Серед акуратних доглянутих городів у селі Шостакове біля Катеринополя на Черкащині один вирізняється яскравими та незвичними як для сільського пейзажу барвами. Тут грядки рясніють не картопляним листям, не суницею чи томатами, а екзотичними пірамідками туй та саджанцями інших хвойних, які рідко побачиш у цих краях. Як згадує власник обійстя Валерій Найденко, у перший рік, коли син переконав вирощувати ці рослини, сусіди скоса дивилися: що за диво, мовляв, ялинками город засадив! Та й справді, на всю округу, колишній район, може, знайдеться один чи два господарі, які в таких масштабах займаються чимось схожим.

Валерій та Людмила Найденки можуть годинами розповідати про переваги кожного з декоративних сортів. Фото Наталії КАУЗАК

Зелене царство

«Туя боїться, щоб сапка не вдарила по кореню, землю навколо неї треба перебирати руками, — розповідає дружина господаря Людмила. — Одні рослини навіть одного сорту ростуть швидше, інші — довше, бувають примхливіші. Здоров’я їхнє залежить від того, як раніше поливали, наскільки розвинена коренева система. Ось це — торішні наші янголятка, — показує на малесенькі туйки. — Уже укорінені, а торік кожна з них була малесенькою гілочкою. З вирощуванням теж багато тонкощів — і підживлення, й догляд, і лікування. Для багатьох рослин потрібен відповідний ґрунт, тож у горщечки вкладаємо спеціально підібрану суміш».

Лише хвойних видів тут 30 найменувань. Ялівцю сортів із 12, найбільше — туї «Смарагд», є невеличкі теплиці, де з живців виростають дерева. А канадська ялина «Коніка» дала цього року значний приріст. Погода сприяє росту, доки немає великої спеки, пояснюють господарі. А ось упізнаю кипариси, є тут флокса, костриці сиза й зелена, м’ята — все це в контейнерах, можна відразу транспортувати.

«У лісництві, де займаються декоративними хвойними культурами, майже без поливу приріст — 5 міліметрів на рік. Ми ж можемо похвалитися: в нас значно більше, бо поливаємо, — показує технології господар. — Воду качаємо з озера в невеличкий резервуар, аби вона нагрілася, тоді вже й поливаємо. Які саме сорти брати, як вирощувати, вирішує син. Він за фахом агроном. Отож враховує різні тонкощі».

Узимку теж були клопоти — сніг та кірка ламають рослини. Але й навесні малі саджанці постраждали від сильних вітрів зі снігом, а гіллячки ще тоненькі.

Із програмістів — в агрономи

Усяка робота має свої секрети й особливості. Що ж головне в декоративному озелененні й роботі з цими екзотичними породами? Як одержати вигоду від підприємництва?

«Тут без великого терпіння не обійтися, — усміхається Валерій Борисович. — Не все виходить одразу.

Тільки цього року почали продавати, а вкладено в цю справу вже багато. Навіть за електрику для поливу заплатити — сума чимала. Син, який працює в Києві, займається ландшафтним дизайном. Свого часу відправили його навчатися на програміста. Він, дослухавшись нашої поради, закінчив навчання, але жодного дня не працював за спеціальністю. На випускному сказав, що завтра їде до Києва працювати в теплиці. Для нас це був шок. Попрацювавши два роки, пішов навчатися на агронома. Побачив у цьому перспективу. Невістка — теж агроном, разом навчалися, там і познайомилися».

Спочатку батьки трохи скептично дивилися на захоплення сина, та дозволили йому засадити невеличку ділянку на городі. Колись родина займалася суницею, вирощували її на 30 сотках. Але із примхливою ягодою було важче — потрібен був швидкий збут. Сьогодні зібрали — сьогодні треба продати. Три роки займалися нею, а нині залишилося тільки «на пробу». Щодо хвойних, то якщо не купили сьогодні, куплять завтра, а вони підростуть, а наступного року можна продати навіть дорожче.

План писали всією родиною

Звичайно, поштовху до розвитку своєї справи надав грант, який виграла родина, взявши участь у конкурсі від МХП «Село. Кроки до розвитку».

«Ми й самі повірили, що може вийти гарна справа, — продовжує розмову Людмила. — А почалося з того, що мені зателефонували з колишньої райдержадміністрації й розповіли, що є такий конкурс. Я зразу цим загорілася, зареєструвалася, але вдома нічого не сказала. Першого дня відпустки поїхала на семінар, де спочатку промайнула думка: «Що я тут роблю?» Були побоювання, чи впораюся із проєктом, чи вистачить уміння й сил. Але потім познайомилася з усіма, послухала людей. Знайома мені сказала: «Почекай, буде цікаво». Нас розділили на групи, навчили, як писати бізнес-плани, які є ризики й перспективи. Багато почула вперше, але було справді цікаво.

Моя донька — маркетолог, і коли я вдома наважилася розповісти про семінар, потребу написати бізнес-план, вона зголосилася допомогти. До сина Андрія телефонували, щоб дізнатися, який посадковий матеріал потрібний, які ціни на ринку, щоб усе виписати чітко й конкретно. Зрештою син допоміг захистити проєкт, і ми отримали кошти. Такі програми, звичайно, потрібні, а щоб люди більше брали в них участь, має бути насамперед віра, що хтось може допомогти у втіленні цікавої й корисної ідеї».

