Справжній Дід Мороз 
Євген ПЛАКСІН

Найстаріший Дід Мороз країни — Євген Плаксін — проживає в Харкові. Ось уже майже 60 років одягає свій червоний кожух та шапку і стає символом влади над хуртовинами. За помахом його посоха, який переливається різнокольоровими каменями, запалюються і гаснуть вогні на головній ялинці Слобожанщини, грають музики, виходять артисти і розпочинаються новорічні дійства.

За плечима Євгена Плаксіна — тисячі дитячих ранків і театралізованих виступів. А скільки подарунків він вручив дітям і дорослим — уже й не перелічити! Актор зізнається, що за кілька десятків років він так увійшов у роль, що став насправді відчувати себе Дідом Морозом не лише за професією, а й за станом душі. Спостерігати за незвичайним перевтіленням майстра сцени в улюбленого всіма новорічного персонажа мені вдалося і в аудиторії Харківської державної академії культури, де Євген Плаксін дає майстер-класи своїм студентам, і в його квартирі, де зберігається спеціальний грим та унікальний костюм Діда Мороза. Там же Євген Плаксін відповів і на запитання «Урядового кур’єра».

—  Євгене Фроловичу, вас справедливо називають неперевершеним Дідом Морозом. Коли ви зіграли цю роль уперше?

— Восьмирічним хлоп’ям. Пам’ятаю, добігав кінця 1952-й рік. Я прийшов до Палацу піонерів на ялинку. У запрошенні, яке тримав у руках, мав бути талончик на подарунок. Тому я відразу підійшов до Діда Мороза. Але з’ясувалося — дорогою до нього десь загубив той талончик, через що й не отримав подарунка. Боже мій, як я тоді гірко плакав — кричав на увесь палац! Ми жили дуже бідно, і я так розраховував на ті солодощі, що навіть уявити не міг, що мені їх не дадуть. Після того як заспокоївся, витер сльози, знову підійшов до Діда Мороза і сказав таке: «Ти поганий Дід! Я виросту, стану справжнім Дідом Морозом і буду дарувати всім дітям подарунки!» І вже наступного року — у мене й досі зберігається це фото — мама з тітонькою зшили мені костюм, і я зіграв свою першу роль Діда Мороза. Це сталося в Харківській 110-й середній школі, де я навчався. З тих пір не було жодного Нового року, де б я не грав Діда Мороза. Навіть в армії, а служив я в Будапешті, не порушив традицію і радував новорічними подарунками не лише солдатів та офіцерів, а й їхніх малюків.

Професійно грати Діда Мороза я почав у 1962 році, як став студентом Харківського театрального інституту, і не полишаю робити це й донині. Щоправда, тепер, як знімаю вуса й бороду — все має природний вигляд, а коли робив це в 17-18 років, всі навкруги тетеріли, бо думали, що насправді я — дрімучий дід! Буває ж таке, що професія неначе в точку потрапляє в людину і веде її по життю. Ось так і до мене приклеївся цей образ, як видно, назавжди.

—  До вас, очевидно, звертаються з запитаннями, як стати таким високопрофесійним Дідом Морозом. Що зазвичай відповідаєте?

— Найчастіше з такими запитаннями до мене звертаються студенти, яким у Харківській державній академії культури я ось уже 10 років викладаю мовну, сценічну та акторську майстерність. Володіти ними майбутнім артистам потрібно й під час масових вистав на тих же новорічних святах. Але одного цього замало. Тому перш ніж відповісти на поставлене запитання, я зажди питаю сам: « Ви любите одержувати подарунки чи дарувати?» Якщо відповідь — «одержувати», відразу кажу: «З вас нічого не вийде!» Чому саме так кажу — поясню. Я, наприклад, щиро люблю дарувати подарунки, а не отримувати. Від цього збагачуюсь духовно і стаю щасливішим. Тому й інших людей завжди закликаю: не бійтеся віддавати! Це як у тій криниці — вона віддає воду, а нова до неї прибуває…

—  Ще в 70-х роках ви отримали титул головного Діда Мороза Харкова, а нещодавно стали й головним Дідом Морозом Слобожанщини…

— Насправді я маю аж 18 різноманітних звань. Перше з них було — хороший Дід Мороз, потім — кращий, найкращий, генеральний і так далі. Всі їх дали люди, тому вони для мене найдорожчі. Останнє звання — вічний Дід Мороз, багато до чого зобов’язує…

Нове вбрання Діда Мороза. Фото Світлани ГАЛАГУР

—  А яке з них найулюбленіше?

