НА ЧАСІ
Для багатьох країн світу саме подорожі до релігійних святинь та паломництво суттєво поповнюють місцеві й державні бюджети
З кожним днем дедалў більшого значення в житті народів різних країн набуває релігія. Широкий доступ до ўнформацї, збільшення психологічного навантаження, зростання кількості зовнішніх подразників змушують людину шукати спокій та гармонію у вірі. Тому зростає популярність релігійного туризму загалом і паломницького зокрема.
Сьогодні для багатьох країн світу саме паломництво є тією економічною категорією, що суттєво поповнює місцеві та державні бюджети. Зокрема 4 млн осіб відвідують щороку Мекку (Саудівська Аравія), 4,5 млн – Лурд (Франція), 2,5 млн – Єрусалим (Ізраїль). Тим часом Україною, яка володії великою кількістю унікальних сакральних пам'яток, святих та чудодійних місць, щороку подорожують від 50 до 100 тис. паломників. Причому частка іноземних туристів становить менше половини, більшість із них не мають туристичних віз та туристичного супроводу.
Святі місця відвідують тисячі туристів. Фото Володимира ЗАЇКИ
Чи витримає Умань 150 тисяч хасидів
Загальна кількість ліжко – місць в Умані – близько 2 тис., із яких найбільше має готель «Шаарей Ціон», збудований 2009 р. спеціально для паломників. На території Умані, в радіусі кілометрової зони навколо могили цадика, вже кілька років поспіль встановлюється наметовий табір, розрахований на найбідніші верстви паломників, проте й він не може вмістити всіх охочих. Основній же кількості хасидів прихисток надає приватний сектор, здебільшого нелегально. Оскільки більшість представників цієї∙ релігії проживає в Ізраїлі, то після скасування візового режиму, за деякими підрахунками, вже 2011 року Умань можуть відвідати від 70 до 150 тис. хасидів. За наявних готельних, ресторанних та людських ресурсів таку кількість паломників розмістити та обслужити – вельми проблематично.
Транспортне забезпечення паломників – також головний біль. Більшість прибувають до Києва авіатранспортом, звідки мають дістатись Умані і в цьому місті також користуватися транспортними послугами. Й до сьогодні більшість паломників користуються послугами таксі та приватних перевізників, що також має низку проблем – незахищенўсть пасажирів, низька якість послуг, завищення цін, статева обмеженість обслуговування. Поза тим, оскільки в цей час хасидам-паломникам не можна навіть бачити жінку, це викликає ∙їхні спалахи агресії∙ до осіб жўночої статі. Отже, потрібне державне регулювання цього питання, зокрема ухвалення Закону «Про паломництво», який, зокрема, регулюватиме паломництво хасидів на українську територію.
Оскільки велика кількість хасидів-паломників воліють здійснити екскурсії∙ містом та найближчими околицями, користуватися послугами закладів харчування з кошерним меню, а також придбати сувеніри та подарунки (для паломника ї обов'язком щось привезти додому зі «святої землі»), а відповідної пропозиції немає, – це також «мінус» місту, яке не користується очевидною вигодою.
До інших важливих центрів хасидизму, що мають всі можливості стати центрами паломництва, також можна зарахувати селище міського типу Меджибіж (Летичівський район Хмельницької област), в якому в першій половині XVІІІ ст. в ортодоксальному юдаїзмі виник широкий реформаторський рух – хасидизм (від давньоєврейського «хасид» – благочестивий) та знайшов вічний спочинок його засновник – Ізраїль Бен Елієзер (широко відомий як Бешт або Баал Шем Тов). За деякими джерелами, це місце відвідують від 3 до 10 тис. прочан і їхня кількість зростає.
Розташований у столичній області Чорнобиль як центр паломництва хасидів відомий після 1987 р. Тут залишилися могили п'яти цадиків, послідовників Бешта. Щороку це місце відвідують кілька сотень паломників, проте їхня кількість постійно зменшується через неналежне транспортне забезпечення, брак закладів розміщення та харчування.
У Бердичеві розміщене поховання Рабина Леві – Іцхак бар Меїра - одного з найбільших цадиків його покоління. Щороку могилу відвідують від 2 до 4 тис. паломників.
