ПІДСУМКИ

Україна не може знайти ринки збуту для рекордного урожаю 2011 року

Україна повноправно може гордитися тим, що наблизилася до статусу «годувальниці» та «житниці» Європи. Саме таким був основний месидж  міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка на прес-конференції, присвяченій підсумкам роботи сільського господарства та переробної галузі в 2011 році.

Якщо й рекорд, то лише історичний

І справді, пишатися в цій царині нам є чим: цього року Україна виробила понад 55 млн тонн зернових. І це є історичним рекордом і великим подарунком для всіх українців, адже стільки зерна наша країна не виробляла навіть за радянських часів, коли агропромисловий комплекс мав потужну державну підтримку.

Найбільше зерна намолотила Полтавщина (понад 5 млн тонн) та Вінниччина  (понад 4 млн тонн). Чимало областей зібрали понад 3 млн тонн. У цілому ж, порівняно із минулим роком було вироблено на 5,5 млн тонн пшениці більше, а кукурудзи — на 10 млн.

«У цьому році вперше отримано рекордну врожайність зернових культур — 38 ц/га, а по кукурудзі ми вийшли на один із найвищих показників у світі — 64 ц/га. Україна ввійшла в трійку найбільших експортерів зерна у світі. По ячменю в цьому питанні нам немає рівних, а по пшениці — займаємо третє місце. Ми також на другому місці у світі за виробництвом соняшникової олії, і перше — за експортом цієї продукції», — зазначив М. Присяжнюк.

Цього року роботи комбайнерам вистачало. Фото з сайту ukraine.russifregionhress

Може зіграти злий жарт

Наскільки правдиві ці здобутки і взагалі що виграє Україна від такого високого цьогорічного врожаю? Чи є в нас великі експортні можливості після його збирання та переробки?

Як зазначила кореспонденту «УК» керівник аналітичного департаменту консалтингової агенції «ААА» Марія Колесник, досягнення, які озвучив аграрний міністр, правдиві, але треба враховувати, що некоректно виставляти цифри виробництва різних видів аграрної продукції в одному часовому вимірі. Адже, приміром, виробництво зернових тяжіє до статобрахунку в рамках маркетингового року — із 1 липня 2010 року по 30 червня 2011 року.

«Справді, по соняшниковій олії Україна, як кажуть, править бал у світі. Наші компанії там є монополістами і це дуже приємно. Але, приміром, Європі не вигідна наша олія, яка там конкурує із місцевою, тому вона воліє, щоб ми знижували мито на насіння. Таким чином, виробники і трейдери соняшникової олії повинні зробити все, аби і надалі тримати її експорт на високому рівні», — зазначає М. Колесник.

А от надвисоке виробництво зерна може зіграти з Україною і злий жарт. Так, відчуваючи надвеликий вал його виробництва вже на початку липня цього року, державні мужі повинні були зробити все, аби надати широкі можливості для його експорту. На жаль, такого не сталося. Експортне мито на зерно вводилося на рівні високих цін, але дуже скоро, з новим урожаєм його вартість просто обвалилася.

Окрім того, Росія цього літа, відчуваючи, що Україна сама себе загородила експортним митом, умить знайшла вигоду та практично повністю «перегородила» український експорт.  Російська Федерація, значною мірою демпінгуючи, стала «викидати» на світовий ринок багато свого зерна.

Правда, як вважає М. Колесник, Мінагропрод у цьому не винне, адже робило все задля того, щоб зняти мито. Та на заваді стало Міністерство фінансів, яке вважало, що держава від дії мита дуже виграє. Але цього не сталося.

За словами заступника генерального директора Української аграрної конфедерації (УАК) Олександра Ярославського, через введення мит призупинився експорт зернових культур, внаслідок чого наша країна недоотримала 1,5 млрд дол. виручки.

Ми втратили такі традиційні ринки збуту зерна, як країни Північної Африки та Близького Сходу», — зазначає він.

Чекаємо на високі ціни

А що у підсумку? На сьогодні, за свідченням аграрних експертів, і селяни, і зернотрейдери збувають зерно доволі слабко. Це і зрозуміло, адже вони чекають на більш високі ціни на внутрішньому і на зовнішньому ринках. Україна на сьогодні потопає у зерні. Втім, така ситуація має і свій позитивний бік «медалі» — більшу частину врожаю можна буде успішно продати наступного року, треба лише зберегти його. Адже, за їхніми прогнозами (хоча робити їх зараз, невдячна справа), наступного літа Україна збере набагато менше зерна, ніж цього (продовольчої пшениці буде не більше 12 млн тонн). Натомість, за даними М. Присяжнюка, на кінець 2011 року треба пересівати озимину на площі близько 3 млн га, а до весни цей показник може значно зрости. Є ще більш вражаюча цифра, вже у грошовому вимірі. Так, за даними експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», втрати від загибелі посівів озимої пшениці, ячменю та ріпаку становитимуть у грошовому вираженні 3,8 млрд грн.

На цьому грунті складуться всі передумови для значного зростання цін на зернові культури наступного року. Та, як бачимо, державні мужі мають приймати більш економічно обгрунтовані рішення. Від цього залежить поповнення не лише «кишень» аграріїв та трейдерів, а й казни.

«Солодка країна» перед нестачею молока 

Сьогодні Україна також може пишатися і тим, що вперше за багато років вироблено понад 2 млн тонн цукру. Звісно, тепер трейдери  мають його успішно збути і всередині країни, і за кордон. Утім, експерти вважають, що аграрії мало думали про це, коли засівали чималі площі під цукровий буряк. Європі наш цукор не потрібен, адже він там вважається продукцією досить низької якості. Росія не купуватиме його із політичних міркувань і надалі встановлюватиме великі митні бар’єри. Якою буде доля чималої кількості українського цукру (адже внутрішня потреба України — не більше 1,5 млн тонн), наразі невідома.

Аграрний міністр, підбиваючи підсумки 2011 року, також наголосив, що вперше за довгі роки вдалося призупинити падіння виробництва молока. Зроблено це в рамках розвитку національного проекту «Відроджене скотарство». Втім, на думку М. Колесник, це не так. «Про це свідчать цифри. Порівняти хоча б листопад 2011-го із аналогічним місяцем минулого року — 772 тис. тонн та 779 тис. тонн. Тобто падіння триває. Ще більш сумна ситуація із поголів’ям великої рогатої худоби. За нашими даними, за листопад цього року воно скоротилося на 2%», — наголошує вона.

На переконання експерта, цього року так і не запрацював механізм дотування виробництва молока і, приміром, фермери взагалі на це не отримали жодної гривні.

До успіхів держави у царині агрологістики можна віднести новації цього року — початок будівництва оптових ринків сільгосппродукції у Києві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Донецьку та Львові. А на початку серпня в Каховці відбувся запуск першої черги найбільшого в Європі логістичного центру та овочесховища потужністю понад 50 тис. тонн. Дійсно, за часів правління інших урядових команд, про цю справу лише точилися розмови, а до діла так і не доходило.

Отже, 2011 аграрний рік у багатьох речах став переломним. І все ж таки агровиробники чекають від держави більшої та реальнішої допомоги, включаючи і дотування виробництва сільгосппродукції. Це не їхня примха, так робиться в усьому світі. Звичайно, якщо Україна і надалі хоче тримати планку «годувальниці».