Масштабна експансія сирійських біженців на територію ЄС, початок активної військової взаємодії Москви із Дамаском, серія гучних терактів на території ЄС — усе це впродовж останніх місяців остаточно надало громадянській війні у Сирії статусу проблеми загальносвітового значення.

І річ уже не у ставленні до політичних перспектив чинного сирійського лідера Башара Асада. Можливість його відсторонення від влади на тих чи інших умовах розглядають у всіх провідних столицях світу. Натомість сирійські події вкотре демонструють брак у міжнародній спільноті дієвих засобів протидії сучасним загрозам, а головне — нестачу політичної волі для пошуку таких засобів. Ключові учасники протистояння в і навколо Сирії постійно піднімають ставки та всіляко збільшують градус напруги. Тим часом в очах стороннього спостерігача могутність та небезпечність «Ісламської держави» лише зростає, а криваве протистояння з терористами набуває глобальних масштабів.

Гуманітарна криза в Сирії поглиблюється вже не перший рік. За оцінками ООН, за останні 25 років ця країна стала лідером серед усіх країн світу за кількістю біженців (понад 4 мільйони осіб) та внутрішніх переселенців (більш як 7 мільйонів). Проте лише тепер, після фактично неконтрольованого вторгнення сирійських та інших близькосхідних біженців на територію європейських країн, доля цих людей з абстрактної площини перейшла у ранг найгостріших внутрішньополітичних проблем для більшості країн ЄС, змусила європейських лідерів шукати відповіді щодо адекватності пріоритетів соціально-економічної та зовнішньої політики Євросоюзу. Паризькі теракти лише констатували, що за брак цих відповідей доводиться платити життям простих громадян.

Нині умовні міжнародні коаліції «супротивників» та «прибічників» Башара Асада намагаються активно впливати на перебіг протистояння. Усі актори акцентують на тому, що надавана ними військова допомога стосується виключно боротьби з «Ісламською державою». Водночас егоїстичні інтереси сторін та небажання поступатися одне одному навіть у дрібницях ставлять під сумнів ефективність такої боротьби. Живучість «Ісламської держави», неможливість формування проти неї дієвої міжнародної коаліції лише дає живлення численним конспірологічним теоріям.

Однак жодним чином залишаються не вирішеними концептуальні питання постконфліктної моделі сирійського майбутнього та шляхів економічного відновлення цієї країни. Внаслідок цього очевидно, що будь-які воєнні успіхи сторін конфлікту не наближають якісних змін на краще для Сирії та її населення. Крім цього, сирійська війна вкотре нагадує про відсутність зрозумілих відповідей на запитання щодо легітимності застосування сили у сучасних міжнародних відносинах, кризу системи колективної безпеки, безпорадність міжнародних інституцій у врегулюванні збройних конфліктів.

Окремою важливою проблемою в контексті розв’язання сирійської кризи постають перспективи міжконфесійного діалогу та особливого місця ісламу в сучасній цивілізації. Очевидно, що витоки радикального ісламізму мають не лише ідеологічне, а й соціальне під∂рунтя. Незалежно від подальшої долі «Ісламської держави» найближчим часом ці суперечності лише поглиблюватимуться.

Воєнна операція Москви на території Сирії стала подразнювальним чинником для західного світу і зрештою безпрецедентною подією у новітній історії для самої Росії. Деякі західні оглядачі скептично оцінюють ефективність російського втручання. Вбачають у ньому елемент блефу, значні ризики для Москви з огляду на непросту економічну ситуацію та брак фінансових ресурсів.

Так чи інакше, російська сторона зробила вибір і намагається військовим втручанням змінити розклад сил у сирійському протистоянні, зміцнивши переговорні позиції свого союзника Башара Асада. Крім цього, справжня війна — найкраще тренування для збройних сил і засіб просування власної продукції на світовому ринку озброєнь.

Зрозуміло, що Росія намагатиметься мінімізувати можливі втрати, не втягуючись у наземне протистояння. На думку окремих експертів, обмежена чисельність задіяного Росією в Сирії військового контингенту дає змогу в разі потреби забезпечити швидке згортання операції.

США та їхні союзники наполягають на необхідності зміни сирійського режиму, сподіваючись досягти бажаної для себе конфігурації у надзвичайно складній близькосхідній мозаїці. Росія артикулює амбіції лідера спільноти країн, що розвиваються, обстоюючи власне право активно впливати на розвиток подій у глобальному вимірі.

Останні події свідчать, що сторони глобального протистояння залишаються далекими від стійких компромісів. Сирійська ситуація та її загальноєвропейські й глобальні наслідки віддзеркалюють глибокі суперечності в баченні майбутньої моделі світового порядку, яка в цих умовах приречена формуватися переважно силовими методами. 

Михайло СТАТКЕВИЧ
для «Урядового кур’єра»