ПРИКЛАД

На Волині кілька ентузіастів, об’єднавшись у громадську організацію, довели, що успіх
любить працьовитих

Валерій МЕЛЬНИК, 
«Урядовий кур’єр»,
(фото автора)

Ще кілька років тому на одній з околиць райцентру Рожище був рай для комарів. Бо в урочище, що прилягає до річки Стир, у час весняних повеней набиралося стільки води, що вона стояла до осені. Нині тут  — бджолиний рай. Як так сталося?

Новорічну ніч мало не зустріли на болоті…

У 2009-му двоє небайдужих людей — Юрій Момот та Костянтин Бальбуза — задумали влаштувати пасіку. Вони розуміли: для успішної реалізації задумки і майбутньої продуктивної роботи Божих комах потрібна надійна кормова база. Саме з її створення все й почалося.

Із старих документів вони дізналися, що в позаминулому столітті ці землі придбали німці, яких у поліський край Російська імперія приваблювала податковими пільгами. Ті прокопали меліоративні канали — і болото біля річки перетворилося на продуктивні ∂рунти. Після тривалих блукань у мисливських чоботях сліди тих практично повністю заповнених торфом каналів таки вдалося знайти.

— Після цього розпочалося найцікавіше!.. — Юрій Момот робить довгу паузу, і вже після неї продовжує: — Ми вирішили повторити те, що  робили німці: взяли в руки звичайні штикові лопати. Але виявилося, що вони не витримують… виважування шматків дерну. І їх довелося модифікувати з допомогою зварювального апарата. Після цього почали вручну копати канаву завглибшки метр і завдовжки півтора кілометра. Якщо точніше — один кілометр чотириста метрів… Ви не повірите, але бажання зробити цю  роботу було настільки великим, що в болоті ми з Костею мало не зустріли новорічну ніч 2010-го!..

Вода, спущена в невеличку річку Прудник, докорінно змінила перші шістдесят гектарів осушеного болота. А після того, як викорчували верболози, із місця розведення комарів і жаб воно перетворилося в розкішні луги…

Далі стало легше: на підсушене болото можна було запустити техніку, за допомогою якої прокопали нові чи відновили старі меліоративні канали. При цьому на луках незрозуміло звідки навіть… з’явилися червонокнижні рослини.

— Маю від місцевої влади на проведення цих робіт низку різних дозволів, — зауважує Юрій Момот. — Бо рано чи пізно прийдуть перевіряти, що ми тут робимо. А ми всього-на-всього відновлюємо стару меліоративну систему!..

…Повз дбайливо обладнану пасіку, що постала на колишньому болоті, виходимо на заплаву річки Стир. Скільки сягає погляд — під ласкавим серпневим вітерцем виграє барвами, ледь погойдується зелене море. Від пахощів трав, що вже відцвітають, чистого повітря — аж дух захоплює!

 — Ось подивіться: це — вероніка довголиста. З гектара цієї рослини бджоли можуть зібрати до 350—400 кілограмів меду, а цвіте вона два з половиною — три місяці. Тобто практично ціле літо, — Юрій Момот зупиняється. — А ось плакун верболистий… В окремих місцях луки аж червоні від нього. Цей медодай цілющого нектару може дати навіть більше, ніж вероніка! А ще тут цього літа цвіло півсотні інших лікарських трав. Зокрема волошка лучна, сідач коноплевий, живокіст, м’ята…

Юрій Момот біля вулика власної конструкції

Пасовисько для Божої комахи

— То скільки тут такої розкоші для бджілок?

— Нині площа боліт, що перетворилися у квітучі луки, становить три сотні гектарів! — долучається до розмови Валентин Глушко. — Ця площа віддана нашій громадській організації «Товариство бджолярів Рожищенського району «Бджолиний рай» спеціально для створення медодайної бази району. Як секретар цієї громадської організації скажу, що з боку місцевої влади маємо всіляку підтримку. Особливо добре відчуваємо її від голови райдержадміністрації Володимира Масалова, нашого міського голови Афгана Алієва…

Звісно, об’ємну роботу, яка перетворює колишнє болото у бджолиний рай, самим членам однойменної громадської організації не виконати. До неї періодично підключаються безробітні із місцевого фонду зайнятості, школярі, які охоче проводять уроки трудового навчання на чистому повітрі, інші добровольці.

Понад Стиром тягнеться прибережна смуга. Її почали інтенсивно засаджувати вербами, акацією, липою, кленом, калиною і черемхою.

Надзвичайно цікавою рослиною із майбутньої медодайної палітри є, зокрема, ваточник сирійський.