— Найбільше мені сподобалося звання справжній Дід Мороз. У природі такого, як ви розумієте, немає. Тому заповітною мрією всього мого життя було єдине бажання — змоделювати образ казкового Діда Мороза якомога правдивіше. Зробити це вдалося завдяки багатьом обставинам. Наприклад, створити унікальний грим допомогла п’ятирічна дівчинка ще багато років тому. Якось вона підійшла до мене, коли я готувався до виступу, й запитала: «Дідусю Морозе, чому в тебе такі бурякові щоки?»Я відповів: «Тому, що дідусь у лісі». А вона за своє: «Ні, дідусь у лісі фарбує щічки морквиночкою!» Її підказка мені сподобалась, і я взяв та й перефарбувався. Вийшло чудово! З того часу не міняю свій грим. А з предметами туалету все навпаки — вони весь час змінюються. Наприклад, посох, якому вже понад 40 років, налічує сьогодні майже 1000 каменів і понад 100 прикрас. Увінчав цю райдужну композицію справжній камінь Сваровські, якому може позаздрити не один Дід Мороз. Крім цього, нинішнього року з’явився ще й новий суперкостюм! Його прикрашають 800 самоцвітів, 500 метрів золотої тасьми і легке натуральне хутро. У таких шатах, здається, можна злетіти від одного подиху вітерцю.

Новий варіант костюма не лише ефектний, його можна носити без пояса. Тепер не знадобиться, як раніше, підкладати для Діда Мороза товстий живіт. Його, до речі, якось викрали на одній з ялинок, чим мало не зірвали новорічну виставу. Зробив це ненавмисне, як з’ясувалося, актор, який грав Бабу Ягу. Перед виставою він шукав, що примостити у свій горб, і наштовхнувся на підходящий виріб, який і був «животом». Добре, що я вчасно здогадався, де шукати пропажу, тільки-но на мої очі потрапила Баба Яга…

—  А які ще смішні чи курйозні історії траплялися з Плаксіним-Морозом?

— Якось мене як Діда Мороза викрали відразу після новорічної вистави. Зі словами «не хвилюйтеся, дідусю» мене посадили у «Волгу» і привезли у військову академію імені Говорова. Там пояснили, що хочуть, аби справжній Дід Мороз привітав маршала Юрія Бажанова та увесь офіцерський склад академії з Новим роком! Що я, звичайно, й зробив. Після цього мене посадили в машину, поклали поруч чарівну скриню, з якою я практично ніколи не розлучаюся, й відвезли на те місце, де й узяли. У скрині було повно гостинців: від найсмачніших фруктів до найдорожчого коньяку, яким і довелося знімати стрес.

—  Чи вдалося вам, Євгене Фроловичу, за довгу кар’єру Діда Мороза уникнути «профзахворювання», адже щороку спиртне не лише дарують, а й щедро частують ним?

— Мене як Діда Мороза рятує спеціальна чарка з подвійним дном, яка справляє враження, ніби у неї щось налито. Я тільки роблю вигляд, що з неї п’ю, і це заспокоює гостинних господарів. А на початку професійної кар’єри мене також не обійшла «гірка». Досі пам’ятаю навіть місце, де це трапилося. У парку культури і відпочинку імені Горького було колись таке довге кафе. Там я проводив Новий рік і почав обхід 22 столів. За кожним з них пригощали, і поки я дійшов до останнього столика, залишилося одне бажання — десь прилягти. На щастя, зі мною був хороший масовик-затійник, який поклав мене спати на стільцях. А коли прокинувся, дивлюся, мої вуса — на фікусі, борода — на кактусі, а костюм — під кущем троянди. З того часу нічого подібного зі мною не траплялося. Снігурочки, бувало, напивалися, я — ніколи!

—  До речі, в нинішньому році для вас підготували вже 513-ту Снігурочку. Якою буде ваша «внучка» ?

— Як і завжди — юною, кмітливою і красивою. Крім того, вона повинна вміти співати, танцювати, загадувати загадки і декламувати вірші. І найголовніше — подобатися дітям.

—  Євгене Фроловичу, якими рисами наповните образ Діда Мороза в рік Чорного Дракона?

— Він буде втіленням великої і щедрої любові та доброти. В його очах спалахуватимуть іскринки щастя і надії на краще майбутнє.

—  А які бажання загадаєте в Новорічну ніч?

— Якомога довше не розлучатися зі своїм героєм, не втрачати вміння знаходити ключик до серця кожного глядача і, нарешті, — зіграти роль Діда Мороза в художньому фільмі.

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Євген ПЛАКСІН. Народився 1945 року в Харкові. Закінчив Харківський інститут мистецтв. Заслужений артист України. З 1966 року — актор Харківського академічного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка. Зіграв понад 100 ролей у майже ста виставах. У вільний від репетицій час розводить на дачі квіти, колекціонує камені, привезені із закордонних гастролей з різних кінців світу, збирає ексклюзивних Дідів Морозів та авторські новорічні пісні.