«Медична реформа. Аудит з виявлення корупційних схем. Питання щодо швидкої медичної допомоги» — такою була тема «прямої лінії» «УК», під час якої на запитання читачів відповідав перший заступник міністра охорони здоров’я Руслан Салютін.
.jpg)
— Тетяна САМІЙЛЕНКО, м. Київ:
— Нині в суспільстві паніка з приводу введення ПДВ на ліки. Незрозуміло, він становить 7% чи 20%. Через це, кажуть фармацевти, зупинився весь імпорт і дефіцит ліків у регіонах становить 50%. Що робить МОЗ для розв’язання проблеми?
— Ми відстоювали запровадження мораторію на введення ПДВ протягом року. Однак цього зробити не вдалося, і нині діє ставка ПДВ 7%. Виникли деякі технічні розбіжності між нормою, яка виписана в антикризовому законодавстві, і нормою в Податковому кодексі. Тому податківці керувалися тією нормою, що передбачала 20% ПДВ. Втім, Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк наголосив, що поправки до Податкового кодексу будуть ухвалені. Тож ставка ПДВ становить 7%. Фактично аптеки деякий час не отримували ліки, тому що на митниці очікували рішення, за якою ставкою розмитнювати імпортні ліки.
— Чи правда, що ліки подорожчають на 80%?
— Ні. Можливо, спекулятивні настрої і будуть у деяких дистриб’юторів, але це вже питання до правоохоронних органів і Антимонопольного комітету.
— Лідія КОВАЛЬЧУК, м. Київ:
— Я — діабетик. Нині є проблеми з постачанням інсуліну в Києві. Де нам брати ліки?
— Забезпечення хворих інсуліном у місті Києві — це питання Київської міськдержадміністрації. Міністерство охорони здоров’я України до постачання інсулінів в місті Києві не має стосунку. Але, враховуючи суспільні, медичні та інші проблеми, ми тримаємо цю ситуацію під контролем. Можу вам доповісти, що тендери на закупівлю інсулінів були на деякий час призупинені у зв’язку з узгодженням цінових питань. Однак протягом кількох днів постачання інсуліну в Києві буде відрегульовано. Тож вам та іншим діабетикам, які проживають у Києві, хвилюватися не варто.
— Ігор МЕЛЬНИК, Закарпаття:
— Мені потрібна трансплантація серця. Я двічі звертався до Міністерства охорони здоров’я України, на гарячу лінію. Але мені надходять лише відписки.
— Нормативно-правова база діяльності, яка пов’язана з трансплантацією в Україні, практично відповідає всім європейським нормам. Однак дуже багато проблем виникає в самому суспільстві. На превеликий жаль, більшість людей не готові до такого поняття, як посмертне донорство. Купувати донорські органи неможливо, це заборонено європейськими і світовими нормами. За 23 роки незалежності країни зроблено тільки сім трансплантацій серця.
Для розв’язання проблеми вам, по-перше, потрібно звернутися з офіційним листом до головного позаштатного спеціаліста з трансплантології Міністерства охорони здоров’я Олександра Семеновича Ніконенка з проханням розглянути питання щодо направлення вас на лікування за кордон. По-друге, Олександр Семенович є керівником Запорізького центру трансплантації, де виконують такі операції, і він може поставити вас на чергу на трансплантацію.
— Лариса, м. Тернопіль:
— Верховна Рада ухвалила Закон «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я». Але я чула, що міністр охорони здоров’я Олег Мусій вважає цей закон популістським. Мене цікавить, яким шляхом піде медична реформа?
— Так, набув чинності закон, який вводить мораторій на ліквідацію і реорганізацію закладів охорони здоров’я. По-перше, він порушує Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», яким чітко передбачено, що саме громади мають визначати долю того чи того закладу охорони здоров’я, який перебуває в їхній власності. Тому готують пропозиції на законодавчому рівні щодо скасування поправки Ляшка.
По-друге, систему охорони здоров’я реформуватимемо, бо існуюча не відповідає світовим стандартам, за якими повинна розвиватися медична галузь. Фактично ми маємо наслідки радянської системи і такі собі острівці реформування. Нині проводитимемо глибокий аналіз реформи охорони здоров’я в пілотних регіонах. За результатами цього аналізу модернізуватимуть підходи до реформування первинної, вторинної та третинної медичної допомоги.
Але хочу наголосити, що за рік-два ми не зможемо провести реформу так, щоб люди були повністю задоволені. Реформування системи охорони здоров’я зазвичай триває від п’яти до восьми років. Нам треба бути готовими до важкого шляху і до тяжкої праці.
— У нас на Тернопільщині є концепція Тернопільського медичного університету медичної реформи. Як ви до неї ставитеся?
— Я цікавився цією концепцією. У чому полягає одна з головних проблем реформи охорони здоров’я? Перш за все, це — інформатизація тих змін, які відбуваються в галузі. В кожному селі або іншому населеному пункті повинен бути або фельдшер, або лікар, який постійно надаватиме медичну допомогу. Якщо жителі знатимуть: щогодини, щохвилини вони отримають первинну медичну допомогу, то питань щодо подальшого реформування охорони здоров’я в нас не буде.
На превеликий жаль, є випадки, коли закриваються фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи). А якщо ФАП один на 5—7 сіл, а транспорту, яким можна дістатися до іншого медичного закладу, немає, це викликає в людей спротив, виникають протести щодо закриття лікарень. Тому ту систему, яку пропонують тернополяни, а саме створення невеличких медичних пунктів первинної медичної допомоги, я можу назвати прикладом для наслідування. Крім того, студенти-медики мають змогу там практикуватися, тобто готуватися до практичної діяльності. Це теж дуже важливо.
