На початку лютого на Закарпатті стався руйнівний паводок, вода завдала значної шкоди об’єктам приватної та комунальної власності. Нині на заході країни після інтенсивних дощів знову зафіксовано різке підняття рівня води у річках. Тиса, Уж, Латориця та Боржава піднялися на 0,7—1,5 метра, у деяких місцях є виходи вод на заплаву.
«Урядовий кур’єр» поцікавився, як нині протистоять паводковим водам у Карпатському регіоні, в Одеській області та на Рівненщині.
Закарпаття. Краще запобігти, ніж рахувати збитки
НЕБЕЗПЕКА ЗАЛИШАЄТЬСЯ. За останній тиждень майже всі райони Закарпаття знов опинились у водній небезпеці: через підняття рівня талих і дощових вод то одні, то інші річки переповнюються і частково виходять з берегів. Власники домогосподарств, сільгоспугідь непокояться через можливі збитки, які несе велика вода. У басейновому управлінні річки Тиса цими днями не стихають тривожні дзвінкі з місць, на які надходять чіткі ділові відповіді. Саме тому з першого разу не вдалося застати на місці ні начальника управління, ні головного інженера, які щодня виїжджають у райони для контролю ситуацій.
Ситуація на 6 березня щодо гірських норовистих вод залишається стабільною. Хоч внаслідок опадів на річках Закарпатської області очікується відновлення підйомів рівня води на 0,3—1 метр над поточними рівнями без негативних наслідків. У нижній течії річки Боржава водний рівень може піднятися на 0,8—1,3 метра з початковим виходом води на заплаву. 6—7 березня внаслідок опадів на річках басейну Дністра (Львівська, Івано-Франківська області) очікується відновлення підйому рівнів води на 0,2—0,8 метра над поточними рівнями без негативних наслідків.
Начальник Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Володимир Чіпак повідомив, що в регіоні свого часу було розроблено Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні ріки Тиса у Закарпатській області. В ній визначено заходи, у здійсненні яких зацікавлені сусідні країни: Угорщина, Словаччина, Румунія. Створено консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України — Міжвідомчо-координаційну раду з питань виконання цієї програми. Її було ухвалено раніше, але позаторік актуалізовано в кошторисі та завданнях на нинішній час.
Протягом 2006—2011 років було виконано робіт на будівництві дамб та укріплень на суму 632 214 тисяч гривень. Аналіз наслідків паводків свідчить, що альтернативи захисту населених пунктів області в межах виконання згаданої програми немає.
«Небезпека підтоплень на Закарпатті все ще існує, — зауважив Володимир Чіпак, — оскільки з 2007 року програму протипаводкового захисту басейну річки Тиса не фінансують. Частина нашого краю перебуває під постійною загрозою, бо на багатьох ділянках річок просто нема або ж зруйновано водою берегові укріплення».
З Тячівського міжрайонного управління водного господарства повідомляють, що лише у Тячівському районі 22 небезпечні ділянки, а на Рахівщині їх 19. На окремих ділянках потрібно відновлювати дамби, а на інших будувати. «Добре, — продовжує Володимир Чіпак, — що досить ефективно працює міжнародна складова щодо запобігання водним катастрофам. Скажімо, торік 19—20 грудня відбулася позачергова зустріч керівників та експертів робочої групи з проблем річки Тиса та її приток».
З першочергових торік було облаштовано кювет для запобігання розмиву дорожнього покриття в селі Мала Копаня Виноградівського району, регульовано русло річки Това на території Баранинської сільради Ужгородського району. Де-не-де місцеві жителі самостійно беруться за лопати. У Драгові Хустського району вони самотужки укріпили береги річки Теребля.
Після великих закарпатських повеней, як у 1998, 2001, 2008 роках, зазвичай настає маловодний період. Такі природні цикли. Саме під час нього треба максимально спрацювати на зміцнення і побудову дамб, інших берегових укріплень, щоб потім паводок не застав зненацька. А маловодний період часто не використовуємо належно.
На Закарпатті 30 насосних станцій, 300 берегоутримувальних опор. Надходжень з бюджету вистачає лише на третину робіт, що мають виконувати. І це одна з головних проблем у роботі водного господарства області. Його працівники зі стажем завжди бачили, що в скрутну хвилину держава робить усе, щоб подбати про потерпілих від лиха. Повалило хату — гроші людині на відновлення дадуть. І це загалом складається у великі суми! Чи не ліпше замість цих витрат, запитують фахівці, усе-таки наперед мобілізуватися, увімкнути всі внутрішні потужності й запобігти можливим катастрофічним наслідкам? Нас же мають сповна навчити катастрофічні закарпатські паводки 1998 і 2001 років.
«Єдина автоматизована система дає змогу вчасно попередити жителів нашої області, — сказав Володимир Чіпак. — Але інформування — це все-таки пасивний захист. Ніщо не замінить надійних захисних споруд проти натиску розлютованої стихії. Альтернативи цьому нема».
