У перерві між сесіями 11-ї щорічної Ялтинської європейської стратегії YES, що цього року проходила у Мистецькому арсеналі, «УК» чудом вдається зловити голову Донецької облдержадміністрації Сергія ТАРУТУ, з яким хоче поспілкуватися чи не кожен присутній на форумі. Поки доходимо до виходу з павільйону, де йде трансляція і неможливо писати інтерв’ю через гамір, до нього встигає підійти чимало людей, хто з підтримкою, хто з пропозиціями. Оскільки столики в імпровізованому кафе зайняті, беремо стільчики і влаштовуємось поряд буквально на асфальті. Сергій Олексійович тримається на рівних та одразу попереджає, що на спілкування у нас 10 хвилин.

— Сергію Олексійовичу, розумію, що за військових дій говорити про економіку регіону важко, та все ж — як оцінюєте її стан?

— Стан економіки катастрофічний. Знищено залізничну інфраструктуру, електричну тощо, зупинено багато підприємств. Це створює величезні проблеми для місцевих бюджетів, а отже й для обласного і державного.

Через руйнування чимало людей опинились без роботи. Відтак перед нами постала ще одна величезна проблема — забезпечення роботою місцевого населення. Добре хоч власники деяких підприємств у регіоні, попри те, що ті не працюють, виплачують своїм працівникам зарплати. Хтось у повному обсязі, хтось по три чверті. Це допомагає людям виживати. Нам критично важливо зараз якнайшвидше відновити роботу наших підприємств. На жаль, багато підприємств у Донецьку і Макіївці під керівництвом лідерів «ДНР» нині ріжуть на металолом. І це трагедія, бо фактично вони нищать майбутнє у цих містах.

— Тобто це правда, що сепаратисти ріжуть заводи, шахти і вивозять обладнання та вугілля до Росії?

— На жаль, так. Зараз ріжуть Каргіл, Точмаш, шахти, частково Макіївський завод, знищуючи важливий потенціал… Тепер ще й зерно почали вивозити.

— За вашими оцінками, який відсоток промпідприємств ще працює? Які настрої у бізнесу?

— Увесь бізнес з окупованих на Донбасі територій виїхав до Києва та інших міст України, бо їм стало небезпечно перебувати там. Адже представники «ДНР» полюють за тими, хто володіє якимись активами чи грошима.

Щодо звільнених міст, то бізнес поступово повертається туди. Щоправда, деякі з підприємств дуже сильно постраждали. У багатьох вимито оборотні кошти, у деяких забрано всі транспортні засоби, повністю або частково зруйновано виробничі цехи. Щоб відновити їх роботу, потрібен час та гроші, проте нині немає ні того, ні того. Держава не має лишати місцеву владу і підприємства один на один з цими проблемами. Сподіваюсь, найближчим часом ситуація із допомогою уряду вирішиться.

Компенсацій потребують також наші фермери та аграрії. Адже в регіоні сильно постраждало сільське господарство. Фактично на всіх землях, де велись бойові дії, нищили і палили посіви, а зараз на землях, які ми не контролюємо, нахабно грабують урожай.

— За вашими оцінками, скільки відсотків підприємств ще працюють у регіоні?

— У незайнятому бойовиками Маріуполі всі як працювали, так і працюють, хоч і на меншу потужність. А все через проблеми з електроенергією, доставкою продукції залізницею, у нас там вузький коридор, всі інші розбито, зруйновано мости. Аби все відновити, потрібен час. Це стримує їхню роботу, а так у принципі всі працюють.

У Краматорську теж всі підприємства працюють, поступово відновлюється середній і малий бізнес. Тут є сильний ступінь стійкості і виживання. У Слов’янську вже на третій після завершення бойових дій день запрацював ринок. Це свідчить, що люди хочуть жити, працювати, заробляти. Щоправда, тут через руйнування складніша ситуація, не працює близько 40% підприємств. Нині ми допомагаємо їм відновитись. Щодо окупованих територій, а це 25% області, то, за моїми оцінками, там не працює 90% підприємств. Металургійні заводи майже всі стоять, крім «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча, через неможливість підвозу руди до них. Адже зруйновано всю залізничну інфраструктуру. Залізниця не працює вже три тижні, і її ми не контролюємо. А простій заводів — це втрата мінімум мільярда доларів у місяць, я вже не кажу про експортні втрати.

