2 лютого 1709 року врятовано Александра Селкірка, який прожив на безлюдному острові понад чотирьох років.

27-літній шотландець служив боцманом на англійському військовому судні «Сенк пор». Маючи запальну натуру, він постійно конфліктував із капітаном. Після чергової сварки за його ж власним бажанням Селкірка висадили на острів Мас-а-Тьєрра (архіпелаг Хуана Фернандеса — 640 км на захід від узбережжя Чилі). Він прожив на безлюдному острові чотири роки і чотири місяці й згодом став прототипом образу головного героя роману «Життя, незвичайні й дивовижні пригоди Робінзона Крузо» Даніеля Дефо. Уже в наші дні в пам'ять про ці події острів Мас-а-Тьєрра було перейменовано у Робінзон Крузо, а невеликий острівок поблизу названо іменем Александра Селкірка.

За час перебування на безлюдному острові Селкірк збудував дві хатини, харчувався молюсками, дикою капустою, ягодами, м'ясом і молоком диких кіз, а вечорами читав Біблію. Двічі до острова причалювали іспанські кораблі і лише 2 лютого 1709 року його врятували англійські пірати Роджерса Вудса. Вони були вражені миролюбністю та розсудливістю Селкірка, і Вудс зробив його помічником капітана одного зі своїх кораблів.

Після повернення на батьківщину історія життя і порятунку Александра Селкірка набула широкого розголосу й, очевидно, надихнула Дефо на створення роману «Життя, незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив 28 років в повній самотності на пустельному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля, крім нього, загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами, написані ним самим», який видрукували у Лондоні 25 квітня 1719 року.

Книга Дефо виявилась такою популярною, що до кінця року була перевидана ще тричі і того самого року вийшло друком продовження роману — «Подальші пригоди Робінзона Крузо» і «Серйозні роздуми Робінзона Крузо». 

Gazeta.ua