Усталена для Тернопільського академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка традиція — завершувати творчий сезон новою виставою. Нинішнього літа впродовж шести вечорів на глядачів чекала комедія з двома зникненнями «Олена не прийшла додому». Уже сама назва інтригувала. Написав п’єсу знаний український драматург, письменник, сценарист Олександр Володарський. На прем’єрі він побував сонячного будня й подивувався, що зібралося стільки глядачів.

Режисер, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила, п’єсу «Олена не прийшла додому» спочатку поставив у Черкасах, а опісля — на сцені рідного театру. І яка ж істина випливає з життя персонажів вистави, про що дізнається глядач, що може спонукати його до осмислення фактів з власної долі? Нова сценічна робота — це оповідь про кохання, несподівані зустрічі, сімейні стосунки та щастя, якого часто не помічаємо. З гумором і сумом режисер-постановник вирішив розповісти про вічну проблему стосунків між батьками та дітьми.

Тернопільський глядач творчу роботу сприйняв добре. Вистава й справді стала своєрідним полігоном, де можна було добряче вивірити своє серце, душу на емоції радості, розчулитися, захопитися чудовою грою артистів, а на чомусь особистому загострити увагу. Актор Євген Лацік зіграв невелику, проте щемливу роль Ігоря: «Він військовий. Тема захисника української землі нині актуальна і болісна. Мій персонаж каже, що найбільша радість і щастя — любов, важливо лише не пропустити її у житті».

Аня (актриса Ольга Скала) зваблює о другій годині ночі свого чоловіка Сашу (заслужений артист України Микола Бажанов), щоб сказати свою традиційну фразу: «Так що спи!»

Народна артистка Укра­їни Наталія Лемішка втілила зібраний образ усіх бабусь сучасності. Її героїня дуже любить своїх дітей, а особливо внучку. «Борюся за її щастя, навіть трохи конфліктую з власними дітьми, бо для мене внучка — колежанка, подруга, ми з нею трохи змовниці», — каже виконавиця ролі. Актор Сергій Бачик знову з успіхом скупався у своєму комедійному амплуа. Його персонаж Йосі, затюканий-загігієнізований з малих років бабусею, батьками, «розплоджує джонґариків і кемпбелів і навіть сирійських хом’ячків», справді з важкою долею і теж дуже прагне власного щастя. «Йосі хоче завоювати серце жінки, бо має до неї неабияке почуття. Але розуміє, що шансів у нього мало, тут якраз драма цього героя», — робить висновок актор.

Авторську фантазію завжди треба підживлювати фактами із життя — власного чи друзів або знайомих, тож у героїв творів є прообрази. П’єса Олександра Володарського «Олена не прийшла додому» не стала винятком і має певну автобіографічну основу. За словами Олександра Юхимовича, о другій годині ночі його розбудила дружина і повідомила з бентегою, що їхня донька ще не прийшла додому. У темряві обоє ввімкнули телефони, аби набрати номер та отримати потрібну їм інформацію. Це згодом стало рефреном написання п’єси, яка й починається з того, що Олена не прийшла додому, а стрілки годинника вже показують другу годину ночі.

Спочатку драматург написав одноактівку. Майже рік тому познайомився з тернопільським режисером В’ячеславом Жилою, запропонував йому прочитати цей твір. Режисера п’єса захопила, тож порадив драматургові подбати про її другу дію. Так і з’явилася нова історія, нове зникнення, а разом — дві окремі оповіді про родинні стосунки, про життя людей у пошуках свого щастя, щирого кохання.

«Я розплоджую джонґариків і кемпбелів і навіть сирійських хом’ячків», — ошелешує Аню (акторка Оксана Яцишин) Йосі (актор Сергій Бачик). Фото автора

Головна героїня Олена у другому зникненні (актриси Алла Кулішевська та Світлана Вітрак) виховала двох доньок, поставила, як сама зауважує, їх на ноги. Настав час влаштувати й власне життя, тим більше, що часу на це в неї залишилося досить мало. «До того ж, рідні, хтозна, чи помістимося всі в нашій однокімнатній квартирі», — побоюється дійова особа. Вона зареєструвалася на сайті знайомств та отримала чимало пропозицій. Обрала з них одну й поквапилася на летовище, аби взяти курс на Тель-Авів, де живе Йосі, що колись навчався в паралельному класі та «трохи залицявся» до неї. Але в аеропорту зустріла своє кохання — Ігоря, який  відлітав у зону воєнних дій. Сцена викликає в багатьох сльози. Її емоційність доповнює пісня «Я помру за цю любов», автор якої Сергій Бобров. Олена не прийшла додому о другій ночі, проте вона озирнулася навкруги у власному житті й побачила найголовніше, знайшла нарешті своє жіноче щастя, кохання, якого прагнула.

Щасливим від сценічного втілення залишився й автор комедії «Олена не прийшла додому». Олександр Володарський зізнався, що вважав свою п’єсу камерною, а В’ячеслав Жила зробив дивертисмент, де вдало поєдналися вставні танцювальні номери і пісні. Схоже, після цієї постановки складеться новий творчий тандем. Принаймні драматург уже запропонував режисерові ще один свій твір. Можливо, побачимо його втілення вже у наступному театральному сезоні.