— Наскільки швидко можна буде вирішити питання з інфраструктурою в Донецьку, кажуть, від цього залежить енергобезпека держави?

— Це залежить від того, наскільки держава допомагатиме нам у її звільненні та відновленні, чи буде виділено на це кошти. Якщо буде, то відновитись можна достатньо швидко, є чимало сучасних технологій, які цьому сприятимуть. З цим проблем не бачу.

— Нещодавно ви пропонували провести позачергове засідання уряду в Маріуполі. Які ще питання, крім вищезазначених, хотіли обговорити на ньому?

— У нас є перелік із 22 питань, які потребують негайного розгляду. Значна кількість питань, пов’язаних із проведенням АТО, військовими діями, через які бізнес і підприємства не можуть працювати. В результаті виникають величезні проблеми, на які треба реагувати. Проблеми у фізосіб, які теж не можуть з багатьох питань достукатись і швидко їх вирішити, бо в нас законодавство та нормативні акти, на жаль, не швидко змінюються.

— Наприклад?

— Приміром, треба на законодавчому рівні дозволити проведення поза тендером закупівлі лікарських препаратів. У нас немає півроку на це. Маємо багато поранених і не можемо їм елементарно допомогти, бо в лікарнях закінчився навіть наркоз, а ми не можемо його швидко закупити через необхідність проводити тендерну процедуру.

Відновлення Донбасу теж вимагає прискореної процедури, як за Євро-2012, коли допускалось приймати одного замовника, що відповідав би всім вимогам і жорстко контролювався. Як контролювати, ми знаємо. Для цього створено агентство, до нього входять багато західних фахівців, які забезпечать нам повну прозорість і контроль витрат, щоб не було загрози розпилу грошей. Я людина з бізнесу і знаю, як поставити бар’єри чи мишоловки, щоб жодна миша звідти не втекла з гривнею. Це все можна робити, але ми не можемо за тендерною процедурою відновлювати Донбас. На це підуть роки. А нам потрібні дні й місяці.

— Ці рішення, мабуть, треба проводити через парламент, але він фактично не працює.

— Частина питань справді потребує парламентського рішення. Як на мене, треба відкласти вибори на пізніший період. Я не вірю у те, що новий парламент буде дієвішим. Частина питань — у межах компетенції уряду, і їх можна вирішити досить оперативно за наявності політичної волі.

— Президент днями оголосив про надання деяким районам Донбасу особливого статусу. Експерти заговорили про те, що це може призвести до заморожування конфлікту і другого Придністров’я? Яка ваша оцінка цього питання?

— Поки що ніхто не знає, якою буде кінцева конструкція, яку узгодять три сторони, і за що проголосує парламент. Це дуже чутливе питання. Ще немає відповіді, що таке особливий статус особливої території в рамках Донецької та Луганської областей. Для мене поки що не зрозуміло, як ділитимуться території, якими будуть структури їх управління, кордони, правоохоронні і регуляторні органи. Поки що у нас тисяча запитань і жодної відповіді.

—  На форумі ви сказали, що частково на Донбасі вже відбулась децентралізація…

— Я жартував. Це трагічний жарт. Було б добре, якби не було допомоги Росії в цьому. Насправді децентралізація нам усім потрібна, адже проблема в старій архаїчній системі. Президент завжди призначав голів облдержадміністрацій за принципом політичної симпатії. Все давалось їм на відкуп: управляв як хотів, чув або не чув людей на місцях і люди від цього страждали. І це проблема не лише Донецького регіону. Останні ніколи не мали своєї влади. Щоб реформуватись і почати регіональний розвиток, потрібно змінювати систему. Без цього неможливо провести жодної реформи, ні судової, ні правоохоронних органів тощо. Оптимальною моделлю реформування місцевого самоврядування і передачі влади на місцях була б польська. Провести реформу місцевого самоврядування, як на мене, сьогодні важливіше, аніж провести вибори.

