Головний позаштатний онколог Дніпропетровської області Віталій Машталер:

«Ми забули народні традиції стилю життя і розраховуємося за це хворобами»

Онкологічні хвороби, за показником смертності у світі посідають друге місце після серцево-судинних захворювань. Частіше за інших українців хворіють на рак і помирають від нього жителі Дніпропетровщини. За словами головного позаштатного лікаря-онколога Дніпропетровської області Віталія Машталера, кількість невиліковних задавнених випадків у регіоні безпрецедентна, цифри жахливі — 25% від усіх онкохворих області, які перебувають під наглядом лікарів (усього — 77 575). Водночас злоякісна пухлина не є фатальною, якщо її вчасно виявити. Наша розмова з Віталієм Машталером про проблеми і здобутки вітчизняної онкології, про те, як зменшити ризик онкозахворювань, і роль народних традицій у їх профілактиці.

— Віталію Євгеновичу, нам розповідають про доступність онкодопомоги, але за фінансовою складовою це не так.Головний позаштатний онколог Дніпропетровської області Віталій Машталер

— Справді, соціально-економічна проблема має місце, і її не можна ігнорувати. Але це питання не до лікарів. Це державне завдання. Можливо, я ідеаліст, але вважаю, що повне лікування онкохворих у нас можна отримати на найвищому світовому рівні. І хіміотерапевтичне, і променеве, і хірургічне — у повному обсязі. І ми, і ізраїльські онкологи користуємося тими самими міжнародними протоколами. Хоч в Ізраїлі, хоч в Україні. Немає нічого унікального.

 — Але, можливо, річ у сучасному обладнанні, якого ми не маємо.

— Візьмімо комп’ютерний томограф. Він у нашій лікарні найсучасніший. Так, за гроші. Стоїть у приватній лабораторії в приймальному передпокої. Але це фантастичний томограф — робить трьохмірні скани до 0,5 мм. Такі томографи стоять у Бостоні, Нью-Йорку, Тель-Авіві. І в нас їх багато. Маємо право давати сертифіковані відповіді, а не так, що бабка надвоє сказала. Сертифікована міжнародна програма FDA ось — на комп’ютері головного онколога Дніпропетровської області. Ми виконуємо операції будь-якої складності: з пухлинами і без них, пересаджуємо органи та тканини, робимо реконструкцію, відновлюємо втрачені позиції тощо. Всі досягнення, які існують, застосовуємо. Дніпропетровщина тут лідер. Ми єдині в Україні маємо сертифікацію FDA на проведення міжнародних досліджень. У нас діє понад 30 міжнародних протоколів щодо різних локацій пухлин. Це величезні інвестиції в охорону здоров’я, які налічують десятки мільйонів доларів. У нашій лікарні є окремий науковий підрозділ, де проводять ці дослідження. І потрапити у протокол залежить не від грошей, а від медичних показань хворого. Можемо надати високотехнологічне лікування достатньо складних пухлин з хорошим результатом. Увесь світ бореться з раком, розробляє нові технології, і ми в цьому беремо активну участь. Зокрема, проводимо таргетну терапію.

 — Що це таке?

— Розкладаємо пухлину на генному рівні і дивимося, на що вона реагує, а на що ні. Молекулярно-генетичний аналіз. Багато хто з пацієнтів запитує, чи можемо добирати ліки під конкретну пухлину. Так, тепер уміємо це робити. Лікуємо важкі пухлини. Це досягнення саме дніпропетровської онкології. Як дійсний член Європейського товариства онкологів ESMO та Європейської спілки онкохірургів ESSO, Американської асоціації клінічних онкологів ASCO маю доступ до всієї сучасної інформації у сфері клінічної онкології. Щороку отримую сертифікацію по тих чи тих аспектах лікування онкохворих. І таких лікарів у нас багато.

 — Тобто можемо всі стадії лікувати?

— Лікуємо всі стадії. Але онколог має вміти сказати «стоп». Якщо бачимо, що лікування завдає страждань і буде не на користь, що це необ∂рунтовані фінансові трати, тоді лікар має це роз’яснити пацієнтам. Ми не витягуємо з них кошти.

 — До речі, про кошти. Ми платимо податки, які мають спрямовувати і на медицину. На яку допомогу від держави може розраховувати онкохворий?

