Чи пам’ятаєте стару народну оповідку, якої навчали в дитинстві наші мудрі сільські бабусі? Будь-який колосок, навіть коли він міцний, добірний, легко можна зламати. Проте жмут колосся, особливо зв’язаний у сніп, переламати набагато важче.

Ось так і в суспільному житті: один у полі не воїн, а громада, коли вона згуртована, об’єднана спільною ідеєю, спроможна не лише подолати значні перепони, а й разюче змінити своє буття на краще.

Принагідно згадала про це тому, що децентралізація, яка розпочалася в Україні торік, схоже, спіткнулася на півдорозі, немов той кінь під вершником, що нечітко визначився з подальшим маршрутом. Принаймні так багато хто розцінив політичне рішення щодо певного відтермінування внесення змін до чинного Основного Закону держави в частині децентралізації.

І знов оприлюднюється дилема: продовжувати торувати шлях змін у системі управління територіями, розмежування функцій і компетенції між центральною владою та місцевим самоврядуванням, виправляти тимчасові помилки, переймати кращий місцевий і європейський досвід, удосконалювати чинне законодавство чи зупинитися або, що ще гірше, — повернути на старі манівці.

Де, в якій площині криється відповідь на одвічне гамлетівське і таке рідне й знайоме сучасним українцям запитання: «To be or not to be?»

Так, не всі дії реформаторів ідеальні. Справді, нинішні внутрішні й зовнішні політичні й економічні чинники важко назвати сприятливими. Стриножує наш поступ неоголошена кровопролитна війна, незаконна анексія українських територій зажерливим сусідом, проблеми тимчасово переміщених українських громадян. Складно і важко, з великою натугою впроваджуються в життя ідеали Євромайдану.

Однак погодьтеся, зміни, що сталися протягом минулого року в сфері вітчизняної децентралізації, все-таки можна порівняти з променем сонця в темній кімнаті. Утворено 159 об’єднаних громад, у частині з них чергові вибори до місцевих рад вже відбулися за новими правилами, в населених пунктах новітніх утворень обрано старост. Об’єднавчі процеси тривають у всіх областях відповідно до затверджених урядом планів.

Десятки тисяч активних громадян у всій країні збираються разом, сідають за один стіл і в гострих суперечках шукають і знаходять спільні інтереси. Вони вчаться шукати вигоду від укрупнення і співпраці із сусідами, з допомогою наших європейських партнерів засвоюють ази стратегічного планування, написання проектів майбутнього розвитку громад та пошуку інвесторів. Вони бачать перспективу, і це вже не поодинокі факти, не фата моргана. Це об’єктивний процес, який не так просто зупинити.

Отже, всупереч не дуже добрим обставинам (а можливо, і певною мірою завдяки їм) реформа триває. І на нинішньому етапі дедалі більше її результативність залежатиме від усіх нас. Бо, переконана, не для звіту, не для «галочки» працюють нині ентузіасти змін, а задля нашого з вами майбутнього.

Європа, яка об’єдналася після страхітливої Другої світової, створила Раду Європи як інституцію для врегулювання конфліктів шляхом мирних домовленостей і старанно виписала загальноконтинентальну Хартію місцевого самоврядування саме для того, щоб раціонально використати і розвинути потенціал місцевої демократії, тобто щоб заможними й ошатними стали не лише столиці, а й віддалені від центру селища й містечка. Гадаю, що в цьому криється одна з принад європейського вибору для України, яка вже 20 років поспіль є повноважним членом РЄ.

Саме в такій площині треба шукати відповідь на запитання, чому вітчизняну децентралізацію варто продовжувати і поглиблювати, розширювати коло її прихильників. Недарма кажуть, що коли гуртуються однодумці, то виробляється потужна синергія, якій під силу те, чого не можна здобути поодинці.

Де шукати нових прихильників реформи? Експерти Ради Європи небезпідставно радять звернути пильнішу увагу на молодь як потужну силу, спрямовану в майбутнє. Певна річ, треба інтегрувати її в реформаторські процеси, зацікавити, надати докладну інформацію, навіщо і задля кого розпочато в нашій країні капітальний ремонт архаїчної державної будівлі.

Саме цій меті слугуватиме запроваджене цьогоріч у співпраці із Програмою РЄ «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні» творче суперництво для підлітків «Місцеве самоврядування — це ми!» міжнародного дитячого телефестивалю «Дитятко».

Не зупиняймо на півдорозі другу весну децентралізації. І не лише тому, що нам за це дорікне хтось сторонній. Значно болісніше, коли гризота за черговим втраченим шансом щось змінити на краще з’їдатиме вітчизняне суспільство зсередини.