На одержані гроші купили саджанці, мотоблок, збудували невеличку теплицю. Тепер працюють над тим, щоб обрану справу довести до рівня, який самі й запланували.

За європейським зразком

Андрій Найденко охоче і з запалом розповідає про свої досягнення: «Працював у ландшафтній компанії, і з цього все почалося. Тепер займаюся благоустроєм присадибних ділянок у Київській області, користуюся саме цими рослинами. Завдяки розсаднику в Шостаковому можу реалізовувати їх замовникові, не звертаючись у садові центри. Беру рослини, які ми з батьками виростили на свої ж проєкти. Хочеться розвивати цей напрям, аби місцева влада не гальмувала відведення трьох гектарів землі. З Черкас дали згоду, а представники місцевої влади зволікають, не зрозуміло, чого хочуть. Адже це будуть нові робочі місця для села. Громада перевела ділянку в комунальну власність. Цими днями має відбутися сесія, яка розглядатиме наше питання. Але це вже, очевидно, запізно — за літні місяці майже нічого там не встигнемо зробити.

Нашу смарагдову продукцію добре знають на території колишнього Катеринопільського району, маємо чимало позитивних відгуків зацікавлених споживачів у соцмережах. Поки що в середньому раз на два дні приїжджає один клієнт. Але все змінюється поступово. Торік покупець відвідував Шостакове раз на тиждень. Нині в київській фірмі під моїм керівництвом працює 15 людей, бачу перспективу на найближчі 10 років у збільшенні обсягів виробництва, виведенні його на значно вищий професійний рівень. Для цього плануємо придбати сучасну техніку, запровадити технології, які забезпечать вирощування саджанців у спеціальних контейнерах, аби вирощувати такі рослини не у ґрунті, як тепер, а як у європейських розсадниках — із закритою кореневою системою. Так можна навіть економити місце — на одному квадратному метрі може виростати до п’яти рослин, якщо ж саджати у ґрунт — лише одна-дві. Звичайно, іноді виникають фінансові складнощі, бо розвиток потребує капіталовкладень, але ми працюємо, заробляємо».

Рослини на будь-який смак

Син налаштовує батьків, що достатньо займатися тільки цим напрямом, а всі інші звичні для села клопоти відкласти. Та відмовитися від традиційного сільського господарювання дуже важко. Ватага курей, невелика картопляна ділянка — як без цього в селі? Однак нові часи диктують нову організацію життя, певні межі докладання зусиль. Адже зрозуміло, що навіть фізично осилити такий обсяг робіт важко.

«Надсилаємо поштою замовлені через сайт рослини. Так продали вже багато кущів вайгели. А ось більшу тую вже поштою не пошлеш, — розповідає Валерій. — У сина є майданчик у Києві, щоправда, ще на початковій стадії, то чимало рослин забирає туди. Купують туї й місцеві. Приємно бачити: те, що власноруч виплекали, росте, радує око, додає селу чи містечку шарму. Та й повз вирощені власноруч деревця й кущі, які вже зеленіють біля іншої садиби, байдуже не пройдеш — дивишся, чи здорові, іноді й господареві щось підкажеш».

Коли відчули грань між простим захопленням сина і справжнім бізнесом і як розвиватиметься проєкт, запитую.

«Кожна справа потребує серйозного ставлення. Вклавши стільки сил та ресурсів, маємо тільки один шлях — розвиватися, впроваджувати сучасні технології. Розширювати асортимент рослин, зокрема й кущів — сучасні сорти малини, ожини та інші. Люди про них запитують, тож, мабуть, треба вирощувати. Хочеться, аби, прийшовши до нас, кожен обрав собі кущик чи деревце на будь-який смак і щоб той вибір радував око багато років. А ми докладемо для цього всіх зусиль».

А ТИМ ЧАСОМ

Дедалі більше черкащан долучаються до малого бізнесу

Попри зниження темпів промислового виробництва на Черкащині, підприємництво має тенденції до розвитку. Із січня по квітень цього року кількість новостворених суб’єктів господарювання регіону, взятих на податковий облік, становила 2759 платників податків, з них 427 юридичних осіб та 2332 фізичних осіб — підприємців, повідомляють фахівці головного управління ДПС в області.

Тим часом у промвиробництві Черкащини спостерігається спад: за підсумками січня — квітня, скорочення обсягів відбулося серед таких видів промислової діяльності: добувна і розроблення кар’єрів — на 28,3%, текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів — на 10,1%, виробництво харчових продуктів, напоїв — на 6,6%, виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів — на 2,7%, виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність — на 0,4%.

Шукати прибуткову власну справу спонукає і конкуренція на ринку праці. За актуальними даними обласного центру зайнятості, найбільше (20,3%) серед зареєстрованих безробітних раніше були зайняті в сільському, лісовому та рибному господарстві; 16,1% — у галузі торгівлі; 17,1% — у державному управлінні, обороні; 11,4% — у переробній промисловості.