ДОЗВІЛЛЯ

Щоб цікаво провести літні канікули, треба зовсім небагато
  бажання дітей та ініціатива батьків

 

Прозвучали останні шкільні дзвінки, у вишах скінчилася пора заліків та екзаменів, і для молоді настали довгоочікувані літні канікули. Здавалося б, радій та відпочивай на повну, однак ейфорія свободи від щоденного навчання швидко минає. Натомість приходить запитання: чим зайнятися і що робити?

Ларьок —  лавка — чад

Досі не можу забути випадку, що трапився кілька місяців тому. В Криму 15-річний підліток помер унаслідок алкогольної інтоксикації. Алкоголь він вживав кілька днів поспіль. Не менше збентежила й інформація, розміщена в одному з електронних ЗМІ: згідно з проведеним у Вінниці опитуванням, більшість школярів віком від 14 до 16 років щоденно вживають алкоголь. До чого це я? А до того, що під час канікул ситуація може погіршитися. Хоча куди вже гірше?

Діти пішли на відпочинок, а от батьки працюють. Менше контролю — більша спокуса відчути себе дорослим. Днями бачив картину: кілька підлітків, не старших 16 років, завзято «накачувалися» пивом. Не міг пройти байдуже і запитав: «Нема чого робити?» Відповідь звелася ось до чого. По-перше, у нас канікули — маємо право. По-друге, нудьгуємо. «А спека не дошкуляє релаксу?» — запитав я. «Зараз ще двійко-трійко пляшок оформимо і додому спати. До приходу батьків з роботи якраз протверезіємо. А там уже вечір…» — була мені відповідь.

Ось така реальність.

Альтернатива є

Днями побував на триденних змаганнях з велотуризму, які проходили на Київщині. Організовані вони були Бучанським центром позашкільної роботи у співпраці із Київською обласною федерацією спортивного туризму за сприяння міської влади. У «Буча-тревел», така офіційна назва, взяли участь спортсмени різних вікових груп: від 9 і за 40 років. Порадувало те, що більшість учасників були молоддю (одразу згадав «друзів-пивоманів»).

У перший день змагалися учні навчальних закладів. Їх на інструктаж зібралося близько півсотні. Наймолодшому — 9 років, найстаршому — 42. Прийшли повболівати за дітей батьки, з якими я і поспілкувався. Без перебільшення, всі дорослі вкрай позитивно відгукнулися про таку спортивну ініціативу. Діти долучаються до здорового способу життя, вони не вештаються бозна-де, не сидять днями перед комп’ютером. Натомість тут свіже повітря, ліс (змагання проходили в урочищі «Ястремщина» у бучанському лісі).

Дещо хвилювалися дорослі про можливі травми на дистанції, однак судді, педагоги і туристи зі стажем розробили для молодшої групи максимально безпечний маршрут. Перший день змагань пройшов «на ура»: обійшлося без інцидентів. Стомлені, але щасливі діти залишали ліс. Не менш задоволені були і батьки. «Добре, що про дітей не забувають. Слід такі заходи проводити частіше. Дітям корисно, а нам спокійно, що вони під наглядом», — поділилася своїми думками мати одного з юних спортсменів.

Наступного дня змагалися як діти, так і дорослі (близько 50 учасників). Це справжній драйв, адже дистанція була набагато складнішою. Крос-кантрі, це вам не по асфальту ганяти. Траса, прокладена по пересіченій місцевості, приховувала багато несподіванок та складних ділянок, на яких доводилося викладатися на 100%. Були і падіння, і пробиті колеса, і судоми, і розтягнення м’язів. Однак напоготові стояла карета швидкої допомоги, і санітари надавали постраждалим допомогу. Дякувати Богові, найсерйознішими медикаментами були йод, зеленка та пластир. Заключний день був не менш насичений. Змагалися на командній дистанції «велоралі». Її суть — проїхати маршрут завдовжки понад 20 кілометрів, при цьому необхідно знайти зазначені у картці контрольні пункти та виконати технічні завдання (ремонт велосипеда, проїзд піщаною ділянкою, визначення азимута, тести на знання правил дорожнього руху).

Порадувала організація змагань. На галявині лісу було розташовано суддівський штаб та невеличке наметове містечко. Більшість учасників змагань три дні і дві ночі жили в ньому. Що може бути кращим за гітарний спів під потріскування багаття та світло яскравих зірок після виснажливого дня змагань? За цей час у таборі, та й на змаганнях, встановилася тепла атмосфера: на короткий час незнайомі люди стали найближчими друзями.

Невтішна статистика

І знову згадав підлітків-пивоманів. Нудьгуєте? Немає чим зайнятися? Впевнений, що подібні масово-спортивні заходи організуються як місцевою владою, так і ентузіастами в багатьох містах і містечках. Лишень треба відірватися від пляшки «холодненького» та підійти до найближчої дошки оголошень. Батьків це теж стосується.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна посідає п’яте (!) місце у світі за кількістю вжитого алкоголю на душу населення. Пересічний українець випиває на рік 15,6 літра спиртного. Ще одне дослідження ВООЗ стосувалося вживання алкоголю серед дітей та молоді. У цьому рейтингу ми також у лідерах. У рамках дослідження було опитано понад 200 тис. учнів 5-го, 8-го та 10-го класів із 41 країни. З’ясувалося, що 40% українських підлітків вживають алкогольні напої хоча б раз на місяць.