Населення і цього року повсюди попереджали, тому льодохід вдало пропустили. Триває інтенсивне сніготанення. Снігові запаси більш-менш на звичному рівні, але наповненість річок усе ще залишається підвищеною. В області щодоби працює від 15 до 20 насосних станцій. Першими відкачуються розливи води з полів, щоб люди могли своєчасно розпочати весняно-польові роботи. Для цього використовують і пересувні дизельні насосні станції.
У наступні дні ситуація на річках Закарпаття та сусідніх областей залишатиметься складною. Прогнозують з 6 на 7 березня сильний дощ. У високогір’ї Івано-Франківської та Закарпатської областей зберігається високий рівень лавинної небезпеки. Це пов’язане з більшими темпами танення снігу і мінливою небезпекою паводкової ситуації на річках двох сусідніх областей.
ДОВІДКА «УК»
Протягом 2016 року за рахунок коштів районних та обласного бюджетів Закарпаття виконано протипаводкових робіт на суму 9,3 мільйона гривень. Заборгованість за виконані роботи становить 3 мільйони гривень. Борг виник через те, що обласний Фонд охорони навколишнього середовища повністю вичерпаний.
Одещина. Річки не бешкетують
ПИЛЬНУЄМО. Попри традиційні як на цю пору побоювання, жодних прикрих сюрпризів від місцевих річок на Одещині не очікується. За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів на водомірному посту басейну Дністра Олонешти (Республіка Молдова) і Маяки (Одеська область), рівень води на кінець третьої декади лютого становив 196 і 79 сантиметрів, що набагато менше від максимальних показників. Не викликає занепокоєння і ситуація на Дунаї. За даними Дунайського басейнового управління водних ресурсів, на водопостах Рені, Ізмаїл, Кілія і Вилкове української ділянки Дунаю рівні води теж не викликають занепокоєння. У містечку Вилковому, що розділене численними дунайськими каналами, а тому нерідко потерпає від підйому води у річці, рівень води перебуває в межах середніх багаторічних показників. І в Дністрі, і в Дунаї рівень води коливався за рахунок згінного вітру. В прес-службі Головного управління ДСНС України в Одеській області також повідомили, що немає жодних тривожних сигналів про можливі повені.
Однак навчені примхами великої води у минулі роки, люди прибережних поселень воліють дмухати на холодне. Ще у січні керівники Кілійського району (саме до нього належить Вилкове) висловили занепокоєння з приводу можливого паводка через льодохід на Дунаї. Для координації дій у разі надзвичайної ситуації було навіть створено районний оперативний штаб.
Не розслабляються попри загалом сприятливі погодні умови і рятувальники. У Подільському районі — це на півночі області — вони провели огляд гідроспоруд щодо їхньої готовності до безпечного пропуску льодоходу, повені та паводків.
Невеликі водні інциденти, з якими цьогоріч довелося мати справу рятувальникам, стосунку до рівня води у водоймах не мали. 20 лютого бійці ДСНС відкачували воду з чотирьох приватних домогосподарств у місті Болград. Підтоплення будинків спричинив невеликий дощ. А останнього дня зими воду довелося відкачувати з обійстя у селищі Великодолинське Овідіопольського району. Тут мокра справа була зумовлена підняттям грунтових вод.
Рівненщина. Лихо зненацька не застане
ЗАГРОЗИ НЕМАЄ. Велика вода навесні зазвичай приходила насамперед на Рівненське Полісся. Втім, нині, кажуть водогосподарники та рятувальники, про повноцінну повінь говорити не доводиться. Навіть попри те, що синоптики на перші березневі дні прогнозували різке підвищення температур.
— Нині головна наша проблема, як і всієї України, — навпаки, маловодність, — стверджує начальник управління водних ресурсів Рівненської ОДА Сергій Васильєв. — За два останні роки земля дуже спрагла, тому активно вбирає вологу, що утворюється від розтавання снігу. І хоч він сходить дуже швидко, температурний режим попередніх днів дав змогу з нею впоратися без особливих проблем.
Вода піднялась у північних районах Рівненщини, та до рівня підтоплень, услід за водниками стверджують рятувальники, ще далеко.
— В окремих приватних господарствах наші працівники вже викачують воду з обійсть, але це пов’язано лише з розтаванням снігу, річки на заплави не вийшли, — каже помічник начальника обласного управління ДСНС Віктор Козак. — Ми в постійному контакті з метеорологами та місцевою владою. Щойно буде загроза, готові рятувати ситуацію.
До речі, вже 28 лютого вода в Горині та Стиру на двох постах таки вийшла на заплаву, піднялася й Горинь поблизу Дубровиці: непростий норов річок басейну Прип’яті стовідсотково передбачити складно. До того ж, крім потепління, синоптики прогнозують рясні дощі і підйом води в річках басейну Прип’яті до метра. Тож, щоб повінь таки не застала зненацька, фахівці обстежують усі гідротехнічні споруди, канали, дамби, щоденно моніторять рівні води у річках. Для роботи в екстремальних умовах створили спеціальні бригади з майже 400 осіб, підготували спеціалізовану техніку та сипучі матеріали. Цими днями водогосподарники зустрінуться з білоруськими колегами, з якими напрацюють деталі спільних дій у разі загрози повені.
Василь БЕДЗІР, Іван ШЕВЧУК, Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+