Дорогі співвітчизники!

Дорогі українці!

Господь побачив боротьбу українського народу за свою самостійність. Він почув наші молитви. Він належно оцінив наші труди. Йому стало так угодно, щоб Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Синод Константинопольської Церкви-Матері сказали омріяне, довгоочікуване та протягом тривалого часу виборюване  нами  «так!».

Помісній, автокефальній, православній Церкві України — бути!

Рішення Вселенського Патріарха та Синоду остаточно розвіяло імперські ілюзії і шовіністичні фантазії Москви, не підкріплені жодним церковно-правовим документом — про Україну як нібито канонічну територію російської церкви. Те, що так званий «перехід» Київської митрополії у володіння Москви стався «не за приписами канонічних правил», Вселенський Патріархат визнав ще у 1924 році. А сьогодні Синод ще раз підтвердив цю позицію.

Світове православ’я, як колись написав Його Все­святість Варфоломій, — це «сузір’я незалежних та рівних національних Церков». І, дорогі друзі, нарешті у цьому сузір’ї засяє і наша українська зірка. Рішення про надання автокефалії вже прийняте. Наголошую, рішення про надання автокефалії Україні — прийнято і ще раз підтверджене.

Промислом Божим у всіх православних державах, що здобували свою незалежність, поставали свої Помісні Церкви. Це Болгарія, це Греція, це Грузія, це Сербія, це Кіпр, це Румунія,  це Росія. Тепер до них додається і наша з вами держава Україна!

Втім, питання Томоса та автокефалії виходить далеко за межі церковного життя. Тому до нього долучилася держава. Це питання нашої незалежності. Це питання нашої національної безпеки. Це питання нашої державності. Це  питання всієї світової геополітики. Це падіння Третього Риму як найдавнішої концептуальної заявки Москви на світове панування.

Автокефалія — частина нашої державницької проєвропейської та про­української стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя протягом останніх чотирьох років і, наголошую, будемо впроваджувати й надалі. Це основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку української нації.

Томос — фактично ще один Акт проголошення незалежності України. Імперія втрачає один із останніх важелів впливу на свою колишню колонію.

Для нас власна церква — це гарантія нашої духовної свободи. Це запорука суспільної злагоди. Я гарантую, що держава Україна поважатиме вибір тих, хто вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка зберігатиме єдність з Російською православною церквою. Але так само гарантую, що держава захистить права тих священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину Українську Православну Помісну Церкву.

Сьогодні я вже можу сказати, що звернення до Вселенського Патріарха з проханням надати автокефалію підтримала і група єпископів УПЦ Московського Патріархату. Вони витримали тиск, шантаж, погрози і залякування, але звернулись зі своїми підписами до Вселенського Патріарха. І це варто визнання.

Дякую Патріарху Філарету і усім ієрархам УПЦ Київського Патріархату, Митрополиту Макарію та єпископам УАПЦ за виявлений дух єдності і за одностайне звернення до Вселенського Патріарха. Вітаю обох предстоятелів із тим, що з них сьогодні нарешті знято усі московські звинувачення. Владик визнано канонічними єпископами.

Я хочу окремо подякувати Верховній Раді України, яка великою кількістю голосів підтримала моє звернення до Вселенського Патріарха щодо створення Єдиної Помісної Православної Церкви і надання Українській Церкві Автокефалії.

Я хочу подякувати кожному учаснику Хресної ходи 28 липня і всім українцям, які прагнуть Помісної Церкви і моляться за неї.

Всі разом вклоняємося Його Всесвятості Варфоломію за його турботу про Україну.

Ваша Святосте, Україна з нетерпінням чекає Вашого душпастирського візиту до народу, охрещеного за часів рівноапостольного князя Володимира.

Ми сьогодні отримали Автокефалію, і після Собору Предстоятель Української Помісної Православної Церкви отримає Томос.

Українська влада гарантує повне дотримання релігійної свободи для вірних усіх конфесій. У нас не було, нема і не буде державної церкви.  І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць.

Ще раз наголошую, це — питання вільного вибору для кожного віруючого.

Спільне творення незалежної церкви не може бути підставою для розбрату, для протистояння, для насильства. Ми цього точно не маємо допустити. Нав­паки, це дорога до миру, спокою, порозуміння.

Як тільки де побачите людей, які закликатимуть взяти силою лавру, монастир чи храм, знайте, то — московська агентура. Бо мета Кремля — розпалити в Україні релігійну війну.  І це точно не мій план, не план українського народу і не план української держави.

Дорогі співвітчизники!

Я щиро вітаю вас з цією абсолютно грандіозною історичною подією і дуже дякую за масову підтримку ідеї, час якої настав.

Це — велика перемога боголюбивого українського народу над московськими демонами, перемога добра над злом, світла над темрявою.

Я всіх вітаю з цим великим днем, якого український народ чекав довгих 332 роки.

Вітаю вас!

Слава Україні!