Є над чим замислитися, чи не так?

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю

«Дитячий спорт тримається на ентузіастах»

Виховання дітей у дусі здорового способу життя річ благородна, але нелегка. Про проблеми у роботі позашкільних організацій ми запитали депутата Бучанської міської ради, директора місцевої ДЮСШ Олега ГАЙДАЯ.

— Як представник влади можу сказати, що держава робить багато для популяризації спорту в нашій країні. Але іноді не зовсім продумано. Скажімо, нещодавно у нашому місті пройшов «Олімпійський день». У цьому заході взяли участь 36 команд з усіх районів та більшості райцентрів області. Чудовий приклад пропаганди здорового способу життя, але чи доцільно було везти автобусами у 28-градусну спеку дітей зі всієї області? Може, краще проводити такі заходи у кожному місті зокрема? Вважаю, що користі було б більше.

— Яка ситуація із фінансуванням позашкільних організацій?

— Тут теж є, так би мовити, організаційні неузгодження. Левова пайка фінансування йде з місцевих бюджетів. Однак місцева казна не може потягнути витрати у повному обсязі. Наприклад, якщо ми вивозимо команду на обласні змагання, на харчування однієї дитини виділяється 48 грн на добу. Хіба цього достатньо? Та й немає грошей на заохочення дітей. Переміг на змаганні — отримав медаль. Для початку непогано, і діти задоволені. Однак постійне отримання медалей чи статуеток аж ніяк не стимулює до подальших успіхів… Вважаю, що діяльність позашкільних організацій та змагання, які вони проводять, мають фінансуватися з держбюджету.

— Чи вистачає спеціалістів та тренерів?

— Поки що вистачає, але зарплатня невисока, та й доплати незначні. Можу констатувати, що, на жаль, дитячий спорт тримається на ентузіастах. А тут ще й рішення прийняли, що у конкретній спортивній секції має викладати людина з фаховою вищою освітою. У 2010 році при Бучанській ДЮСШ була відкрита муніципальна тенісна школа для малозабезпечених дітей та дітей-сиріт. При підтримці приватного тенісного клубу «КАМПА», який існує у місті, ми можемо навчати дітей такому виду спорту. Але де нам взяти тренера з великого тенісу?  Якщо такі і знайдуться, то навряд чи підуть працювати за копійки.

  Як це позначається на бажанні дітей займатися спортом?

— Хоча діти і відчувають проблеми дорослих, але вони від цього далекі. Їм би м’ячика поганяти чи на матах пововтузитися. Нині в нашій ДЮСШ займається близько півтисячі дітей за різними напрямками: футбол, теніс, настільний теніс, волейбол, легка атлетика, баскетбол, вільна боротьба та дзюдо.. І з кожним роком вихованців дедалі більше і більше. Для юних спортсменів влаштовуємо змагання на районному рівні. Трохи допомагає міська влада, трохи — спонсори та меценати. Але хотілося б, щоб роботу позашкільних секцій та гуртків під свій патронат взяла держава. Аби ми не переймались, де взяти грошей, а займалися виключно вихованням здорового та спортивного майбутнього України.

КОМЕНТАР

Хоч у гори, хоч на воду

Директор Бучанського
центру позашкільної роботи
Андрій КУЦЕВАЛОВ

— Проблема організації змістовного дозвілля та зайнятості дітей на канікулах не нова. За радянських часів існувала розгалужена мережа не тільки оздоровчих таборів, а й багато позашкільних закладів («юний технік», «станції юних натуралістів» тощо), які залучали дітей до занять в гуртках та спортивних секціях як у навчальний період, так і під час канікул.

У 1990-х цю систему було занедбано, і лише зараз вона потроху відроджується. В нашому місті працюють дитячо-юнацька спортивна школа та центр позашкільної роботи. В них займаються понад 1500 дітей шкільного віку. Це близько 40% від загальної кількості школярів.

Питання залучення до занять у гуртках та секціях «дітей вулиці» стоїть на постійному контролі. У цьому питанні позашкільні заклади тісно співпрацюють із психологічною службою відділу освіти та соціальними педагогами шкіл.

БЦПР активно залучає дітей у літній період до змістовного проведення дозвілля та участі у різноманітних змаганнях та туристських подорожах. Традиційно під час діяльності пришкільних таборів позашкільники організовують конкурси, туристські змагання, «веселі старти», екскурсії, виступи дитячих художніх колективів. Однак такі табори діють 2—?3 тижні по завершенні навчального року.

Після цього організовуємо пішохідні, велосипедні  походи до Карпат, Криму та сплави на катамаранах і байдарках річками України. Такий вид дозвілля досить популярний серед молоді, і, наприклад, цього року планується залучити понад 100 юних туристів. Це відбувається паралельно із плановим оздоровленням у санаторіях та дитячих таборах.

Одним з цікавих заходів, який проводиться вже шостий рік поспіль, є змагання «Буча-тревел». Щороку в них беруть участь близько ста учасників з нашого міста та інших міст і районів Київщини.

Це один із прикладів, яким чином позашкілля сприяє зайнятості дітей у літній період. Знаю, що схожі заходи проводяться по всій Україні. Тому за бажанням батьків можна знайти цікавий та корисний спосіб зайняти дитину на канікулах. Анонси заходів заздалегідь розміщуються у навчальних закладах, на шпальтах місцевих газет та Інтернет-сторінках.