ЗАХИСТ ЮНИХ

Дніпропетровщина першою в Україні хоче  за 5-7 років повністю відійти від системи  інтернатних закладів

Маленьку Оленку (ім’я змінено) одного дня близько  десятої вечора підібрав на вулиці патруль ДПС. Трирічна дівчинка блукала в таку пору одна. Її батькам було не до дитини — вони переймалися лише пошуком нової дози наркотиків. Олену відправили до лікарні на обстеження, потім до притулку. А її батьків згодом позбавили прав на дитину. 

Яка доріжка вибудувана майбутнім прийомним батькам

Тим часом сім’я Петренків (прізвище змінено) хотіла всиновити дитину. Майже два місяці пішло на оформлення документів, проходження медичної комісії, щоб стати на облік. Можна це зробити й швидше — якщо не ходити на роботу і платити за пришвидшення отримання довідок. Адже тільки довідку про відсутність судимості доводиться чекати цілий місяць. Перш ніж Петренки знайшли і всиновили дитину — а це була Оленка, — минув майже рік.

— Спочатку в районній службі пропонували дітей тільки з нашого району, — розповідає Ірина Петренко. — А це неправильно: ми тут живемо і діти також, можна ж зустріти їхніх родичів і знайомих. Потім нас направили до обласної служби. Там ми дивилися альбом,  де діти зі СНІДом або вже мають піклувальників, які перші в черзі на всиновлення.  Начебто майбутнім прийомним батькам всі горизонти відкриті, однак… Ми маємо право шукати дитину тільки в  районі, де зареєстровані. Будемо сто разів їздити в один і той самий дитячий будинок, а нам показуватимуть тільки одну дитину, на яку виписано дозвіл. Інших дітей не бачимо. До того ж, співробітники цих закладів не завжди кажуть правду про дитину. Був випадок, коли в медичній картці дитини ми читали одне, а медсестра говорила зовсім інше. І невідомо, де ж правда. Коли нарешті ми знайшли в одному з притулків Оленку, взагалі зіткнулися зі свавіллям його співробітників. Окремого приміщення для нормального спілкування з дитиною, як це має бути, не надавали. А директорка творила й зовсім неприйнятні речі — ніс до носу  зіштовхнула нас із родичами Олени, яких викликала з іншої області!

Катавасія із притулком для дівчинки з певних причин (про які не пишемо через конфіденційність) тривала майже півроку. І коли нарешті прийомні батьки змогли забрати Оленку до своєї родини, їй вже було понад чотири роки. А могла ж не поневірятися по державних закладах і отримати нову сім’ю раніше.

Не встигли Петренки забрати Оленку, як дівчинка потрапила до лікарні із бронхітом та алергією. Як потім з’ясувалося, її віддали з притулку ще й із… коростою. І з поганими спогадами. «Оленка була там найменша, — розповідає прийомна мама. —  Інші діти з нею поводилися грубо, навчили похабних віршів і непристойних для маленької дитини звичок. У майбутньому з цієї симпатичної і компанійської дівчинки могла б вирости та ще хуліганка, або ще й гірше.  Все до того йшло».

Сьогодні Оленка — жвава й весела шестирічна дівчинка, вміє і читати, і рахувати, знає на?пам’ять багато дитячих віршів. Кмітлива дитина швидко навчилася вправлятися і з комп’ютером, і з мобільним телефоном. Ця реальна історія всиновлення, на жаль, не є винятковою.

Сімейні поверхи ще зростатимуть. Фото з сайту ph. files.ru

Акцент на вітчизняному всиновленні

У розвинених країнах дитячих будинків для постійного проживання дітей-сиріт немає. Є тимчасові притулки, де діти перебувають до потрапляння у прийомну сім’ю. І, як правило, йдеться не про всиновлення, а про утримання дитини за певну компенсацію від держави.

Амбітне й нелегке завдання реформувати існу?ючу систему закладів для дітей-сиріт і за 5-7 років їх позбутися поставила влада на Дніпропетровщині. Альтернативою дитбудинкам мають стати прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Згідно з Концепцією проекту розвитку усиновлення та інших форм сімейного виховання «Родина для дитини», розробленою в Дніпропетровській області, заплановано щороку всиновлювати майже 20% вихованців інтернатів (близько 400 дітей).

— Робота останніх 4 місяців показує, що це можливо, — каже голова Дніпропетровської обл?держадміністрації Олександр Вілкул. — Ми вивчили досвід країн Європи і будемо виходити на їхні стандарти захисту дитинства. За останні 20 років з України були вивезені тисячі дітей. Маємо робити акцент на вітчизняному, національному усиновленні.

Щороку на Дніпропетровщині сиротіють більше тисячі дітей. Одним із потужних напрямків роботи, зазначених у Концепції, є профілактика сирітства. Для цього будуть створені центри роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах і де є ризик вилучення дитини. Допомога сім’ям у виконанні батьківських функцій, захист дитини від втрати батьківської опіки, згідно з Концепцією, має зменшити кількість осиротілих дітей на 28%. За проблемними родинами також закріплять депутатів різних рівнів.

