НОВЕ І КРЕАТИВНЕ

У Мистецькому Арсеналі відбувся XXIX Український тиждень моди

Свої колекції сезону «весна-літо-2012» представили понад 40 українських дизайнерів. Та передусім про початок цього яскравого дійства. Перший показ хоч і затримався на 40 хвилин, але захопив публіку. Бо свою колекцію з характерною назвою «У юності й минулого в полоні» демонструвала Лілія Пустовіт. Речі дизайнерки справді цікаві різновіковим представницям прекрасної статі, вони були максимально жіночними. Сукні облягали тіло або спадали вільно. Хоча кольорова гама, на мою думку, була не витримана, та вся колекція мала певну структуру. Частина її побудована на пастельних кольорах, інша — на геометричній сітці та геометричних фігурах, використаних як принт. Не забула Лілія і класичного чорного. 

Комерція проти… аніме-гри

Наступною презентувала свою колекцію Вікторія Гресь. Зізнаюся: мені складно коментувати цей показ, адже сама Вікторія сказала, що її колекція розрахована на жінок бальзаківського віку. Однак зазначу таке. Шкода, що наші дизайнери працюють на комерцію. Вони роблять колекції з розрахунку тільки на своїх клієнтів і зовсім не беруть до уваги можливостей шоу. Певну надію в цьому я мала тільки на короля українського епатажу Олексія Залевського.

Колекція Лілії Пустовіт максимально жіноча

Дизайнер виправдав мої сподівання. Ще стоячи в коридорі між виступами Вікторії Гресь та Олени Буреніної, побачила цікаві моделі-«однороги». На головах у них були конуси з фольги під срібло та золото. Перегорнувши програмку з розкладом виступів, одразу зрозуміла, що це справа рук Залевського. Він, до речі, спокійненько собі розгулював коридорами «Арсеналу». Немов герой якоїсь аніме-гри.

Дама бальзаківського віку — від Вікторії Гресь  

Одразу зазначу, що на показ Залевського очікувала не тільки я — люду набігло чимало. Тим часом майстер змусив усіх трішки почекати, але це тільки підігріло публіку — і вона зустріла його шоу в стилі середньовіччя із захопленням. Модельєр перетворив дівчат на казкових однорогів, а хлопців — на лицарів. За аксесуари їм слугували шоломи, великі ланцюги, пряжки, металеві підвіски. А наостанок Залевський захотів чиєїсь смерті, тож кінцівка дійства інтригувала: подіумом ішли, хоч ні — несли одне одного ельфи, з чиїх спин… стирчали мечі.

Олексій Залевський знову виправдав звання короля українського епотажу

Як завжди рівненько, на чисту п’ятірочку, відпрацював Віктор Анісімов. Як на мене, він — один з небагатьох українських дизайнерів, який дотримується певної чистоти кольорів. Його колекція цілісна, тож її не хочеться ділити на кілька частин. Цього разу Віктора надихали рокери – вельми нестандартна молодь, яка полюбляє «важку» музику і велике взуття. Аксесуарами слугували гітари або чохли з-під них, також пляшки, загорнуті в папір, масивні окуляри, ремені та значки на піджаках.

Завдання англійського дизайнера було доволі складним, та кореспондент «УК» з друзями з ним упоралася  

Колін Керрінг презентує…

Як відомо, Український тиждень моди завжди багатий на позаподіумну програму. У мене та в моїх однокурсників чи не найбільший інтерес викликав майстер-клас від викладача Central St. Martins, заступника директора Лондонського університету мистецтв Коліна Керрінга.

Нові образи — від Залевського  

Кількість місць у ньому була обмежена, тому ми, дизайнери-початківці, з великим ентузіазмом побігли в перший ряд, щоб мати змогу проявити себе. Спочатку Колін надихав усіх, давав цінні поради, зазначивши: «Я не хочу, щоб ви стали такими, як я, хочу навчити вас розкрити себе».

Отже, учасників майстер-класу поділили на групи і підготували набір підручних засобів, до якого входили стос паперу, три свічки, упаковка чаю в пакетиках, по 3 пачки скріпок і сірників, а також пластмасова посудина. З усього цього треба було створити якийсь дизайнерський образ в одязі. Часу виділили обмаль, але злагоджена командна праця перемогла. Хтось робив фактуру з паперу, інший за допомогою чаю створював його «старість», ще один обпалював папір… Усі прийоми були дуже цікаві. Зі скріпок та коробочок з-під сірників ми зробили прикраси, чайні пакетики використовували як сережки. Панувала божевільна, напружена творча атмосфера.

Кожна команда обирала модель, яка це божевілля мала продемонструвати. У нашій групі ця доля випала мені. Тож на моїй голові закріпили невеличкі ріжки, на плечі почепили по 5 об’ємних трикутників, подібними прикрасили хребет. На грудях прилаштували два конуси, які завершувалися двома свічками. Під час вистави вони горіли — це надзвичайно вразило Керрінга.

Довелося витримати не тільки це, а й біль від гарячого воску, яким покрили мені руки. До речі, цей прийом також здивував Керрінга. За 10 хвилин до презентації нам сказали придумати назву свого витвору та невеличкий перфоменс. І тут почався мізковий штурм. Не хвилюйтеся — ми з усім упоралися.

В останню секунду перед виходом ми знайшли у телефоні трек, який чудово підходив під образ. Увімкнули його після слів презентації нашого червоноволосого чортеняти, а в показі задіяли всю команду. Одна дівчина йшла з довгими паперовими нігтями і наче тягла на себе головну модель, ще двоє йшли збоку і поливали їй руки воском, підпалювали свічки, які були вставлені в конуси… Приємно, що робота, у якій взяла участь і кореспондент «Урядового кур’єра», викликала шквал оплесків, а Колін Керрінг захотів з нами сфотографуватися. Хочеться сподіватися, що тижні моди й надалі надаватимуть можливість розкритися тим, хто тільки прагне знайти себе. 

Вікторія УСЕНКО
для «Урядового кур’єра»
(фото автора)