— За законодавством усе має бути безплатним, а на практиці… Так, податки платимо. Але я не розумію, чому гальмуються державні закупівлі. До того ж закуповувати треба не те, що хочеться продати, а те, що допоможе. І тут Дніпропетровщина суттєво відрізняється. Купуємо те, що допомагає. Ми зробили те, що не робилося 15 років: перегляд препаратів, які працюють і є найефективнішими при конкретних патологіях. Їх і купуємо. Інша річ, що 2016 року можемо закупити за обласною програмою лише на 4 мільйони 300 тисяч гривень. Торік купили на 3 мільйони 600 тисяч гривень і все використали. Цьогорічні закупівлі вже розпочаті. Область старається, тут треба віддати належне обласному керівництву. Державна ж програма передбачає більше фінансування, але за нею ми досі нічого не отримали ще за 2015 рік. Маємо з держбюджету лише залишки з 2014 року, які надійшли щойно.

 — Наскільки від потреби забезпечують онкодопомогу обласні кошти?

— Приблизно 10% первинно виявлених хворих пролікувати можемо. Зате вперше Дніпропетровщина закупила таргетні ліки конкретному пацієнту. Рак нирки лікується лише одним препаратом. Хворий не підводився з ліжка, нині встає, йому полегшало. Врятували людину.

 — Віталію Євгеновичу, за вашу багаторічну практику траплялися дивовижні історії, коли людина жила, попри негативні прогнози лікарів?

— Розумієте, професійний онколог ніколи не скаже, скільки кому залишилося жити. Ніхто не в праві розпоряджатися людським життям. Головне — що в людини в голові. Ще на початку моєї онкологічної діяльності 1992 року був такий випадок. Пацієнтка мала двосторонній рак молочної залози, ураження печінки і велику кількість рідини в животі. За всіма канонами медицини того часу їй залишалося не більше півроку. Лікували тоді не за протоколами, а як заманеться. Ця жінка довіряла мені як лікарю і дуже хотіла дочекатися онуків. Потім вона ще доглядала хворого чоловіка, дочекалася онуків і приходила вітати мене з новим тисячоліттям! А за три місяці пішла з життя...  Вісім років людина жила силою духу! Я це називаю «синдром вимикача». Втім, наголошую — дуже важливо виявити рак на ранньому етапі. Тоді можна говорити про життя. Онкологія починається з профілактики і раннього діагностування, знання про це треба нести на первинний рівень надання медичної допомоги.

 — І що слід зробити, щоб спрацьовувало раннє виявлення, профілактика?

— Ранню діагностику можна налагодити. Але як змусити людей її проходити? Річ у тім, що не маємо окремого закладу, де було б усе зосереджено, де був би і безплатний томограф, і УЗД. Торік на нараді в МОЗ йшлося про створення міжрегіональних скринінгових центрів, які брали б на себе пацієнтів для ранньої діагностики злоякісних пухлин. Треба це робити.

Також багато залежить від самої людини. На жаль, у нас бояться пухлин навіть самі лікарі. І мало хто вірить, що її можна виявити на ранніх стадіях, коли вона ще не страшна і повністю виліковна.

Щодо профілактики. Чимало говоримо про екологію, брудне повітря і річки. Так, не без цього. А що ми самі робимо із своєю внутрішньою екологією? Куримо. Проте рак легенів стоїть на першому місці серед онкозахворювань. Курець сам себе гробить, але вимагає безплатну медичну допомогу. А скільки коштує пачка цигарок?

 — То треба, мабуть, щоб держава якось заохочувала тих, хто веде здоровий спосіб життя.

— Так. Незабаром настане час страхової медицини. В західних країнах при страхуванні враховують усі чинники ризику. Наприклад, курець платить дорожче.

На другому місці за поширенням — рак шлунка і товстої кишки. А це питання нашого харчування. Їжа нашвидкуруч, багато продуктів з великим терміном зберігання, а отже — з консервантами. Ми відійшли від своїх витоків, забули про те, як їли наші предки. А вони дуже правильно харчувалися. Візьміть нині популярну середземноморську дієту, яка вважається найкращою. Її принципи повністю збігаються із справжньою українською: вживання овочів і фруктів у сезон, м’яса птиці, кисломолочних продуктів, паст (у нас — макаронних виробів), оливкової олії (соняшникової), морепродуктів (риби).

  — А борщ?

— А борщ — це унікальна, велика річ! Тільки не жирний. Є понад 80 рецептів борщу! В Америці живе 94-річний мільйонер, в якого дружина — українка. Він упевнений, що довго живе завдяки борщу. Мед і продукти бджільництва — окрема тема. Ми взагалі не знаємо своєї культури, розгубили свою спадщину. А українці завжди їли добре і правильно. Саме цим відрізняємося від росіян. Якщо казати про якісь скріпи, то ось вони — традиції українського народного харчування, здоровий стиль життя. Ці знання ми не популяризуємо, все забули і розраховуємося за це хворобами.

Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Віталій МАШТАЛЕР. Народився 1967 року в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Доцент Дніпропетровської медичної академії. Онкохірург вищої категорії.