До Тернополя вже завітав святий Миколай. І навіть свою хатинку перетворив на казкову резиденцію. Це означає, що впродовж новорічно-різдвяного циклу святкувань тут матимуть прихисток розмаїті персонажі з народних казок і легенд, герої сьогодення, що додаватимуть і дітям, і дорослим українського духу, життєрадісності, погідного настрою, світлості. Цей осідок найзначущіших і найвеселіших зимових свят перебуває у віданні Туристично-інформаційного центру м. Тернополя.

Святий Миколай (актор Михайло Мосяндз) та Янгол (Яна Некіна) приймають у казковій резиденції родину військовослужбовця. Фото автора

Боротьба добра зі злом

Війна, безумовно, залишить на зимових святах важкий відбиток. Цього року в Тернополі вирішили не виставляти на Театральному майдані, як завжди, ялинку, а лише різдвяну шопку та відкрити казкову резиденцію. Ще одна особливість нашого часу — те, що багато хто з українців воліє відзначати зимові свята за новим (григоріанським) календарем. Тому двері казкової резиденції у місті відчинили 4 грудня, щоб усі тернопільці могли долучитися до новорічно-різдвяних святкувань. Туристично-інформаційний центр м. Тернополя із цієї нагоди підготував захопливе й цікаве театралізоване квест-дійство за сценарієм краєзнавиці та екскурсовода Оксани Ленчук. І малеча, і дорослі, поринувши в дивовижний світ казки, шукали ключі від неба.

Кожне з хлопчиків і дівчаток знає, що святий Миколай приходить з дарунками до дітей чемних. Це, звісно, дратує Старого Непослуха, адже він не хоче, щоб дітки були слухняними та вихованими, всіляко старається зіпсувати веселі й добрі свята. Ось і свого учня Шпортика змушує чинити різні капості. Передусім мріє забрати ключі від неба. Адже якщо Янгол не відчинить зимову браму, то не завітають свята, не закружляють сніжинки, не запалає над Тернополем різдвяна зірка.

Кількасот дітей з мамами, татусями, бабусями чи дідусями зібралися на головному майдані міста, щоб стати учасниками казкових баталій між добром і злом, допомогти знайти Янгола, підтримати його у шляхетній справі — відчиненні зимової брами. Сама Зима (Оксана Ленчук) теж не забарилася. Каже, що всі міцні та поважні янголи біля захисників України, а ось відімкнути зимову браму доручили наймолодшому, який невідомо куди подівся. Зима вже «всю Україну сходила: в Карпатах була, у Криму, в степах» і ніде його не знайшла. Та раптом почувся плач — то Янгол (Яна Некіна) так дав про себе знати. З’ясувалося, що в нього зламане крило, не може летіти, він намагався допомогти учневі Непослуха Шпортику (актор Василь Боднар), якого покарали хвостом, забрали голос.

Далі цим персонажам доведеться пройти крізь віки, зустрітися з різними героями української історії, які пов’язані із життям Тернополя. Оскільки це вистава-квест, то дітям довелося шукати відповіді на запитання, які ставила Зима, і різними локаціями торувати шлях до казкової резиденції, звідки мав вийти та привітати хлопчиків і дівчаток святий Миколай.

(Зліва направо) учасники клубу історичної реконструкції «Патріот» Інна Макух, Борис Шамчук та Олексій Осьмак в одностроях воїнів УПА співають разом з учасниками казкового дійства пісню «Ой, у лузі червона калина»

Зі знанням історії країни

Щиро кажучи, було весело спостерігати, як від одного місця до іншого бігає юрба, а на кожній локації — новий герой, нове видовище. Втілювати образи персонажів казкового дійства організаторам допомогли учасники клубу історичної реконструкції «Патріот». Його співзасновник Дмитро Сокальський каже, що саме зацікавленість історією України й покликала кілька років тому створити цей клуб, діяльність якого охоплює період від Київської Русі й до дня нинішнього. Учасники «Патріота» виступають на розмаїтих фестивалях, інших заходах, у школах, організовують  майстер-класи. Дехто із клубівців захищає Україну у справжніх боях, є й ті, які займаються волонтерством.

У казковій виставі Дмитро Сокальський був одягнутий у козацький стрій, вправно орудував шаблями, викликаючи захоплення дітей. А Святослав Фальчук  демонстрував уміння у розмахуванні довгим списом. Святослав зіграв кримського татарина Ільяса, який колись давно жив у Тернополі на вулиці, названій на честь його народу. Вулиця Татарська досі є в обласному центрі. Інна Макух, Борис Шамчук та Олексій Осьмак в одностроях воїнів УПА виконували  пісню «Ой, у лузі червона калина», яку майдан підтримав стоголоссям.

