Успішне лікування пацієнтів, яких скалічила війна, — підтвердження фахової майстерності медиків. Водночас це ще й акт милосердя, бо людина може повноцінно жити. Але у найскладніших ситуаціях, коли внаслідок вибуху міни, ворожого обстрілу постраждалий позбувається частини тіла, єдино можливий спосіб повернути йому здатність до руху — протезування. Саме на цьому зосере­дили зусилля ініціатори проєкту «Рухайся. Живи», який передбачає безплатне протезування дітей на Закарпатті. Медики, котрі взялися за цю справу, поділилися своїми наробками і планами на засіданні Ужгородського пресклубу.

Дати шанс на повноцінне життя

Коли порушують тему протезування, то йдеться не лише про пацієнтів, у яких внаслідок травм ампутовано кінцівки, а й тих, які через вибухові рани мають косметичних дефекти, зокрема на обличчі. Протези й лікування коштують дорого, щонайменше мільйон гривень, тож батькам це дуже часто не під силу.

І до війни питання протезування в Україні було актуальним. Дотепер у Харківському науково-дослідному інституті протезування щороку обслуговували близько тисячі маленьких українців. Нещодавно цей єдиний в Україні центр, який займається реабілітацією людей зі складними патологіями опорно-рухового апарату, з огляду на складну прифронтову обстановку, переїхав до Кропивницького. На новому місці украй важливий для всіх лікувальний заклад знайшов можливість продовжити роботу. Але, як зазначали співрозмовники, ні в цьому центрі, ні деінде не налагоджено виробництво біопротезів.

Через війну питання стало ще більш актуальним: протезування потребують тисячі хворих, і не із вродженими відхиленнями в розвитку або з набутими травмами. Ця категорія пацієнтів — жертви воєнних злочинів. І їх потрібно повертати до звичного способу життя, давати шанс для самореалізації. 

«Виготовлений із належною якістю протез руки дає змогу виконувати понад три десятки рухів, — розповідає кандидат економічних наук співзасновник проєкту аудитор Тетяна Климко. — Тобто він фактично дає змогу виконувати більшість рухів, властивих людині. Це дуже важливо, адже завдяки високоякісному протезу можна жити повноціннним життям — гратися, малювати, ліпити, виготовляти вручну якісь вироби тощо».

Про медичні аспекти проєкту лікар-травматолог Віталій Кікош розповів, що важлива складова — біофункціональність протезів. Діти ростуть, і це, за його словами, потребує адаптації до процесу. Він зазначив, що конструкції, про які йдеться, самі по собі дуже складні, і їхнє виробництво обходиться дорого.

І реабілітаційний центр, і лабораторія

«Дітей з ампутацією кінцівок сотні, — зазначив Віталій Кікош. — Стан багатьох з них дуже важкий, проте надати допомогу складно, особливо якщо у багатьох містах заклади охорони здоров’я зруйновані або не працюють. За цю справу хочемо взятися ми на Закарпатті, хоч і усвідомлюємо, наскільки це буде непросто. В Україні є медичні компанії, які виготовляють гарні ортези. Нині ж ідеться про функціональні протези, які повністю компенсують втрату кінцівки, дають змогу працювати, повноцінно жити. Таких протезів, які давно виготовляють у США, в нас досі ще немає».

Розміщення реабілітаційного центру у найменш тривожній зоні України на Закарпатті з можливістю виготовлення таких протезів уже назріло. Ініціатори проєкту аргументують це тим, що в області і психологічно спокійно, і є достатній кадровий потенціал, медобладнання тощо.

 «Ми на сьогодні налагоджуємо контакти із закордонними партнерами, займаємося пошуком підприємств і лабораторій, разом з якими зможемо втілити плани в життя. Саме цього від нас чекають скалічені війною маленькі пацієнти», — зауважив виконавчий директор проєкту «Рухайся. Живи» Валентин Боканча.

Благодійних організацій нині чимало. Вони залучають великі суми допомоги, але не завжди відомо, на що ці кошти витрачають, зазначали ініціатори проєкту. Тож втрачається довіра грантових організацій. У цьому ж проєкті таких загроз, кажуть, немає, бо обіцяють відзвітувати про кожну витрачену копійку.

Одним з можливих шляхів започаткування протезування на Закарпатті головний лікар «Превеншн госпітал» кандидат медичних науку Віктор Петров вважає перенесення сюди виробництва хоч би найпростіших біоеквівалентних протезів. Це дасть змогу запобігти стигмі хворих, втраті їхньої працездатності. Найголовніше — досягти того, щоб ці люди почувалися фізично повносправними.

Насамкінець. На початковому етапі із Закарпаття відправлятимуть дітей для протезування за кордон. Після відкриття спеціалізованого підприємства або лабораторії з біопротезування, що буде здійснено за грантові кошти, цю медично-реабілітаційну послугу надаватимуть тут. Тож виробництво протезів у області стає лише питанням часу.