Вочевидь, спадок для прийдешніх поколінь вимірюється не лише квадратними метрами житла, виробами з дорогоцінних металів чи банківськими вкладами. Молодь, як і старше покоління, стала цінувати пам’ять. Згадати про життєпис діда-прадіда допоможуть його нагороди. Ці хранителі пам’яті набувають дедалі більшої вартості. Бійці радіють отриманим державним, відомчим і громадським нагородам. І кажуть, що таких багато не буває.

Організатори прес-конференції «Нагороди, гідні героїв! Роль та значення державних і громадських нагород у перемозі над агресором та формуванні патріотизму нації» Всеукраїнська громадська організація «Країна» й нагородна рада ордена «Народний Герой України» вирішили вкотре порушити тему актуальності нагород для учасників бойових дій. На їхню думку, не важливо, хто зробив внесок наближення миру — військовослужбовець чи цивільна людина. На прикладі нагороджених одиниць маємо виховувати мільйони.

У перших числах квітня незалежно одне від одного нагородження героїв відбулося в Маріуполі й Одесі. У Маріуполі 12 людей отримали орден «Народний герой України», серед них троє посмертно. Член нагородної ради цього ордена Дмитро Лазуткін зазначив, що за всю історію церемонії нагородження (а їх було вже 22) нагороду через народне визнання отримали майже 300 військових і волонтерів, військових медиків і капеланів.

А в Одесі героїв сьогодення нагородами відзначала ВГО «Країна». Голова об’єднання Олександр Сопов зауважив, що підходи двох громадських організацій не суперечать один одному, а навпаки — доповнюють. За його словами, лише ці дві організації ведуть відкриті реєстри нагороджених, що робить інформацію про них прозорою і відкритою. Тож обидві нагородні системи цих громадських організацій дають народу право знайти і нагородити достойну людину.

За словами Олександра Сопова, автора відкритої нагородної системи «Знаки народної пошани», з початку бойових дій на Донбасі понад 50 тисяч наших співвітчизників отримали нагородні знаки народної пошани. Нещодавно в Одесі нагороди отримали 17 осіб.

— Це фактично перші герої України після Майдану, — сказав Олександр Сопов. — Це курсанти і викладачі, котрі змогли пересилити хвилювання і, мабуть, страх, коли їм випала честь заспівати гімн України під час підняття прапора загарбниками севастопольського училища.

Не вперше порушують питання і про запровадження військової нагороди, аналогічної американській медалі «Пурпурове серце», яку вручають усім американським військовослужбовцям, які загинули або були поранені внаслідок дій супротивника.

— В Україні є смужечка, яка вказує на поранення. На жаль, навіть її не узаконено. Сподіваюся, що зовсім скоро народні обранці розглянуть відповідний проект закону. Порівняно недавно ми розробили відзнаку «За поранення». Перед цим нагороджували медаллю «За незламність духу». Першими нею нагородили бійців-ампутантів, які зазнали каліцтва на війні, витримали численні операції, пройшли протезування і зрештою стали учасниками Ігор Героїв. Нині таку відзнаку поки що мають понад 100 людей, а «За поранення» — тисяча. Звісно, на отримання цієї й інших нагород заслуговують сотні поранених.

Організатори заходу висловили сподівання, що згодом нинішні нагороди громадськості набудуть статусу державних. Для цього навіть запропонували узгодити зовнішній вигляд народної нагороди з українськими стандартами. Це означає, що стрічка на відзнаці «Народний герой України» має бути завширшки 28 міліметрів, як це прийнято у вітчизняній геральдиці. Зрештою, рішення — за нагородною радою.