Кабінет Міністрів України 11 червня схвалив законопроект «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Прийняття Верховною Радою цього документа, а також законопроекту «Про співробітництво територіальних громад» дасть змогу Мінрегіонбуду розпочати впровадження пілотних проектів з формування дієздатних громад, що передбачено Концепцією реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади. До речі, вищеназвані проекти законів дають змогу реформувати місцеве самоврядування, не чекаючи змін до Конституції України.

Про те, які новації в управлінському аспекті можуть допомогти громадам досягти самодостатності, «УК» розповів доктор наук із державного управління Валерій АЛЕКСЄЄВ.

Доктор наук із державного управління Валерій АЛЕКСЄЄВ

—  Пане Валерію, законопроект «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачає нові форми участі громадян в управлінні державними справами. Зокрема, це громадівські ради. Чи не стануть вони ще одним чиновницьким апаратом?

— Громадівська рада — це структура публічного управління, створена членами територіальної громади для здійснення безпосередньої управлінської діяльності та налагодження управлінських взаємовідносин з державою. Громадівські ради у селі Вочківці Хмельницької області та смт Гусятин Тернопільської області вже на практиці довели свою спроможність виступати активними захисниками інтересів громади. Дієвість цієї структури публічного управління оцінюватиме територіальна громада. Раду обиратимуть і розпускатимуть (у разі її бездіяльності) на загальних зборах членів тергромади, що є їхнім виключним правом.

 — Яким чином тергромади в Україні можуть забезпечувати свої потреби?

— Шляхом створення широкої мережі кооперативів, які б об’єднали товаровиробників на рівні кількох сіл, селищ, району, області, держави. Нагальним є створення кооперативних заводів, спільних міжрайонних та між?обласних підприємств. У кожному населеному пункті доцільно відкрити соціальний магазин, у якому була б представлена продукція кооперативів і зазначених підприємств: якісні, а головне — натуральні продукти вітчизняного виробництва за доступними цінами. Стосовно фінансового забезпечення таких структур доречно скористатися вітчизняним та зарубіжним досвідом.

—  Що ви маєте на увазі?

— Йдеться, насамперед, про створення кредитних товариств, кредитних спілок та позичково-ощадних товариств з метою фінансування спільних проектів. Доцільно розглянути питання про створення спеціального   Громадівсько-державного банку, акціонерами якого мають стати держава — 50% і тергромади — 50%. Регіональні відділення такого банку виступатимуть ініціаторами запровадження нових послуг. Безумовно, пропозиція щодо надання таких повноважень одній банківській установі викликатиме критику з боку фінансистів. Однак контроль за її фінансовим станом здійснюватимуть безпосередньо тергромади за відповідною процедурою, що передбачатиме прийняття рішень за участю їхніх уповноважених представників — членів громадівських рад. Думаю, це стане достатнім аргументом для уникнення критики щодо гарантій і безпеки банківської установи.

—  Чи стане простіше органам місцевого самоврядування захистити комунальну власність?

— Через певний проміжок часу можна буде констатувати — такої форми власності в Україні просто не існує. Навіть якщо і лишатимуться окремі об’єкти комунальної власності, то через брак механізму належного фінансового утримання вони не становитимуть інтересу для громади. Для захисту майна від невиправданої приватизації та відчуження і потрібні  громадівські ради.

Фактично знищену нині комунальну власність на місцевому та регіональному рівнях може бути сформовано за рахунок внесків та майна мешканців населених пунктів. Ще один напрям — створення  громадівської власності за рахунок держвласності, що дасть змогу пришвидшити перехід до громадівсько-державного управління. За ним почнеться наступний етап налагодження тісних управлінських взаємовідносин держави та суспільства.

Ольга МАРЧУК
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Валерій АЛЕКСЄЄВ. Народився у 1962 році у Києві. У 2002-му закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Працював у Міністерстві економіки, Київській торгово-промисловій палаті, Київській обласній раді. З 2002 року — головний консультант Апарату Верховної Ради України.