагато вигідніше експортувати ріпак, ніж переробляти його на олію або біодизель в Україні. Оскільки формування внутрішнього ринку біопального потребує часу і організаційних зусиль (переоснащення машин і механізмів, розробка стандартів, імплементація обов’язкових або рекомендованих норм споживання), розвиток біопаливної промисловості в Україні на першому етапі можливий з розрахунком на експорт, зокрема до ЄС. Зараз навіть сільгосппідприємства, що мають потужності із виробництва біодизелю, віддають перевагу експорту ріпаку і закупівлі мінерального пального.
Експерт окреслив кілька важливих напрямків розвитку цього ринку. Зокрема, за його словами, треба створити податкові преференції. Цей інструмент активно застосовується в багатьох країнах, зокрема через зниження ставки акцизного збору на біопальне. Потрібні й прямі бюджетні дотації. Тут все просто — хочемо переробити 1 мільйон тонн ріпаку, необхідно виділити близько 350—450 мільйонів гривень дотацій.
Логіка досить проста: комбінація стимулів має робити виробництво біодизелю вигідним, а якщо цього не буде — триватиме експорт ріпаку, а не продукту його переробки, який даватиме валюту державі.
Ми в Google+