— Цю метрової чи півтораметрової величини рослину, найімовірніше, на Волинь ще в позаминулому столітті привезли німці. Ще в ХVІІ—ХVІІІ століттях у Західній Європі з неї виготовляли канати, виварювали цукор, пізніше — в СРСР — пробували як сировину для виробництва каучуку… — розповідає Юрій Момот. — Тепер створюємо плантації ваточника, адже медпродуктивність гектара його сягає тонни! А головатень круглоголовий, який ми теж розводимо, — до 1000—1200 кілограмів з кожного гектара!

Праця у членів товариства нібито на себе. А фактично — на все суспільство. Бо ніхто нікому із жителів міста Рожище не забороняє робити вулики, заселяти в них бджіл, ходити біля них, отримувати мед і таким чином поліпшувати свій особистий бюджет!

Ваточник сирійський  — один з найкращих в Україні медодаїв 

«Не скигліть, хлопці, а щось робіть!»

Нині в нашому суспільстві є чимало людей, які не можуть знайти застосування своїм силам, не можуть належно заробляти на життя своє і своїх родин… Які  рецепти успіху від засновників «Бджолиного раю»? З чого слід розпочинати людині, яка хоче зробити своє життя кращим?

…Юрій Момот — фельдшер за професією; здобув свого часу і педагогічну освіту, був викладачем. Після скорочення спробував «хліба на шабашках», шукав різні способи, аби забезпечити сім’ю з двома дітьми. А чотири роки тому згадав, що колись пасічникував. Нині це успішна й шанована в місті людина.

— У бджіл канікул немає! Там кожна комашка відразу після народження має свої обов’язки — прибирає чарунки, натирає їх прополісом, приймає нектар і пилок, переробляє їх у мед і пергу, вигодовує інші покоління, годує матку, збирає нектар і несе його додому, охороняє вхід у житло… Навіть стара бджола, яка вже майже спрацювалася і скоро помиратиме, має свою роботу — носить у вулик воду… — розмірковує Юрій. — Глибоко переконаний, що не повинно бути тривалих канікул і в людини. Тим, хто скиглить про брак роботи, може сказати тільки одне: «Не скигліть, хлопці, а щось робіть!.. Але робіть не бездумно, а з головою, з попереднім аналізом!» Треба об’єднуватися, робити громадські організації, і вже тоді йти до влади з конкретними пропозиціями. Скажіть так, як сказали ми: «Я хочу озеленити річку, вулицю, пустир!..» Роби ту роботу, від якої буде користь людям. І тобі рано чи пізно допоможуть!..

— А якою, пане Юрію, бачите свою подальшу роботу ви?

— Щодо товариства, де я є головою, й далі розвиватимемо, нарощуватимемо кормову базу для бджільництва в районі. Будемо пропагувати його, зокрема — під час різних заходів, які проводить районна і міська влада. Ще бачу в перспективі на місці колишнього болота оздоровчий центр. Словом, планів — безліч. Аби тільки встигнути реалізувати їх!

НА ЗАМІТКУ ЧИТАЧУ

♦ доброякісний і фальсифікований мед з цукру без складних лабораторних аналізів зазвичай розрізнити важко

♦ аби не бути ошуканим щодо якості меду, його бажано купувати в перевірених пасічників

♦ доброякісний мед має тонкий аромат і велику тягучість при переливанні

♦ покладений на корінь язика і потриманий до розсмоктування  «правдивий» мед, на відміну від фальсифікованого, як правило,  викликає подразнення, першіння і дещо неприємне відчуття.

 

Сини Юрія Момота оглядають лопату, якою їхній батько викопав півтора кілометра меліоративного каналу

ЦІКАВО ЗНАТИ

♦ продукти, які дають бджоли, — лише десята частина користі, яку приносять ці комахи — запилювачі плодових дерев та багатьох сільгоспкультур

♦ зникнення з лиця нашої планети маленьких бджіл може буде початком глобальної екологічної катастрофи і планетарного голоду

♦ апітерапія (від лат. apis — бджола) — це медичне використання бджолиних продуктів. У народній медицині століттями використовуються мед, пилок, віск, прополіс, маточне молочко і навіть тільця мертвих бджілок та личинки воскової молі

♦ після нагрівання меду до температури більш як 40 градусів він втрачає свої бактерицидні властивості, тому при лікуванні його слід класти до рота, а не розмішувати у гарячих молоці чи чаї

♦ у сильній бджолиній сім’ї влітку може бути 100 000 (!) комах

♦ щоб виробити кілограм меду, бджолиній сім’ї  слід налітати 300 тисяч (!) кілометрів, а також зібрати й переробити нектар із 10 мільйонів (!) квіточок.