Із величезною булавою на іншій локації діти одразу ж упізнали казкового Котигорошка. Чи то зі страху перед силачем, чи то ще з якоїсь мари, але Шпортик так, даруйте за тавтологію, зашпортався, що Медичці довелося надавати йому допомогу.

Безперечно, казка закінчується щасливо, добро перемагає зло, Шпортик обіцяє бути слухняним, а Янгол відчиняє зимову браму  й кличе Зиму, щоб вона «пускала світом сніжинки, будувала крижані мости, зустрічала свята». І цілим майданом запрошують до себе святого Миколая (актор Михайло Мосяндз). Великий дарувальник не змушує на себе чекати, якась мить — і він уже вітає всіх. Тож малечу в казкову резиденцію запросив, щоб, звісно ж, дарунки вручити. 

Котигорошко (Дмитро Стула) з булавою вийшов, силу свою показав і зло здолав

Майстерки та екскурсії

У казковій резиденції святий Миколай тішитиме подарунками дітвору, фотографуватиметься з відвідувачами щосуботи та щонеділі до 19 грудня. Директор Туристично-інформаційного центру м. Тернополя Ірина Потішна розповідає, що до 22 січня тут організовуватимуть розмаїті майстер-класи для дітей. Марина Яцків під власною маркою «Країна Ням» ділитиметься секретами випічки автентичних солодощів Тернопілля, а майстри з фірм «Викрутаси», «TaVira», «Магія меду» наголос ставитимуть на виготовленні іграшок, смачних букетів, декоративних свічок, іншої сувенірної продукції. До слова, в резиденції туристи й тернопільці можуть придбати якусь подарункову річ.

На туристів у місті над Серетом чекає не лише казкова резиденція. На час зимових свят Туристично-інформаційний центр м. Тернополя підготував різні гастрономічні, історичні та обрядові екскурсії. Наприклад, «Велич Тернопільської катедри», «Таємниці Старого замку», «Тернопіль. Різдво. Обрус», «Смачний Тернопіль». Уже самі назви розкривають суть пізнання святкового міста.  

Нам треба вміти радіти!

Нині українські воїни кують Перемогу над рашистськими загарбниками. У суспільстві тим часом виникла полеміка, чи варто на центральних майданах міст, селищ, сіл встановлювати ялинку, шопку, інші атрибути новорічно-різдвяних святкувань. Мені до душі щодо цього слова глави Української греко-католицької церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука): «Нам треба вміти радіти й прикрашати ялинку навіть у час війни, але шукати відповідний для цього спосіб, щоб вона не перетворилася на місце розваг, а стала осердям солідарності та взаємопідтримки, простором для спільної коляди». Я галичанин і пережив часи радянських заборон святкування Миколая,  Різдва. Проте ніхто тоді не зважав на жодні залякування, на те, що потім будуть певні неприємності у школі чи на виробництві, бо розглядатимуть на зборах «негідну» поведінку. Попри все Миколай клав подарунки під подушку діткам, усі ходили колядувати чи з вертепом, маланкувати, щедрувати.

З розмаїття коляд не боялися виконувати й добре знану нині «Сумний Святий вечір». У ній ідеться про дуже важкий час, який творили «дєди» теперішніх рашистів на українській землі у 1940-х роках:

Сумний Святий вечір

В сорок шостім році,

По всій нашій Україні

Плач на кожнім кроці.

Села руйнували, по тюрмах саджали,

Так московськії катюги

Україну мордували.

Нині теж мордують, убивають московити нас, плюндрують нашу землю. Не зламались українці тоді, міцні, мов криця, й тепер. І світло Різдва, нашої майбутньої Перемоги над ворогом триматиме нашу святковість, додаватиме снаги й життєвої енергії.

ПРЯМА МОВА

Наталія КОЛОМОЄЦЬ,

жителька м. Маріуполь

— На відкриття казкової резиденції прийшли цілою ватагою. Були приємно вражені дійством. Організатори подбали про його історичну складову, є кілька локацій. Наші дітки бачили, що добро перемагає зло, що українці повинні всіх своїх ворогів здолати.

Новоріччя та Різдво святкуватимемо в Тернополі. Але, звісно, сподіваємося на якнайшвидшу деокупацію Маріуполя, отже на повернення додому.