Нещодавно на адреси бібліотек Сумщини надійшов унікальний альбом про видатного земляка «Іван Багряний: життя і творчість в ілюстраціях». Видання побачило світ завдяки Фундації ім. І. Багряного (США) та одному з її лідерів Олексієві Коновалу.
Його ім’я нині часто звучить в Україні. І це не випадково, бо дослідники оцінюють цю постать як одну з найдіяльніших в історії української еміграції після Другої світової війни. Адже у різні періоди життя він був головою Української революційно-демократичної партії (УРДП), її генеральним секретар, одним із засновників Фундації ім. І. Багряного. Публіцист, автор вагомого журналістського доробку в еміграційній пресі, літературознавець, авторитетний дослідник життя і творчості Івана Багряного та багатьох інших персоналій української діаспори, благодійник, лауреат міжнародних та всеукраїнських премій (зокрема ім. І. Багряного, ім. В. Сосюри). Патріарх Філарет нагородив Олексія Коновала орденом Христа Спасителя за чітку громадянську позицію.
Прикметно, що своєрідний ключ до розуміння суті всього громаддя його праці — той факт з біографії, що народився він в Україні (27 січня 1933 р.), але працелюбний український рід Коновалів сповна звідав лихоліть радянської варварської системи, і саме тому десятирічним разом з батьками Олексій був змушений залишити рідну землю і пліч-о-пліч з тисячами інших представників української політичної еміграції після Другої світової війни опинився на Заході. Не опинився, а поповнив лави українців — політичних емігрантів, які свідомо поставили собі за мету змагати за державність рідної України, ствердження національної ідеї спочатку в колах закордонних українців, а згодом і в середовищі материкової України.
Найважливіше джерело, яке підтверджує значущість діянь Олексія Коновала і напрямів його подвижництва, — шпальти еміграційної преси, насамперед часописів «Українські вісті» (Німеччина), «Свобода» (США), «Українське життя» (США), «Нові дні» (Канада), «Молода Україна» (Канада), а ще — передач «Голосу Америки», з яким він співпрацював у 1970-ті.
Зрозуміло, що тема спричиненого червоною Москвою Голодомору в Україні 1932—1933 рр. була особливо важливою в житті всієї української еміграції, особисто в долі цього автора. Адже Олексій Коновал походить з полтавського роду селянина-пасічника. Його родина ледве пережила трагічний 1933-й, але батьки та вся рідня матері (дев’ятеро осіб), що жили на іншому хуторі, померли з голоду. Його діда місцева влада намагалася затягти до колгоспу. Зрештою забрали все майно, худобу, порозбирали хліви, клуню й повітку та матеріал на нову хату, самого діда застрелили вночі 1934 року на пасіці, а вулики з бджолами забрали до колгоспу. Олексієвого батька Григорія за так званий непослух радянській владі та небажання йти до колгоспу заарештували і заслали на Колиму. Нелегко жилося матері, одноосібниці з трьома малими синами, у старій хаті, холоді й голоді.
Ось чому втрати мільйонів українців у 1932—1933 роках для Олексія Коновала — це не лише тема публіцистичних дописів, а й, безперечно, трагедія його роду і народу, що яскраво підтверджують дослідження «Ми обвинувачуємо Москву. (До 40-річчя голоду в Україні)», «Трагедія України 1933 року» та ін. Не випадково й те, що саме він передав багатьом впливовим діячам у Сенаті та Конгресі США, а також працівникам телебачення і преси книжку Василя Гришка про голод в Україні англійською мовою.
Крім Голодомору, творчість Олексія Коновала стосується таких тем: аналіз завдань і мети української політичної еміграції, сторінки української історії, діяльність діаспорних установ, зокрема науково-освітніх закладів, життя і творчість Івана Багряного, портрети митців українського закордоння, оповіді про цікаві міста і місця світу тощо.
Значну частину творчого доробку присвячено Іванові Багряному, який народився в Охтирці на Сумщині. Як підсумок величезного обсягу роботи він упорядкував і видав том «Публіцистики» і два томи «Листування» цього видатного письменника. Здійснивши цю подвижницьку працю, Олексій Коновал уклав том матеріалів «Українська революційно-демократична партія (УРДП-УДРП)» (1997), «Альманах-збірник ОДУМу» (1965), «Збірник на пошану Григорія Китастого», а також збірник музичних творів «Вставай, народе!» (обидва — 1998). Він автор бібліографічних та іменних покажчиків, передмов до багатьох важливих видань.
Саме за його сприяння в Україні побачили світ твори літераторів і українського закордоння, і письменників «розстріляного відродження» та дисидентів і правозахисників. Він співініціатор унікального проекту «Сторінками газети «Українські вісті», завдяки якому вийшли такі важливі для української культури видання, як «Українська планета Ді-Пі», «Українська еміграція», «Українська література у вигнанні», «55 років: боротьба, правда, гідність і — перемога!», «З Шевченком на чужині» та інших. Він автор книжки публіцистичних статей, яка 2012 року вийшла у столиці України і не випадково має назву «В ім’я України». Адже вся його діяльність — це праця в ім’я Батьківщини.
Варто уточнити, що за фахом Олексій Коновал інженер-проектувальник. Навчання у школі він розпочав ще в Україні, продовжував у гімназіях Ельвангена та Нового Ульма в Німеччині, виїхавши до США, здобував освіту в Іллінойському університеті, а після дворічної повинності в американській армії перейшов до Іллінойського інституту технології, який закінчив 1960 року. Отож громадсько-політичній діяльності на ниві українства присвячував себе у вільний від основної праці час і не за заробітну плату, а виключно за покликом душі й серця.
Частиною громадсько-політичної праці Олексія Коновала давно вже стала організаційна діяльність задля благодійної допомоги Україні. З-поміж іншого він опікувався й збиранням коштів на пам’ятник бандуристові Григорієві Китастому, потім — організацією його виготовлення і встановлення, а згодом — пам’ятником «Жертвам голоду» біля Чикаго. Ще раніше він був серед тих, хто зробив відчутний внесок у купівлю будинку для редакції часопису «Українські вісті» в Детройті. Згодом належав до активістів Товариства приятелів Руху в Чикаго — одного з найдіяльніших на американському континенті, яке істотно сприяло незалежницьким процесам в Україні наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Нині допомагає в лікуванні наших вояків.
Дарма що Олексій Коновал творив і творить поза Україною, його справи —дзеркало незнищенного українського духу.
Саме йому належить справа збереження, упорядкування і передачі для подальшого опрацювання та зберігання діаспорних архівів (документація організацій, автографів листів, примірників першодруків тощо) таким авторитетним адресатам, як УВАН (Нью-Йорк), дослідницька бібліотека Києво-Могилянської академії, Державний музей-архів літератури та мистецтва України, відділ рукописів Інституту літератури АН України, а також багатьом редакціям і навіть районним бібліотекам.
Сергій КОЗАК,
доктор Українського Вільного Університету,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+