Допомогти дітям повернутися з інтернатів назад у свої сім’ї — це теж  передбачено проектом, і має скоротитись кількість позбавлених батьківського піклування на 32%. А допомога породіллям у створених за програмою усиновлення центрах матері і дитини на 38 % зменшить кількість відмов від новонароджених. У програмі усиновлення виписано й сприяння в організації дитбудинків сімейного типу, підвищення професійного рівня соціальних працівників, тощо.

— Реалізація заходів Концепції уможливить реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На часі створення соціальних закладів нового типу — центрів соціальної підтримки дітей та сімей, які опинилися в складних життєвих об?ставинах. Міністерством охорони здоров’я схва?лена реорганізація бу?дин??ків дитини із сирітських закладів у реабілітаційні для надання медико-соціальних послуг дітям, які мають важкі захворювання, — каже заступник голови Дніпро?петровської обл?держадміністрації Марія Пустова. — Ще донедавна в діях держави переважало слово «покарати» — позбавити батьківських прав, вилучити дитину. Цим система карала і дітей. Нерідко така політика була неефективною.

Сімейні форми виховання обходяться державі дешевше

 На усиновлення в Дніпропетровській області наразі очікують 2196 дітей. Кандидатів-всиновителів на обліку 114, з яких 105 бажають всиновити дитину, не старшу за  5 років. А на сьогодні таких немає. Тож аби у старших дітей зросли шанси на всиновлення, потрібні нові ефективні технології пошуку усиновителів та піклувальників, формування соціального престижу всиновлення тощо. Для підготовки кандидатів у прийомні батьки та опікуни, для підтримки прийомних сімей та дитбудинків сімейного типу на Дніпропетровщині створений Тренінговий центр.

За словами Марії Пустової, утримання дитини в сімейних формах виховання обходиться державі вдвічі дешевше, ніж у сирітських закладах. На рік на одну дитину при наповненні закладу на 50% необхідно понад 77 тисяч гривень, на 80% — понад 62 тисячі гривень, а при 100% — 38 тисяч. 

— Зарплата працівників дитячих притулків та дитбудинків залежить від кількості дітей. Вони не зацікавлені віддавати дітей у сім’ї, — зазначає прийомна мама Ірина Петренко. — Концепція усиновлення на папері хороша, але мені особисто вважається нереальною. Проблема в тому, що всиновлювати хочуть здорових і маленьких дітей. Хвору дитину важко звичайній родині виховувати, тут хоча б здорову потягнути! Породіллі вже рідко відмовляються від здорових немовлят. І якщо раніше «постачальниками» сиріт були здебільшого алкоголіки, то тепер це наркомани. Профілактика сирітства — це добре, однак мені не зрозуміло, як будуть виховувати такі сім’ї, як вони піклуватимуться про дитину.

Тож Концепція «Родина для дитини» має стати першим кроком на шляху України до цивілізованого вирішення проблеми си?ріт?ства.  

ДОВІДКА «УК»

За 5 років на Дніпропетровщині кількість малят у будинках дитини зменшилася на 33%, в дитбудинках — на 17%, в школах-інтернатах для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування — на 37%. За останні 6 років кількість прийомних сімей та дитбудинків сімейного типу зросла більш ніж у 10 разів, а інтернатних закладів – зменшилася більш ніж на 30%.

КОМПЕТЕНТНО

Дмитро ТАБАЧНИК, 
міністр освіти і науки,
молоді та спорту:

— Повинна бути й державна підтримка, спрямована на модернізацію деяких положень законодавства. Люди, які беруть на себе гуманні зобов’язання ростити нерідну дитину, навіть якщо її всиновили, мають бути забезпечені преференціями. Прийомні батьки мають отримувати дотації, навіть якщо стають повноправною родиною з однаковим прізвищем. А за дитиною повинні зберігатися пільги на житло по досягненню 18 років, на вступ до вишу. Як це зробити — спільне завдання центральної влади і законодавчих органів. Ініціюватимемо таку роботу на рівні уряду, спираючись на розроблену на Дніпропетровщині Концепцію. Зберігаючи соціальні гарантії, ми не тільки розв’язуємо соціальне завдання, це також питання, вигідне для державного бюджету. Преференції, які активізують бажання всиновити дитину, незрівняні з  виграшем, який отримає суспільство.

Юрій ПАВЛЕНКО,
уповноважений Президента України
з прав дитини:

— З 2007 року в Україні кількість дітей-сиріт зменшилася. Національне усиновлення  зросло більш ніж в два рази, а міждержавне значно зменшилося. 

Дніпропетровщина першою в Україні запропонувала цілісний проект вирішення проблеми дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Це зміна бюджетного відношення, початок реалізації правила «гроші ходять за дитиною».

 Важлива складова проекту, без сумніву — задекларована персональна відповідальність органів влади всіх рівнів: від голови облдержадміністрації до голів райдержадміністрацій, міських, селищних, сільських голів. Саме вони несуть відповідальність за долю кожної дитини, яка перебуває на їхній території. Тому в мене немає жодного сумніву, що ця програма на Дніпропетровщині буде реалізована в повній мірі і ми виконаємо головний обов’язок держави, головне положення Конвенції ООН про права дитини на виховання в сім’ї. Будемо пропонувати голові облдержадміністрації презентувати цю програму вже як загальнонаціональну на нараді у Президента.