Першого липня цього року набув чинності Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який, за оцінками частини експертів, вивів мешканців багатоквартирних будинків із кріпацтва ЖЕКів. Утім колишні кріпаки власниками ставати не поспішають. Чому?

Випливайте, якщо зможете

— Нашому будинку вже 200 років, він тріщить по всіх швах, лише на ремонт даху потрібен мільйон! Як його зібрати з пенсіонерів, котрих у нас переважна більшість? — як крик душі прозвучало на нещодавніх зборах голів будинкових комітетів у Рівному.

— Я теж не знаю, що робити з подібними будинками.

При нинішніх доходах людей мільйона ви точно не назбираєте, — парирував міський голова Володимир Хомко. — Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набув чинності з 1 липня, на жаль, залишає людей сам-на-сам із подібними проблемами: випливайте, якщо зможете! Хоча згадаймо: 23 роки поспіль держава твердо обіцяла людям перший капремонт, — і лише після цього будинки мали перейти в управління самих жителів. Тепер, як на мене, єдиний вихід — звернення до Кабінету Міністрів із настійним проханням передбачити в Держбюджеті-2016 кошти на проведення капітальних ремонтів. Інакше розвалиться не лише ваш, а й чимало будинків по всій Україні. І тоді уряд просто змушений буде «гасити пожежу». Гадаю, там почують голос громад і таки створять фонд підтримки власників багатоквартирних будинків. Принаймні, мені дуже не хочеться, щоб саме цей, за своєю суттю революційний закон, який вивів нас із «кріпацтва» ЖЕКів, став фактором дестабілізації в нашому стабільному місті. Про необхідність його ухвалення говорили давно. А ухвалили, вочевидь, не в найкращий для українців час за наполяганням міжнародних інституцій.

А хто тепер відповідатиме за дитячі майданчики? Батьків це має турбувати. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Найслабша ланка — психологія

Зрозуміло, що буквою нового закону людської психології, яка закладалася в радянському минулому, не зміниш. Але змінюватися навіть тим, хто дуже цього не хоче, доведеться. Сама чула, як на одному з особистих прийомів громадян рівнянка попросила міського голову: відремонтуйте, мовляв, мені балкон, бо тоді я зможу вигідніше продати свою квартиру.

— Свою приватизовану квартиру? — уточнив Володимир Хомко. Коли ж почув ствердну відповідь, відреагував так:

— Немає проблем, розприватизуйте житло, ми приймемо його у власність міста й відремонтуємо балкон. А в іншому випадку балкон — така сама приватна власність, як телевізор чи холодильник.

Жінка явно не чекала такого повороту: ми (особливо старше покоління) чомусь постійно сподіваємося на безкоштовне диво. А його немає — і найближчим часом не буде.

Для мене, наприклад, дивно інше: як у ХХІ столітті людина не розуміє начебто очевидних речей? І чому, коли всі квартири в будинку приватизовані, магічний хтось має утримувати під’їзди, підвали, сходові клітки? При тому, що в тарифі на утримання будинку (або простіше в квартплаті), яку більшість із нас сплачує ЖЕКам, уже давно не закладено відрахувань на ремонти.

Кажу більшість, бо саме в Рівному чималий відсоток мешканців, які утворили ОСББ. Місто одне з перших в Україні пішло цим шляхом і таки змінюється на краще.

— Свого часу ми співпрацювали з ПРО ООН. Далі, отримавши певний досвід, створили муніципальну програму сталого розвитку на 2009—2012 роки, потім — на 2013—2017. Цього року в бюджеті міста на виконання програми закладено 8 мільйонів гривень, і кошти активно освоюються! Десь виконують зовнішнє утеплення, десь криють дах чи міняють труби. І все це за чітко виписаними правилами співпраці: перший проект у будинках з ОСББ реалізують на умовах 80 на 20, другий — 75 на 25, третій — 70 на 30. Усе демократично: ОСББ спочатку дає оголошення на виконання певного виду робіт у міській газеті, далі публічно за участю представника влади, який опікується муніципальною програмою сталого розвитку, проводить конкурсний відбір серед фірм-претендентів. Як правило, завдяки конкуренції вартість робіт вдається знизити на 10—15 відсотків. А по завершенні робіт сама ж громада приймає їх у виконавця. Схалтуриш — більше не отримаєш замовлення, та ще й репутацію зіпсуєш, — каже заступник міського голови Рівного Сергій Васильчук.

Якби такі підходи поширити на всю державу, і не тільки в житлово-комунальній галузі, уявіть, скільки коштів пішло б не до чиїхось кишень, а працювали б на всіх українців?

А з господарями не порадились

Утім, приймаючи згаданий закон, з такими господарями, як Хомко, ніхто не радився. Ось і вийшло, як є: нові будинки, де люди створюють ОСББ без проблем, ще якось дадуть собі раду, а як бути старим, яких у кожному місті чи селищі все ще переважна більшість?

— Ми й надалі будемо спрямовувати кошти на співфінансування проектів, але ж, зауважте, вони не безмежні, на всіх точно не вистачить. Тому в нас ще є 5 місяців, доки триватиме бюджетний процес-2016. Принаймні 50 відсотків капремонту в старому житловому фонді має взяти на себе держава — оце і буде її внеском в ОСББ. Решту — муніципалітети й самі мешканці. Не може бути по-іншому, якщо люди збідніли щонайменше втричі, — твердо стоїть на своєму Володимир Хомко. — До того ж у законі є ще одна проблема: він не зафіксував, як можна вплинути на тих, хто не платить. Теж будемо звертатися до Кабміну за роз’ясненням, що нам робити. Та й взагалі, дивуюся, другий місяць 90 відсотків містян живуть у нових реаліях, а по жодному з національних телеканалів не чути ані роз’яснень фахівців, ані інформації для жителів.

Утім факт залишається фактом — закон уже чинний. І пропонує нам, жителям багатоквартирних будинків, лише 2 варіанти: створити ОСББ (для цього потрібно 50% плюс один з голосів власників квартир, що розподіляються пропорційно до площі, якою вони володіють) або ж найняти управляючу компанію (для її остаточного вибору потрібно 75% голосів власників, які так само прив’язані до їхньої житлоплощі). До речі, таких компаній, зокрема заїжджих, які вже агітують жителів іти до них на утримання, у Рівному десятки. Міська влада обіцяє допомогти людям хоча б не втрапити в халепу, напрацювавши перелік недобросовісних. Якщо ж до кінця року жителі багатоквартирних будинків не віддадуть перевагу ані першому, ані другому варіанту, муніципалітети самі оберуть для них управляючу компанію. Принаймні так чорним по білому написано в законі. Утім, така компанія лише надаватиме певні послуги, але не буде балансоутримувачем: тобто, якщо під’їзд (не доведи Господи) завалиться, відповідальність ляже на самих мешканців.

Боюся, що на мій будинок чекає третій варіант. По-перше, йому нещодавно виповнилося 40 років. По-друге, свого часу більшість сусідів категорично виступила проти ОСББ: мовляв, не потягнемо експлуатацію… А з сьогоднішніми цінами й тепер уже без жодної альтернативи — чи потягнемо утримання будинку?