— Це має ще більш цинічний вигляд, ніж в Остапа Бендера, — обурюється голова правління Зорянського споживчого товариства на Рівненщині Ірина Караїм. — Бо там стільці хоч увечері повертали, а Рівнеобленерго вимагає від нас уже навіть не 100, а 200% передоплати! Воно ввело термін «споживча потужність»: тобто ми самі повинні заявити ту кількість електроенергії, яку плануємо використати. Не використав — твої проблеми, плати за все. Якщо ж перевищив заявлене, то за різницю заплатиш у рази більше. А ні — тебе одразу відімкнуть. Виходить, нам треба перекладати ці видатки на сільського покупця, а товари, самі знаєте, й без того невпинно дорожчають. Під цими словами готові підписатися підприємці різних форм власності не лише на Рівненщині: в інтернеті багато інформації про те, що монополіст рубає під корінь рештки бізнесу, які ще залишилися у країні.

У рівненській ситуації — монополіст російський. Що це як не економічний тиск представників великого бізнесу окупанта на українське підприємництво?

Періодично підприємці обурюються: приміром, здолбунівські, які разом із місцевою владою не раз викликали на відверту розмову керівництво Рівнеобленерго. Їм пообіцяли кожен конкретний випадок розглядати окремо. Представники ж Антимонопольного комітету не знайшли порушення умов договорів на постачання електроенергії, які монополіст укладає з підприємцями-споживачами. Відповідно до нього, поняття «авансовий платіж» і «попередня оплата» розділені: спробуй докопайся до істини! Втім, факт залишається фактом: альтернативи послугам монополіста просто немає. Тобто хоч би там як, а він своє візьме!

Виходить цілковитий нонсенс: Рівненщина — єдина територія в Європі в оточенні двох атомних станцій. Рівненська завдяки новій високовольтній ЛЕП торік виробила й спрямувала до об’єднаної енергосистеми країни найбільшу кількість електроенергії за весь період існування — понад 16 мільярдів кіловат-годин! Тобто нині Україна може свою електроенергію експортувати і заробляти на цьому добрі гроші. Про це днями заявили у профільному міністерстві.

Натомість маємо невпинне її здорожчання для вітчизняних споживачів (і для промислових, і для населення), кабальні умови за принципом «бери або плати»  і цілковите вимивання оборотних коштів, які знекровлений бізнес не встигає заробляти через інфляцію.

А ми йому з високих трибун — про Європу та дерегуляцію. Так-от: у Європі, не встиг ти ще викопати котлован  під будівництво об’єкта, як до тебе приходять представники кількох енергопостачальних підприємств, що пропонують свої послуги. З точністю до навпаки — в українському варіанті: кредитуватимуть вас місяць, два чи й три. І оплата — виключно за фактом споживання! Ось звідки беруться економічна стабільність та прогнозованість.

Офіційний Київ про це добре знає. Але не поспішає змінювати нормативну базу, створену попереднім режимом під державні монополії. А дарма: «енергетичний майдан» уже в повітрі, його присмак вловлюєш на кожній зустрічі з малим чи середнім бізнесом.