—  Чи вдається вам нині впливати на правоохоронні органи?

— Ні, сьогодні це не моя єпархія, це центральні органи, і ми на них не впливаємо, як і на прокуратуру, СБУ.

— Я мала на увазі інше, чи вдається працювати у зв’язці?

— Частково. По деяких кандидатурах мені таки вдалось досягти певних домовленостей завдяки моєму особливому статусу. Я погоджувався на цю посаду лише за однієї умови: якщо формую всю команду в області. Та чимало посад у прокуратурі, представників міністерств аграрної політики та екології були призначені без нашого відома. Там неймовірна корупція. Вони живуть за своїми статутами, вважають, що місцева влада лобіює людей на місцях, а тому надсилають їх з Києва. Натомість деякими підприємствами, підконтрольними їм, у нас управляють вчителі фізкультури тощо, і ми знаємо, чиї це люди, за скільки вони зайшли туди і для чого, але нічого не можемо вдіяти.

Треба, щоб усі державні підприємства в області працювали на область. Лише казенні підприємства, які працюють у рамках оборонного комплексу, можуть бути державними, всі інші мають бути терміново реалізовані. А поки цього не зроблено, треба домогтися, щоб вся їхня робота була прозорою, щоби їхню діяльність міг промоніторити будь-хто через Інтернет. Тоді можна буде швидко відстежити, хто і як краде, — і швидко зловити за руку кримінальних авторитетів.

— У перший день форуму YES Леонід Кучма ініціював ввести на українсько-російський кордон миротворчі війська ООН. Ви теж вважаєте, що це може розв’язати проблему?

— Я поділяю його думку.

—  Але чи не призведе це до легалізації російських військ в Україні, адже РФ — член ООН?

— Ну і хай Росія в рамках миротворчих військ теж буде там присутня. Це заблокує будь-які несанкціоновані проникнення на нашу територію. Ваше останнє питання (співрозмовник уриває розмову і поглядає на годинник… Питань ще з десяток, але відведений час непомітно сплив. — Г. І.).

— Коло порога зима, чи готовий Донбас до опалювального сезону?

— Питання недоречне у ситуації, що маємо. Звісно, там, де контролюємо ситуацію, до зими максимально готові. Виняток — західний район Донбасу. Там нам терміново потрібно відновити водогін, який іде з Карлівського водосховища. Його пошкодили під час бойових дій, а також розграбували терористи чи «днрівці». Унаслідок зараз весь західний Донбас, а це 400 тисяч людей, без води. Якщо не зробимо воду, то опалення тут не зможемо запустити. Отже вимагаємо у центральної влади термінового виділення 30 мільйонів гривень на відновлення водоводу. Всі інші райони поки що працюють у нормі. Щодо територій, де ми ситуацію повністю не контролюємо, то там повна катастрофа.

ДОСЬЄ «УК»

Сергій ТАРУТА. Народився 1955 р. у с. Виноградне (Донецька обл.). У 1979 р. закінчив Ждановський металургійний інститут, а в 1999-му — Донецьку державну академію управління. Почав трудову кар’єру на заводі «Азовсталь», де пройшов шлях від керівника цехового рівня до керівника зовнішньоекономічної служби комбінату. У 1995 р. створив і очолив зовнішньоторговельну фірму «Азовімпекс», що у 1996-му стала одним із засновників корпорації «Індустріальний союз Донбасу». З перших днів її виконавчий директор, а з 2002-го — голова Ради директорів корпорації ІСД. 2 березня 2014 р. указом в.о. Президента Олександра Турчинова призначений головою Донецької ОДА. За оцінками журналу «Форбс», належить до 500 найбагатших людей світу.

Галина ІЩЕНКО,  «Урядовий кур’єр»