Необхідне для цього техніко-економічне обгрунтування вже готове. І в цьому сенсі Теплоенергоцентраль чи не єдина в країні: тут ще три роки тому задумали перехід з дорогого блакитного палива на чорне золото, яке видобувають у краї. Нині існує лише одне проблемне питання, а саме — якісні показники вугілля, адже від цього залежатиме, який із запропонованих інвесторами проектів переможе.

Про це йшлося на нараді під головуванням заступника очільника Луганської ОДА Володимира Грицишина. «У Києві підписали протокол про план роботи та меморандум, згідно з яким Китай готовий надати кредит на те, щоб Сєвєродонецька ТЕЦ перейшла на вугільне паливо», — повідомив посадовець.

Тож час вирішувати, яке обладнання вигідніше придбати та яке вугілля буде кращим для використання на ТЕЦ.

Чи варто позичати грошіу продавця?

Перспектива китайського кредиту — головний плюс проекту, за яким Сєвєродонецька ТЕЦ може перейти на водовугільне паливо. Але в меморандумі щодо кредиту записано, що все обладнання поставляє китайська сторона.

На підприємстві розглядають кілька варіантів переходу на вугілля.

«Перший — це повітряно-пилове спалювання (смолоскипне, коли паливо подрібнюють до пилу, і ця суміш горить), другий — водовугільне паливо (проект, на якому наполягає Китай), третій — спалювання вугілля в циркуляційному киплячому шарі (цю технологію відпрацювали американці)», — повідомив Володимир Грицишин.

Основна конкуренція розгорнулася між другим та третім проектами. Фахівці зазначають плюси китайського варіанту: інвестиції підуть одразу в два українських міста (Лисичанськ і Сєвєродонецьк). До речі, в Лисичанську вже реалізують інвестиційний проект КНР на шахті імені Мельникова. Видобуте (на обладнанні, яке поставлено з Китаю) на цій шахті вугілля можна використовувати для «приготування»  водовугільного палива, яке  по трубі можна качати прямо з шахти на ТЕЦ (відстань  між підприємствами близько 10 км).

Мінус такої системи виробництва тепла й електроенергії — зольність вугілля з шахти Мельникова перевищує 40%. І вміст сірки — до 5%. Це погані показники. Тож якщо на Сєвєродонецькій ТЕЦ спалюватимуть вугілля тільки з шахти Мельникова (Лисичанськ), доведеться закладати в проект кошти на сіркоочищення і будівництво збагачувальної фабрики. Це великі гроші.

Володимир Грицишин звернув увагу фахівців ще й на те, що з урахуванням якості вугілля й площ золовідвалів, які зараз є на околицях Сєвєродонецька, його вистачить не більше ніж на п’ять років. А потім доведеться знову вкладати великі кошти або викуповувати землі сусіднього Попаснянського району, щоб будувати нові золовідвали. Через це вартість проекту збільшується мало не вдвічі. І буде створювати екологічне навантаження.

Донбас цікавий інвесторам

Найдешевша підготовка палива для ТЕЦ за умови обладнання її котлами американських компаній. «У них горить усе, будь-яке вугілля — буре, сіре, антрацит, довгополум’яне», — каже Володимир Грицишин.

Це дасть змогу конкурувати з паливом із шахти Мельникова. Щоправда, американський проект передбачає залежність від залізниці (потреба ТЕЦ на добу — до двох тисяч тонн вугілля, або один рухомий склад), доведеться на станції побудувати склад на 50—60 тисяч тонн вугілля (щоб мати запаси), а коливання курсу долара ускладнює покупку устаткування.

Але, за умови виробництва окремих компонентів в Україні, вартість проекту здешевлюється майже вдвічі.

У техніко-економічних обгрунтуваннях проекту щодо переходу Сєвєродонецької ТЕЦ на вугілля відпрацьовано обидва варіанти. І, попри обставину, що китайський кредит реально існує, а для американського проекту потрібно буде залучити інвестиційні ресурси, фахівців, які зібралися в Луганській ОДА, ухвалили рішення підтримати саме другий варіант.

Із цими пропозиціями заступник голови Луганської ОДА і вирушив у Мінпаливенерго. За його словами, тепер, якщо буде воля Кабміну, через місяць-півтора можна буде розпочинати конкретну роботу з переведення теплоелектроцентралі на вугільне паливо.