Очищення крові від токсинів — життєво необхідна процедура для хворих з нирковою недостатністю. Такі відділення існували на Одещині й раніше: в обласній та Одеській міській клінічних лікарнях, у райцентрах Ізмаїл, Білгород-Дніст­ровський, Подільськ. Однак бюджетних місць катастрофічно не вистачало. Новостворене обласне комунальне підприємство, яке обслуговуватиме пацієнтів з Одеси й прилеглих районів, має повністю ліквідувати чергу. Принаймні саме це пообіцяв голова Одеської обл­держадміністрації Максим Степанов.

Величезну роль у відкритті нової установи відіграла спонсорська допомога німецької компанії «Fresenius Medical Care» — одного зі світових виробників медичного обладнання. Відповідний меморандум про співпрацю з облдержадміністрацією підписано торік у липні. З вересня розпочався ремонт у приміщенні колишньої дитячої залізничної лікарні на Люстдорфській дорозі, а потім тут з’явилося 40 апаратів штучної нирки. Загальна сума, вкладена іноземними партнерами у проект, — близько півтора мільйона євро. Обласна влада також надавала фінансову й організаційну підтримку, на яку в центрі розраховують і надалі. Наприклад, багатогодинна робота апаратів для гемодіалізу означає підвищене використання електроенергії.

Серед пацієнтів нового центру люди різного віку. Фото з сайту oda.odessa.gov.ua

У департаменті охорони здоров’я облдержадміністрації зазначають, що на початок грудня 2017-го гемодіаліз отримували 246 людей, а в черзі на процедури стояли 134. Ще 700 осіб перебували на замісній медикаментозній терапії, тобто багатьом з них у найближчій перспективі теж може знадобитися штучна нирка. На приватні клініки гроші були далеко не в усіх, адже одна така процедура може коштувати 3 тисячі гривень, а їх потрібно хоч три на тиждень. Тож не дивно, що бюджетні черги стояли роками, доки хтось із попередників звільнить місце: чи пішовши у кращі світи, чи дочекавшись пересадки нирки.

Готуючи цей матеріал, зазирнула на один з одеських форумів, де спілкуються родичі хворих на ниркову недостатність. Ось кілька записів кількарічної давності: «Критична ситуація. Стоїмо в черзі, сказали чекати діалізу. Поки що рятуємося пігулками, швидка вдома через день. Скільки протримаємося — не знаю», «Удома жахіття: у чоловіка страшенні набряки, нудить шість разів на добу, спати перестав. Діалізних місць немає, кажуть «Чекайте», «Ми абсолютно розгублені. Бюджетних місць на діаліз немає. Може, хтось знає якісь фонди, які хоч частково зможуть компенсувати вартість лікування?»

Обладнання нового центру дає змогу проводити до 37 тисяч рятівних процедур на рік. Як розповіла головний лікар Лариса Ківенко, термін служби апаратури тривалий, до того ж є домовленість про ремонт із місцевими фахівцями, які пройшли навчання та сертифікацію в Німеччині. Тобто фізичного зношування штучних нирок у найближчі десятиліття боятися не треба, хіба що виникне бажання придбати сучасніші моделі.

За словами Лариси Миколаївни, причини ниркової недостатні різні: від вроджених патологій до ускладнень грипу. «Ми дуже вдячні і нашим спонсорам, і обласній владі — далеко не всі регіони можуть собі дозволити фінансування такої установи. Нині в нас 40 апаратів і 40 лікарняних ліжок. Центр працює у дві зміни, адже процедура гемодіалізу досить тривала. Пацієнти різного віку, здебільшого 30—50 років. Вони просто приїжджають на процедури, на ніч ніхто не лишається. Хоч згодом розглянемо і такий варіант, невдовзі плануємо відкриття другої черги проекту — відділення госпітальної нефрології, набрати у штат 10—12 фахівців. Шукаємо професіоналів — нефрологів та анестезіологів».

Серед майбутніх напрямів роботи центру можна також назвати діагностику захворювань нирок. Краще не доводити до ситуації, коли доведеться стати в чергу на життя. 

Наталя ШЕВЧУК
для «Урядового кур’єра»