Вінницький завод «Кристал» — єдине в Україні підприємство, яке виготовляє діаманти. А в перші роки незалежності він та київський завод «Ізумруд» разом обробляли майже 3% світового обсягу ринку алмазів. Це багато! І виготовляли діаманти преміум-класу, тому мали залишитися на цьому ринку. Але  сталося так, що держава втратила дуже вигідний бізнес експорту діамантів. Про теперішній стан справ у галузі  розмовляємо з генеральним директором  ДП «Вінницький завод «Кристал»  Юрієм МАЗУРОМ.Генеральний директор  ДП «Вінницький завод «Кристал»  Юрій МАЗУР

— Юрію Михайловичу, ваше підприємство відоме не лише в нашій країні, а й за її межами як виробник діамантів преміум-класу і ювелірних прикрас із діамантами. Нині непрості часи: чи утримується завод на плаву?

—  Наш завод має 42-річну історію.  Він був одним із шести підприємств алмазопереробного комплексу колишнього СРСР,  виготовляючи понад сто тисяч каратів діамантів за рік, а також  оснащення й інструменти для всіх підприємств  галузі. До слова, нині із шести заводів залишилося два: у Вінниці та Смоленську.

Після розпаду Союзу постачання природної алмазної сировини з Росії припинили. Проте ми успішно конкурували на світовому ринку виробників діамантів сегменту преміум-класу. Та на початку 2000-х років українські гранувальні підприємства були на межі виживання через неможливість повернення ПДВ під час експорту готової продукції. Зауважимо, що Україна єдина держава в світі, в якій, імпортуючи природну алмазну сировину, сплачують ПДВ. Ми порушували питання про його скасування для алмазопереробних підприємств перед усіма президентами і прем’єр-міністрами (окрім нині чинних), які відвідували наше підприємство. На жаль,  рішення не було прийнято. Щоб вижити, ми провели диверсифікацію. Створили ювелірне виробництво (99% готової продукції — це вироби з діамантами), зберігши загальні потужності підприємства.

На сьогодні ДП «Вінницький завод «Кристал» — єдине в Україні підприємство, яке виготовляє ювелірні вироби на промисловому рівні. Цикл — від огранювання діамантів до реалізації через фірмову торговельну мережу. Звичайно, з початком світової фінансової кризи 2008 року ми відчули, що попит зменшився. Це і зрозуміло, адже у споживчому кошику наша продукція перебуває на рівні з автомобілями і нерухомістю.

— Зайшовши до фірмового магазину вашого заводу, я звернув увагу, що вироби справді красиві та якісні, однак вони коштують від 10 тисяч до 2,5 мільйона гривень. Чи купують?

— В Україні не видобувають природних алмазів і золота, тому їх імпортуємо. Продукція  підприємства орієнтована на середній клас та заможних, і якщо це ювелірний виріб з діамантом 3 карати, то і ціна відповідна. Наші клієнти — це люди, які вже ствердилися як особистості, і високоякісний наш товар — один з аргументів їхнього самоствердження. Ювелірні діаманти, крім тих, які виробив вінницький завод «Кристал», на вітчизняному ринку сумнівної якості й не відповідають параметрам гранування й оцінювання.

У каталозі нашого підприємства понад 5 тисяч моделей ювелірних виробів. Під торговою маркою «Вінниця-Кристал»  ми їх реалізуємо в Ізраїлі, Бельгії, ОАЕ та країнах СНД.

— Ваше підприємство надало частинну приміщень Донецькому національному університету. Чим керувалися?

— Торік за дорученням уряду міська та обласна влади шукали приміщення для нього. У Вінниці нема вільних приміщень такого формату, тому в нас просили бодай один поверх в адмінкорпусі. Ми порадилися з колективом і з патріотичних міркувань з огляду на те, що загальна площа приміщень заводу становить 35 тисяч квадратних метрів, погодилися передати 15 тисяч для потреб ДонНУ. А заводський адміністративний офіс   перемістили в іншу будівлю, не зменшивши виробничих площ. Розуміємо, що це питання державної ваги. Коли ДонНУ на новому місці трохи обжився, до нього завітав Президент України Петро Порошенко.

Після того як передали приміщення, інформагенції повідомляли, що ДонНУ розмістився в адмінбудинку «колишнього заводу «Кристал», замість того, щоб сказати, що розмістився в колишньому приміщенні заводу. Сталося подібно до крилатого вислову: стратити не можна помилувати. Ми надіслали в агенцію лист із проханням уважно ставитися до своїх текстів і отримали від неї вибачення.

Нині завод працює у звичному режимі. Зменшення площі адміністративних приміщень дало економію в їх обслуговуванні, а студентам з Донбасу — можливість продовжити навчання в нормальних умовах.

— Юрію Михайловичу, як відомо, уряд прийняв рішення найближчим часом приватизувати державні підприємства. Як ви ставитеся до цього?

— Це позитивне рішення, однак дуже запізніле. Я залишаюся прихильником тези, що держава — неефективний власник і не може ним бути за визначенням. Функція держави — створювати умови для розвитку бізнесу, а далі ринкові механізми зроблять свою справу.

ДОВІДКА «УК»

Юрій МАЗУР. Народився 1957 року на Хмельниччині. 1979-го закінчив Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування. Його направили на вінницький завод «Кристал». Працював помічником майстра, майстром, заступником начальника виробництва, заступником генерального директора. З 1999 року — генеральний директор ДП «Вінницький завод «Кристал».

Депутат Вінницької обласної ради. Заслужений працівник промисловості, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»