У Стеблеві Корсунь-Шевченківського району на Черкащині, який увічнив своїми творами відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький, не стихають схвильовані обговорення майбутнього річки Рось. А пожвавили їх громадські слухання, під час яких стеблівчани висловлювалися щодо доцільності встановлення на греблі гідроелектростанції додаткової міні-турбіни. На цьому наполягають зокрема представники орендаря — Зовнішньо-економічної асоціації «Новосвіт».

Встановлення мікрогідроелектростанції сифонного типу на греблі Стеблівського водосховища, переконують вони, дасть змогу постійно рівномірно скидати воду, збагачену киснем з верхніх шарів водосховища на водозабір міста Корсунь-Шевченківський, а також забезпечить рівномірнішу роботу гідровузла (без значних коливань рівнів води) водосховища та збереження гідробіонтів (прісноводних організмів, які постійно живуть у водному середовищі) в нижньому та верхньому б’єфах.

Через втручання людини мальовнича Рось втратила свою здатність до самоочищення. Фото надане автором

А річка вмирає…

Перш ніж перейти до аргументів різних сторін, варто зауважити, що колись одна з найчистіших річок країни — Рось, яка протікає територією трьох областей, поступово вмирає. Це не літературна метафора, а жорстока реальність. Нині береги цього водотоку в багатьох місцях укриті сміттям і розмиваються. Річка поступово замулюється, заростає рослинністю. Все це відбувається через втручання людини. За кілька останніх десятиліть запаси води в річці значно зменшилися. На жаль, воду, яку використовують як питну в Київській та Черкаській областях, якісною назвати важко. Вона каламутна, подекуди має неприємний запах. Річка давно втратила свою здатність до самоочищення. Погіршення якості води та обміління призвело до збідніння рибних запасів й зникнення деяких цінних видів риб і рослинного світу.

Оскільки Рось протікає територією трьох областей, розв’язання проблем її екологічного оздоровлення фахівці бачать тільки на державному рівні. Однак для виправлення ситуації практично не вживають заходів. Ось на такому тлі й відбувалися згадані громадські слухання, які ще раз засвідчили: люди не довіряють технарям, які нав’язують своє бачення проблеми, адже змушені спостерігати не прогрес в оздоровленні довкілля, а зворотний процес.

Представники ЗЕА «Новосвіт» — заступник директора з технічних питань Сергій Міхлевський і директор черкаської філії Ігор Мікрюков — ведуть мову про економічну доцільність встановлення міні-турбіни та переконують, що ніякої загрози для Росі вона не становить, а інженер-гідротехнік Сергій Пазинич запевняє, що встановлення мікротурбіни буде виключно корисним. Професор Національного авіаційного університету Віктор Вишневський обгрунтував, чому жоден гідровузол не впливає на водність Росі, і назвав справжні причини хвороб річки.

Професор Геннадій Столяр схильний до більш радикальних рішень:

— Рось знищували поступово, створивши на ній кілька ставків-водосховищ ГЕС. Вона вже багато років не самоочищується, і від цього всі біди із забрудненням води. Щоб річка не була знищена остаточно, треба повернути її до стану 1949 року, тобто зруйнувати всі греблі гідроелектростанцій…

Підстанція на давньоруському городищі

Навряд чи хтось знищуватиме збудовані греблі, але, безперечно, вихід шукати потрібно. Жителі Стеблева вкрай стурбовані ситуацією. Переконати громаду орендарям ГЕС поки що не вдається. Люди, враховуючи плачевний стан річки, наполягають на зменшенні навантаження на неї. До того ж трансформаторну підстанцію планують спорудити на місці історичної пам’ятки — давньоруського городища. Тому на зборах громади ухвалили рішення щодо призупинення будівництва. Люди вимагають терміново скликати сесію селищної ради та поставити на поіменне голосування рішення від 8 серпня 2014 року щодо затвердження проекту землеустрою на відведення ЗЕА «Новосвіт» земельної ділянки під трансформаторну підстанцію, оскільки це суперечить інтересам громади.

Від селищного голови вимагають подати позовну заяву до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки. За таке рішення проголосували 190 осіб.

НАСАМКІНЕЦЬ

Проблема Росі це не лише місцева проблема. Збереження малих річок — важливе державне питання. Зокрема й тому, що такі річки є джерелом місцевого водозабезпечення населення. Тим часом, за оцінками науковців, в Україні запасів питної води залишилося лише на 20 років.

Масове забруднення, шкідливі викиди промислових підприємств, бездумне споживання водних ресурсів призводить до того, що річки втрачають здатність очищуватися. А це спричиняє глобальні проблеми, які нагадують про себе змінами клімату, природними катаклізмами.

Нам дісталося велике багатство — чудові річки, безліч ставків. Тож поводьмося з ними як бережливі й мудрі господарі, а не бездумні варвари.