— Віталій Павлович, Шаргород на Вінниччині:
— Буває, телефонуєш на швидку медичну допомогу, а вони кажуть: ми у вас виклик не приймаємо, бо передаємо його на первинну ланку. А якщо ви зателефонували, наприклад, о дев’ятій годині вечора, як цей виклик можна передати на первинну ланку? Чи не можна скерувати це таким чином, щоб «швидка» мала їхати негайно, а вже потім вирішувалося, кому і куди цей виклик передавати?
— Це навіть не запитання, а крик душі, адже вкрай важливим і актуальним є нині проблема забезпечення медичною допомогою на селі. На початку ми вже говорили, що потрібно повністю переглянути систему надання медичної допомоги в пілотних регіонах. Ми вирішимо це питання з керівниками вашої області, які займаються екстреною медичною допомогою. Створюватимемо таку систему, яка була б кращою для людей.
— Віталій КОЗЛОВ, громадська організація «Незалежний батьківський рух «За наших дітей», м. Дніпропетровськ:
— Коли буде проведений ґрунтовний аналіз результатів так званої медичної реформи у пілотних регіонах? І чи буде він оприлюднений, доведений до відома споживачів медичних послуг?
— Нині тривають перемовини з групою аудиторських компаній щодо проведення цього аудиту. Гадаю, результати ми отримаємо за місяць-два.
— Які плани щодо педіатрії? За попереднього керівництва МОЗ педіатрів мали скоротити взагалі.
— Питання педіатрії справді дуже нагальне. Зазначу, що ніхто не має на меті знищити систему педіатричної допомоги. По-перше, діти мають певні анатомо-фізіологічні особливості. Окрім того, є низка так званих «дитячих хвороб», якими повинні займатися саме педіатри. Тож на вторинному та третинному рівні педіатрична допомога залишиться у достатній кількості. Крім того, планується сформувати мобільні педіатричні бригади для сільської місцевості, які проводитимуть огляди, призначатимуть лікування тощо. У перспективі педіатрична та терапевтична допомога увійде до функціональних обов’язків сімейного лікаря.
— Яким чином?
— Це буде так, як у більшості країн Європейського Союзу: лікар, який має навички і педіатра, і терапевта. Втім, у нашій країні таких фахівців вкрай мало. Фактично людину, яка пропрацювала 40 чи 50 років в системі охорони здоров’я і має фах терапевта, протягом 2-3 місяців перепрофілюють на сімейного лікаря з обов’язками ще й педіатра.
— Під час реформи звільнилося багато хороших лікарів-терапевтів. Ті, що залишилися, працюють з великим навантаженням…
— Якщо у лікаря навантаження приблизно 1,5—2 тисячі осіб, ви думаєте, він буде працювати за 2—3 тисячі гривень? Вихід є — потрібно підвищувати заробітну плату. Я бачу це таким чином: повноцінна реформа — це чітка реорганізація закладів охорони здоров’я, скасування дублювання функцій, ліквідація відомчих лікарень. Все це призведе до значної економії бюджетних коштів. Вони й мають стати запорукою підвищення зарплати лікарям.
— В антикризовій програмі йшлося про те, що в сімейних лікарів будуть знімати надбавки…
— Цього не буде. Хоч спочатку такі пропозиції справді були — зменшити надбавку лікарям первинної медичної допомоги. Але ми ці надбавки відстояли. Залишилися і виплати випускникам медичних вишів, які їдуть працювати в сільську місцевість. Міністр охорони здоров’я Олег Мусій дуже жорстко відстоював цю позицію.
— Чи планується скорочення витрат на державні цільові програми?
— З програм, які мають на меті забезпечити наших громадян якісними ліками, зокрема для лікування діабету, ВІЛ/СНІДу, гепатиту, жодної копійки не було знято.
— До нас звернулися жителі Дніпровського району Києва з проханням відновити роботу денного стаціонару, який був закритий кілька місяців тому. Чи є можливість це зробити?
— Нині в Україні кількість ліжок перевищує загальноєвропейський рівень. Тобто у нас є проблеми щодо утримання ліжкового фонду. Зрозуміло, люди звикли, що майже біля кожного будинку є амбулаторія або поліклініка. Чимало їхніх пацієнтів потребують радше соціальної допомоги. Йдеться про людей літнього віку, в яких нікого немає, які хочуть прийти в такий стаціонар і поговорити, поспілкуватися і, можливо, отримати медичну допомогу. Але це дуже дорого і неефективно для держави. Треба зрозуміти, що найкраще таку справу робитиме сімейний лікар.
— У такому разі виникає закономірне питання: хто цей сімейний лікар та чи є в нього авто, апаратура, обладнання, щоб надавати кваліфіковану допомогу?
— Саме тому ми повинні розглядати реформу охорони здоров’я як реформу економіки і суспільних пріоритетів.
«Пряму лінію» підготувала і провела Наталія ДОЛИНА, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Руслан САЛЮТІН. Народився 1975 року в місті Вознесенськ Миколаївської області. Закінчив Одеський державний медичний університет. Працював лікарем міської клінічної лікарні, асистентом кафедри загальної хірургії Одеського медуніверситету, науковим співробітником Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України, директором Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ. Доктор медичних наук. Автор 72 наукових праць, 10 патентів на винаходи.
ПРЕС-ЦЕНТР «УК»
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою: imrich@ukcc.com.ua.
Ми в Google+