Також перспективні центри – Житомир, де жив і працював Мордехай Тверський, Новоград – Волинський – тут похований Ієхіля Міхеля, с.Новий Веледник на Житомирщині, де могила Ізраїля Дов – Бера, м.Гадяч – тут похований Золман Шнейєрсон, міста Ружин (Житомирщина) та Чернівці, які пов'язані з ім'ям цадика Ізраеля Фридманата, та багато інших місць.
Маючи такий потенціал, Україна спроможна в кілька разів збільшити число паломників – хасидів, проте на заваді цьому – брак належних умов для їхнього прийому.
Тим часом наша держава, передовсім її західні області, багаті на греко – та римо – католицькі святині, які показують стійку тенденцію до прийому не тільки внутрішніх, а й зовнішніх паломників. Найпопулярніші зі святих місць – с.Зарваниця на Тернопільщині, де міститься собор 3арваницько∙ Матері Божої та чоловічий монастир при ньому, Львів – у місті та на околицях – понад 250 релігійних об'єктів, Крехівський (Жовківський район Львівської області) та Унівський (Перемишлянський район Львівської області) монастирі. У середньому щороку Україну відвідують вўд 50 до 80 тис. паломників католицького обряду.
Сакральними центрами православного паломництва, крім загальнохристиянських, ї лаври та пустині. Три центри, що приймають найбільше прочан з України та світу, – Київ, Почаїв та Святогірськ. Важливі центри віддавна також Чернігів, Новгород – Сіверський, Путивль, Харків, Одеса, Манява.
Столиця України найкраще забезпечена як сакральними ресурсами, так і закладами розміщення, харчування, має добре розвинену транспортну мережу, може запропонувати будь – які додаткові послуги: від сувенірної торгівлі та екскурсійного обслуговування до можливості будь-якого супроводу за бажанням прочанина.
Почаївську лавру щороку відвідують десятки тисяч прочан з усіх куточків України та з-за кордону і рік у рік їхня кількість зростає. При монастирі є странноприймальня (подоба готелю), номери в якій потрібно бронювати принаймні за місяць. Транспортна мережа представлена автомобільними шляхами, тому дістатися можна лише автобусом або таксі від Тернополя.
Свято – Успенська Святогірська лавра на Донеччині – визначний духовний центр православних Східної України та півдня Росії∙, яку щороку відвідують десятки тисяч паломників. У цього монастиря є шанс стати одним з найпривабливіших туристичних об'єктів Євро – 2012. Нині тут планують будівництво культових споруд, а також супутньої інфраструктури, що включає готелі для паломників і туристів.
Манявський скит на Івано – Франківщині – визнаний осередок духовності та культури. Заснований 1611 р., нині він має й другу назву - «Український Афон». Після здійсненої в 1970-80 – х рр. реконструкції монастиря його щороку відвідували 70 – 80 тис. прочан. Проте зараз (не в останню чергу через дорожнечу транспортних послуг) ця цифра зменшилася приблизно наполовину. У селі бракує закладів розміщення та харчування, тому свої послуги пропонує лише приватний сектор. Найближчі готелі – у розташованих на відстані понад 30 км Буковелі, Івано-Франківську та Калуші. Немає додаткових послуг, екскурсійного супроводу – лише на території скиту.
Релігійний та паломницький туризм в Україні нині потребує передовсім законодавчої підтримки (насамперед доповнення чинного Закону «Про туризм» відповідною термінологією), належної промоції∙ (зокрема введення відповідної інформації до відсутніх й дотепер спеціалізованих «туристських» веб-сайтів), а також сприяння діяльності тих турфірм та інших субєктів підприємницької діяльності, які надають (або ж мають намір перейнятися цим) відповідні послуги. Не за горами Євро – 2012. І нині лише державницький підхід, що реалізується не в деклараціях й тиражуванні намірів, а в конкретних діях, спроможний суттєво змінити статус – кво. Хто від цього виграє - питання риторичне.
Ігор ВИННИЧЕНКО,
доцент Київського
національного університету
ім. Тараса Шевченка
Ми в Google+