СІЛЬСЬКА ЕКЗОТИКА

Подвір’я братів Бойків нагадує військову базу

Піднімаючи бокал шампанського, як правило, згадують французьку провінцію Шампань, іменем якої названий цей напій. Однак далеко не всі знають, що на Черкащині, в Звенигородському районі, є невеличке село з аналогічною назвою. Віднедавна воно знамените ще й тим, що місцеві жителі брати Бойки на власному подвір’ї відкрили  імпровізований музей військової техніки.

Але про все по порядку. Село Шампань виникло на місці колишнього господарства поміщика Павла Енгельгардта, того самого, який дав «путівку в життя» Тарасові Шевченку. Неподалік на хуторі проживав поляк на прізвище Шампанський, який управляв маєтком. З часом місцеві жителі почали між собою називати цей хутір Шампанівкою, Шампанією або просто Шампанню.  Після жовтневої  революції назва Шампанія так і лишилася.

За іншою версією, село назване так французькими військовополоненими, які мешкали тут після війни 1812 року. Ще одна версія розповідає, що тут проживала збідніла поміщиця, яка трохи шепелявила. У відповідь на пропозицію допомогти вона відповідала: «Не треба, я шама, пані».

Село невеличке. Тут лише одна вулиця з гордим ім’ям Пролетарська, де усього 36 будинків, частина з яких уже нежилі. Немає ні клубу, ні магазинів, ні сільради. Хутір входить до Пединівської сільради. А за покупками шампанці йдуть до сусідніх Моринців, Шевченкового чи Будища. Кажуть, село давно б померло, як і багато малих хуторів, якби поряд не було Шевченкового — батьківщини Тараса Григоровича, де діє музей-заповідник поета. Завдяки цьому через Шампань свого часу проклали досить непогану дорогу, якою  їздять туристи. Тут місцеві жителі й продають мед, яблука, овочі зі своїх городів.

Брати Олег та Руслан Бойки, які недавно й придбали екзотичну для села техніку, мають власне підприємство «Шампаньтранс». Тривалий час займаються міжнародними перевезеннями. Працюють із туристичними фірмами України та Росії. Автобуси «Шампаньтрансу» наймають Ані Лорак, Потап і Настя Каменських і сама Вєрка Сердючка.

Тим часом нині їхнє подвір’я більше нагадує військову базу, ніж сільське обійстя. У мілітарі-колекції  — два броньовики й пара ракетовозів. Щоб машини не заіржавіли, Олег та Руслан влаштовують на них для сусідів і гостей прогулянки історичними місцями. Проте подорожують брати нечасто. Кажуть, дорого. Адже на 100 км броньовик споживає понад 60 л пального. На таке незвичне хобі братів надихнуло минуле старшого Олега, ветерана Афганістану. Для цього довелося просити офіційного дозволу у військових.

«Хочемо наочно показати дітям і молоді, що таке військо, армійська техніка, розказуємо, як обороняють Батьківщину, що таке патріотизм»…

Ще одна гордість колекції братів Бойків — старий «Газон». Його лагідно називають «Шарапов»  — на згадку про автобус, який знімався в легендарній стрічці «Місце зустрічі змінити не можна». Незабаром, хваляться власники, колекцію музею поповнить танк Т-34 та німецький транспортер часів Великої Вітчизняної. Єдине, що їх турбує: вся техніка вже просто не вміщається на їхньому подвір’ї. Тому почали шукати ділянку під музей.

Хутір із загадковою назвою оповитий легендами. Тепер до них додалася ще й інформація про екстремальний відпочинок на колишній військовій базі, катання на броньовику та іншій військовій техніці. Туристи вже поспішають до обійстя братів Бойків. І вони цьому раді.