Це перша збірка Віктора Єганова. Хоч поезію й прозу він почав писати ще у шкільні роки, а згодом і друкуватися в періодичних виданнях рідної Миколаївщини, де народився 1963 року, Запоріжжя і Києва. Попри те що професія, яка дає хліб насущний і забирає основний життєвий час, як кажуть, не вельми наближена до поезії — за фахом Віктор лікар. Його твори ставали навіть лауреатами українських літературних конкурсів. Кілька поезій українською й фінською мовами увійшли до фінського збірника «Divaani», їх виконують на численних літературних вечорах у Гельсінкі (Фінляндія), де живе Віктор Єганов. Він і нині пише вірші, казки, оповідання, статті для української преси, перекладає іноземну поезію й прозу українською мовою.
«У Фінляндії, де нині живу, ставлення до українців, нашої мови та культури напрочуд приязне, доброзичливе. Тому в моїх земляків і в мене були можливості й велике бажання на закордонні працювати на благо України, — розповідає Віктор. — У час мого прибуття у Країну Тисяч озер (1996 рік) тут не існувало жодного об’єднання українців, тож мені пощастило брати найактивнішу участь у створенні такого товариства, а незабаром і стати його головою на п’ять років. Тоді в столиці Фінляндії запрацював перший український клас (я був першим його вчителем), у бібліотеках Гельсінкі проводили українські поетичні вечори і друкували інформаційний листок «Оце». У співпраці з дипломатами Посольства України у Фінляндії легко й приємно було організовувати і перший вечір поезії Шевченка і започатковувати першу поличку української літератури в Центральній гельсінській бібліотеці».
У нинішній Фінляндії все це здобуло підтримку прагнень українців кращого вільного життя, в десятки тонн гуманітарної допомоги українським шпиталям, школам, внутрішнім переселенцям, тисячі (від громадян) і мільйони (від Фінської держави) допомоги пораненим і сім’ям загиблих Героїв України.
У переліку захоплень Віктора Єганова — історична наука. Воно має практичний результат: спільно з колишнім послом України у Фінляндії Андрієм Дещицею він досліджував місце й час існування у Фінляндії Посольства України 1918—1922 років. Перемовини з гельсінською міською владою і власниками будинку, в якому тоді існувала установа, закінчилися позитивно: на будинку встановлено пам’ятну таблицю. Віктор здійснив історичну розвідку про життя у Фінляндії акторки Марії Заньковецької, інших особистостей.
Акторські здібності Віктор виявляє в аматорському театрі «Майдан». Усі останні роки він активіст-волонтер фінських доброчинних організацій, які допомагають Україні. Тож ці рядки з його власного вірша з повним правом можна адресувати авторові:
Я знаю, що життя — не сад утіх,
Що час крадуть турботи хижороті,
Що ми, як тріски у водовороті,
На хвилю втілені у крові і у плоті.
Але, мій друже, не живи наспіх,
Якщо, звичайно, ти не у цейтноті…
І поки час не станув, ніби сніг,
Злети на крилах здібностей своїх —
Орла найкраще видно у польоті!
Для добрих справ нема кордонів. «Почуваюся щасливим, якщо вірш, увечері написаний і розміщений в інтернеті, до ранку збирає багато схвальних коментарів. Тоді в мене складається враження, що всі ми живемо, думаємо, дискутуємо і творимо в одному мозаїчному інформаційному полі, бо твої слова й дії відразу ж бачать багато людей, які мислять і, як необхідна умова цього, читають», каже поет.
Частину накладу збірки Віктор Єганов передав воїнам, які захищають Україну від російського агресора.
Віталій ОЧЕРЕТНИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+